Що приховує перша "зоряна ніч" Ван Гога

До появи знаменитої "Зоряної ночі" залишалося ще дев'ять місяців. Але саме "Нічна тераса кафе", написана у вересні 1888 року, стала першою картиною Вінсента ван Гога, де зоряне небо відіграє головну роль. Саме її часто метафорично називають першою "зоряною ніччю" художника.

На полотні художник зобразив освітлене кафе на площі Форум в Арлі на півдні Франції.

На перший погляд, це звичайна міська сцена.

Та дослідники вважають, що картина приховує значно більше: сліди античного минулого, натяки на історичні події й навіть реальне розташування зірок на небі.

У 1888 році Ван Гог переїхав із Парижа до Арля, сподіваючись почати новий етап життя. До того часу він уже змінив кілька професій - був торговцем картинами, учителем, проповідником, а потім став художником.

У листах до брата Тео він писав, що більше не хоче просто копіювати реальність. Його цікавило дещо більше - передати те, що він називав "відчуттям безкінечності".

Саме в цей період і з'явилася "Нічна тераса кафе".

Ось п'ять деталей, які допомагають побачити цю роботу по-новому.

1. Бруківка, під якою заховане минуле

Майже чверть картини займає строката бруківка. Рожеві, жовті, блакитні та фіолетові відтінки роблять її майже такою ж помітною, як і саме кафе.

У листі до сестри Ван Гог писав:

"Великий жовтий ліхтар освітлює терасу, фасад, бруківку і навіть кидає світло на каміння вулиці, яке набуває рожево-фіолетового відтінку... Це нічна картина без чорного кольору".

Та бруківка має й інший сенс. Під площею Форум розташовані давньоримські підземні галереї, що лишилися від античного Арля.

Тому каміння під ногами нагадує про минуле, яке нікуди не зникло, навіть якщо його більше не видно.

2. Колони, які художник прибрав

Праворуч на картині видно невелику крамницю. Але Ван Гог показав її не зовсім такою, якою вона була насправді.

У реальності тут стояли дві великі коринфські колони І століття нашої ери — залишки римського храму, вбудовані у фасад будівлі Hôtel du Nord.

Для багатьох художників вони стали б центральним елементом композиції. Ван Гог натомість просто прибрав їх з картини.

Так він ніби відсунув минуле на другий план, залишивши в центрі уваги сучасне життя міста.

3. Порожні стільці

Спочатку здається, що площа сповнена життя. Але якщо придивитися, більшість столиків на передньому плані порожні.

Ряди стільців виглядають так, ніби чекають на глядачів або на початок вистави.

Історики нагадують, що саме на площі Форум у 1399 році відбулася публічна страта дворянина Гобера де Лерне. За нею спостерігав великий натовп, серед якого була й королева Марія де Блуа.

Прямих доказів зв'язку з картиною немає. Але порожні стільці мимоволі змушують замислитися над тим, як історія залишає свій слід у місцях, де колись відбувалися драматичні події.

4. Вежа, що поєднує минуле і сучасність

Усі лінії перспективи ведуть погляд до вежі на горизонті.

За часів Ван Гога вона вже була частиною лапідарію, де зберігалися античні написи, саркофаги та архітектурні знахідки з околиць Арля.

Художник відвідував цей музей після переїзду до міста і особливо цікавився римськими пам'ятками.

На картині вежа стає своєрідним містком між повсякденним життям міста та його багатовіковою історією.

5. Зорі - єдине, що Ван Гог не змінив

Найдивовижніше в цій картині - не кафе і не площа, а небо.

Ван Гог вільно змінював архітектуру, прибирав окремі деталі та перебудовував простір. Але розташування зірок передав дуже точно.

Дослідники встановили, що сузір'я на картині відповідають реальному положенню Водолія в середині вересня 1888 року — саме тоді художник працював над полотном.

У цьому є певний парадокс. Усе на картині змінюється: місто, історія, сам художник. Незмінними залишаються лише зорі.

Через два тижні після завершення роботи Ван Гог написав братові: "Я виходжу вночі, щоб малювати зорі".

Можливо, саме в них він шукав те, чого не знаходив ні в собі, ні в навколишньому світі.

І саме тому "Нічна тераса кафе" стала не просто міським пейзажем, а першою справжньою "зоряною ніччю" Ван Гога.