Найсексуальніший святий в історії мистецтва

Його мали запам'ятати як християнського мученика, який загинув за віру. Але все склалося інакше. Святий Себастьян став одним з найвідоміших персонажів світового мистецтва.

Його писали Сандро Боттічеллі, Ель Греко, Гвідо Рені та десятки інших художників.

Ним захоплювалися письменники Оскар Вайльд і Юкіо Місіма.

А мистецтвознавці й досі намагаються пояснити, чому саме святий, пронизаний стрілами, став символом чоловічої краси, чуттєвості та внутрішньої свободи.

Сьогодні образ Себастьяна посідає особливе місце й у квір-культурі.

Проте його історія значно ширша - йдеться про те, як одне релігійне зображення протягом п'яти століть набувало нових значень - художніх, культурних і особистих.

Ким був святий Себастьян

Про життя Себастьяна відомо небагато.

За переказами, він був римським воїном, який таємно сповідував християнство за часів імператора Діоклетіана. Саме тоді Римська імперія розпочала одне з найжорстокіших переслідувань християн.

Коли імператор дізнався про його віру, Себастьяна засудили до страти.

Його прив'язали до дерева, і римські лучники пронизали його стрілами.

Та, згідно з легендою, він вижив.

Християнка на ім'я Ірина виходила його, після чого Себастьян знову постав перед Діоклетіаном і відкрито засудив переслідування християн.

Тоді імператор віддав наказ про нову страту. Себастьяна забили палицями.

Сьогодні його вшановують і католицька, і православна церкви.

Та світову славу йому принесла зовсім не друга страта.

Художників століттями приваблював саме перший епізод - молодий чоловік, прив'язаний до дерева, із тілом, пронизаним стрілами.

Цей сюжет виявився настільки популярним, що лише в колекції Лондонської Національної галереї зберігається чотирнадцять зображень святого Себастьяна.

Як художники створили нового Себастьяна

Справжня історія Себастьяна як культурного символу починається в добу Відродження.

Саме тоді митці вперше почали зображати його не лише як мученика, а й як уособлення молодості, краси та майже досконалого чоловічого тіла.

Гвідо Рені, Ель Греко, Сандро Боттічеллі та багато інших майстрів знову й знову зверталися до цього сюжету.

На їхніх полотнах Себастьян майже завжди молодий.

Його тіло - бездоганне. Стріли завдають болю, але не спотворюють його.

Замість жаху на обличчі часто читається спокій, а іноді - навіть вираз, який сучасному глядачеві може здатися майже чуттєвим.

За словами викладача історії мистецтва та візуальної культури Ексетерського університету Деніела Фонтейна, мистецтвознавці часто трактують стріли як фалічний символ, пов'язаний із сексуальністю та квір-культурою.

"А те, що Себастьяна майже завжди зображують винятково красивим юнаком, лише посилює привабливість цього образу", — додає Клер Барлоу, директорка Музею історії народу (People's History Museum) у Манчестері.

Для епохи Відродження таке трактування було доволі незвичним.

Ставлення до одностатевих стосунків залишалося вкрай нетерпимим. Водночас саме релігійний сюжет давав художникам можливість відкрито показувати ідеалізоване чоловіче тіло.

Приблизно так само, як "Давид" Мікеланджело став уособленням чоловічої краси в скульптурі, святий Себастьян посів подібне місце в живописі.

Та чи справді митці свідомо вкладали в ці полотна еротичний підтекст?

Однозначної відповіді немає.

"Дуже важко сказати, чи був це задум автора, чи ці сенси з'явилися пізніше - завдяки глядачам, які відчайдушно шукали в мистецтві себе", - пояснює Барлоу.

Від релігійного образу - до культурного символу

Наприкінці XIX століття святий Себастьян перестав бути винятково релігійним образом.

Він поступово перетворився на своєрідний культурний код.

За словами письменниці, художниці та викладачки Голлі Джеймс Джонстон, яка у 2025 році присвятила святому перформанс у Wallace Collection - одному з найвідоміших художніх музеїв Лондона, - саме тоді культ Себастьяна пережив справжній розквіт.

Оскар Вайльд, англійський есеїст Волтер Пейтер і французький письменник Марк-Андре Раффалович відкрито говорили про своє особливе ставлення до цього образу.

Раффалович багато писав про гомосексуальність у часи, коли сама ця тема була суворим табу. Водночас він так і не зміг примирити власні почуття зі своєю глибокою релігійністю.

Коли у 1896 році він вступив до католицького ордену, то взяв ім'я брат Себастьян - на честь святого, який став для нього особливо близьким.

"Тоді Себастьян був частиною своєрідної мови символів, - каже Джонстон. - Для освічених чоловіків це був спосіб говорити про власні почуття через образ, який без слів розуміли інші".

Образ, у якому кожен знаходив своє

Втім, сила образу святого Себастьяна не лише в його красі.

Він став одним з небагатьох персонажів мистецтва, яких кожна епоха переосмислювала по-своєму.

У своєму есе "Митець як символ страждання", опублікованому 1962 року, американська культурна критик Сьюзен Зонтаг назвала Себастьяна одним з найяскравіших уособлень "ідеального мученика". Художники, писала вона, майже перетворили його страждання на естетичний ідеал.

"Його майже завжди зображують однаково, - пояснює професор історії мистецтва Лондонського університету королеви Марії Домінік Джонсон. - Він стоїть у позі контрапосто: одна нога трохи зігнута, тіло витончено вигинається, а погляд спрямований у небо - ніби в молитві або в очікуванні".

Саме це поєднання беззахисності, фізичної краси та дивовижного спокою зробило образ таким незвичайним.

На багатьох полотнах здається, ніби біль не руйнує героя, а навпаки — лише підкреслює його гідність.

Та не менш важливою була й сама історія мученика.

"Він приховував, ким є насправді, - свою християнську віру, - аж поки суспільство не відкинуло його і не почало переслідувати, - каже Фонтейн. — Багато квір-художників побачили в цій історії власний досвід - неприйняття, ізоляцію та вигнання".

Саме тому образ Себастьяна став особливо близьким людям, які з тих чи інших причин почувалися чужими у власному суспільстві.

Після ув'язнення у 1895 році за стосунки з чоловіками Оскар Вайльд, опинившись у вигнанні в Парижі, взяв псевдонім Себастьян Мелмот - як данину поваги святому.

Схожу історію розповідав і японський письменник Юкіо Місіма.

Пізніше він згадував, що вперше відчув сексуальний потяг, побачивши репродукцію картини зі святим Себастьяном.

Через багато років Місіма сам відтворив знамениту позу мученика у фотосерії, яка стала однією з найвідоміших у його творчості.

Так образ, народжений у християнській традиції, поступово став частиною культури ХХ століття.

Святий для нової епохи

У другій половині ХХ століття образ святого Себастьяна отримав ще одне несподіване прочитання.

Під час епідемії ВІЛ/СНІДу у 1980-х - на початку 1990-х років до нього знову звернулися сучасні художники. Серед них - Кіт Гарінг і Девід Войнарович, для яких ця тема була глибоко особистою: обидва згодом померли від хвороби.

Таке переосмислення не було випадковим.

Ще в середньовіччі святого Себастьяна вважали покровителем людей, які страждали від чуми. За однією з версій, це пов'язано з легендою про святу Ірину, яка врятувала його після того, як римські лучники залишили його помирати, прошитого стрілами.

"Неважко побачити паралелі з тим, як митці зверталися до цього образу у 1980-х роках, - каже Деніел Фонтейн. - Тільки тепер йшлося вже про іншу епідемію. У мистецтві того часу Себастьян стає своєрідним покровителем квір-спільноти, хворих і людської стійкості".

Втім, і цим його історія не завершується.

Образ святого Себастьяна продовжує змінюватися разом із культурою.

У 2022 році лондонська Residence Gallery представила колективну виставку, присвячену Брітні Спірс. Однією з найобговорюваніших робіт стала інсталяція американського художника Грея Вілебінскі.

В одній композиції він поєднав кілька добре впізнаваних символів із кар'єри співачки: батіг, із яким вона виступала під час світового турне 2009 року, живого пітона зі знаменитого виступу на MTV Video Music Awards у 2001 році та стріли - головний атрибут святого Себастьяна.

Так художник провів паралель між долею ранньохристиянського мученика та життям сучасної попзірки.

За словами Вілебінскі, його цікавило не стільки страждання, скільки людська гідність.

"У погляді Себастьяна на багатьох картинах є особливе прийняття власної долі, - розповідав він BBC. - У його поставі відчуваються шляхетність і внутрішня сила. Мені хотілося наділити Брітні тією самою гідністю й показати, що вона - не просто жертва обставин".