Суд визнав Зінченка винним у вбивстві Ірини Фаріон і дав довічне. Деталі рішення і справи

20-річний Вʼячеслав Зінченко, обвинувачений у вбивстві мовознавиці й ексдепутатки Ірини Фаріон, почув вирок. 1 жовтня 2026 року Шевченківський суд Львова визнав його вину у вчиненому злочину і засудив до довічного ув'язнення.

Також суд зобов'язав виплатити потерпілій стороні - доньці Ірині Фаріон Софії Особі, 5 млн гривень. Їх вона передасть бригаді "Рубіж", де служив її загиблий чоловік.

Свою провину Зінченко не визнає.

Вирок набуде законної сили після розгляду апеляційної скарги захисту. У коментарі ВВС захисники підозрюваного розповіли, що будуть оскаржувати рішення суду.

ВʼячеславЗінченко до того часу перебуватиме в СІЗО.

Показово, що суддя після вироку звернувся до асоціації адвокатів, щоб оголосити догани захисникам підозрюваного, які затягували процес.

Група прихильників обвинуваченого кричали йому слідом "Волю"!

Ірину Фаріон вбили 19 липня 2024 року, а Зінченка затримали 25 липня 2024 року і тоді суд відправив його у СІЗО.

Судовий розгляд справи щодо вбивства Ірини Фаріон тривав з січня 2025 року. У четвер, 17 вересня, Шевченківський районний суд Львова завершив судові дебати та пішов до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Враження з-під суду

Святослав Хоменко, ВВС, Львів:

Після оголошення остаточного рішення суду настрої представників цих груп прогнозовано кардинально відрізнялися. Прихильники Фаріон зустріли рішення співом гімну України та вигуками "Довічне!" На обличчі Софії Особи було помітне явне полегшення.

"Ми живемо в історичний час, суд ухвалив історичне рішення... Ірина Фаріон казала: я тимчасова, але ідея, яку я сповідую, вічна. Тож сьогодні ми стали сильнішими", - говорила вона журналістам.

На протилежному боці вулиці багато прихильників Зінченка, які там зібралися, не могли стримати сліз. Підбадьорити їх спробувала адвокатка Діана Кара (в окремій ухвалі суд запропонував застосувати до неї дисциплінарне стягнення), однак це їй навряд чи вдалося.

Коли автозак із Зінченком під оглушливий звук сирени проїхав повз десяток його прихильників, вони встигли крикнути йому вслід: "Славіку, ми з тобою!", пообіцяли журналістам, що на стадії апеляції буде представлено певні раніше не оприлюднені докази невинуватості Зінченка, після чого розійшлися.

На подання апеляції захист Зінченка має тридцять днів.

Процес затягували?

Судові дебати – один із завершальних етапів процесу – розпочалися 22 квітня і тривали понад 4 місяці.

Процес затягувався значною мірою через зміни адвокатів Зінченка, неявку захисників на засідання, їхні неодноразові клопотання про відвід судді та прокурорів – і, як наслідок, регулярне перенесення розглядів.

Передостаннє засідання (під час якого суддя оголосив про завершення дебатів) переносили чотири рази через відсутність адвокатки Діани Кари. Коли 17 вересня Кара зрештою прийшла до суду, вона клопотала про чергову перерву в засіданні. Суддя Петро Невойт відхилив це клопотання, через що адвокатка заявила про нібито "порушення суду права на захист, порушення права адвокатської гарантії та фальсифікацію інформації".

Засідання регулярно переносили й за попередніх адвокатів Зінченка. Зокрема Юрій Немировський щонайменше двічі клопотав про це через погане самопочуття Зінченка. У випадку адвокатів Ігоря Сулими та Володимира Вороняка – розгляд справи неодноразово переносили через їхню відсутність у суді.

Передостання захисниця Зінченка Лариса Криворучко також кілька разів не зʼявлялася на засідання. Згодом вона втратила право на заняття адвокатською діяльністю до червня 2027 року (за інформацією медіа, через грубі порушення правил адвокатської етики в іншій справі). Відтак суд відсторонив Криворучко від захисту, а на її місце прийшла Діана Кара.

Чимало спостерігачів зазначало, що такою поведінкою сторона захисту намагалася штучно затягувати судовий процес. Сторона обвинувачення назвала це "зловживанням процесуальними правами", проте адвокати послідовно наполягали, що суд нібито порушує право Зінченка на захист, а частина доказів у справі "була сфальсифікована".

Сам Зінченко неодноразово оголошував голодування, які тривали по кілька днів, через нібито порушення його прав. У березні він вчергове оголосив голодування через нібито "викрадення" працівником СІЗО "шведської стінки" для занять спортом.

Крім того, під час одного з засідань – після того, як суд вирішив перейти до дебатів – Зінченко імітував спробу самогубства просто в камері ізоляції. Як він пізніше визнав, це була лише "форма протесту": за його словами, він не міг розпочати дебати через голодування.

Вбивство Ірини Фаріон

Напад на Ірину Фаріон стався 19 липня 2024 року. Близько 19:30 вона з валізою чекала біля свого будинку таксі. За даними слідства, невідомий підійшов до неї майже впритул і здійснив постріл.

Фаріон у важкому стані доправили у лікарню: як повідомили медики, вона мала відкрите проникаюче поранення голови і перебувала у комі. Попри зусилля лікарів врятувати її не вдалося.

Місцеві телеграм-канали повідомляли, що, за словами очевидців, стріляв чоловік приблизно 20-25 років.

Напад на Фаріон майже одразу кваліфікували як умисне вбивство.

Вже наступного тижня, 25 липня 2024-го поліція затримала підозрюваного у вбивстві мовознавиці.

Ним виявився 18-річний житель Дніпра Вʼячеслав Зінченко.

"Врешті підозрюваного вистежили. Встановили особу. Маючи його фото, це була справа часу: смарт-камери відеоспостереження зловили його всюди", – повідомив тоді міністр внутрішніх справ Ігор Клименко.

Водночас, за його словами, слідство схилялося до думки, що Зінченко був тільки виконавцем, і шукало замовника нападу.

26 липня 2024-го Галицький суд Львова обрав Зінченку запобіжний захід – тримання під вартою без права внесення застави. У СІЗО він провів весь судовий процес.

Під час засідання, як повідомляла ВВС News Україна, він тримався впевнено. Донька Ірини Фаріон Софія Семчишин намагалася говорити з чоловіком, проклинала його й запитала, навіщо він вбив її матір.

"Час покаже", – відповів Зінченко. На прокльони доньки він не реагував.

Звʼязок із російськими неонацистами

Невдовзі після загибелі Фаріон в інтернеті з'явилося відео, на якому нібито зафіксований момент її вбивства.

Першим його поширило російське видання Astra, посилаючись на телеграм-канал, пов'язаний з NS/WP – неонацистським рухом в Росії, назва якого так і розшифровується: National-Socialism/White Power, тобто "Націонал-соціалізм/Біла міць".

З етичних міркувань ВВС News Україна не вказує назву телеграм-каналу.

Це відео триває 10 секунд, але безпосередньо те, що називають моментом вбивства, – займає усього кілька секунд. Чути жіночий крик і видно автомобілі, що схожі на ті, що були припарковані біля будинку Ірини Фаріон у день замаху.

У цьому ж телеграм-каналі зʼявився також "маніфест ліквідатора" – людини, яка, як стверджується, вчинила вбивство діячки. У ньому ця особа пояснює свої дії ідеологією, яку сповідують прихильники руху неонацистів.

Зокрема, за даними прокуратури, там йдеться про те, що заявлений нападник "бере відповідальність за ліквідацію" Ірини Фаріон, яку називає "ворогом України" та "расовою зрадницею" – ймовірно, через її критику на адресу російськомовних українців.

Адміністратор телеграм-каналу NS/WP сказав ВВС, що "маніфест", оприлюднений після вбивства, написав саме той, хто його скоїв.

Що відомо про Вʼячеслава Зінченка

18-річний на момент вбивства Вʼячеслав Зінченко проживав з мамою у Дніпрі. Його батько служив у ЗСУ.

В нотатках у телефоні чоловіка слідство знайшло відтерміноване повідомлення, адресоване його батькові:

"Я від вас приховував не тому, що я кретин, відморозок, якого завербували як лоха, а через те, що я вас люблю і хвилююсь про вашу безпеку, і я у більшій безпеці, коли ви про це не знаєте. Я вас люблю, не відвертайтесь від мене, я для вашого блага це приховував".

Вперше батьки Зінченка виступили перед судом у листопаді 2025-го.

Олена Зінченко розповідала про дитинство сина, наполягаючи, що він був патріотом – за її словами, сім'я часто їздила у відпустку на захід України.

За словами батьків, на початку повномасштабного вторгнення їхній син хотів піти на війну, однак батько його відмовив й порадив спершу пройти навчання. Відтак він долучився до руху "Правий сектор" і очолював його молодіжне крило в Дніпрі – "Права молодь".

Батьки стверджують, що саме через бажання долучитися до війська на початку 2024 року Зінченко почав їздити до Львова – він відвідував вишколи, на яких навчали керувати дронами.

У червні 2024 року чоловік повідомив батькам, що заробив грошей на криптовалюті та хоче вчергове поїхати до Львова.

За словами Олени Зінченко, із сином вона була доволі близька, тож, коли він поїхав у Львів у липні 2024 року, вони постійно були на зв'язку. 19 липня, коли сталося вбивство Ірини Фаріон, вони також говорили телефоном.

"Я добре пам'ятаю той дзвінок. У нього був гарний настрій. (...) Багато мені розповідав про Львів. А ще у моєї мами в цей день був день народження. І він передавав вітання бабусі. І це ще одна підстава, що він не міг в цей день нічого поганого подумати, не тільки зробити", – цитує Олену Зінченко видання Zahid.net.

Батьки також підтвердили, що говорили з сином про різних політиків, але запевняють, що імені Ірини Фаріон не згадували. Батько обвинуваченого Федір Зінченко заявив, що його сім'ї взагалі таке прізвище відоме не було.

"Ніколи ми це прізвище не обговорювали, чим вона займалась і хто це така до 25 липня 2024 року я навіть не знав… Єдине, що я зараз пам'ятаю, коли сталося вбивство, в новинах виступали відомі блогери: Портніков, Арестович, ще хтось. Вони казали, що вони не поділяли поглядів Фаріон, але засуджували вбивство. Так само і я як людина засуджую вбивство і насильство", – сказав він.

Чому саме Ірина Фаріон

Ірина Фаріон була відомою захисницею української мови, філологинею, професоркою, членкинею партії "Свобода".

Фаріон народилася та виросла у Львові, здобула філологічну освіту та все життя працювала в сфері української філології, мала наукове звання доктора філологічних наук та майже 30 років викладала у "Львівській політехніці". У 2014-2019 професорка вела історичний проєкт на телеканалі "Рада" "Велич особистості", що мав популяризувати видатні постаті України.

На початку "нульових" вона розпочала активну діяльність у консервативно-націоналістичній "Свободі". З 2006 року була депутаткою Львівської облради та регулярно балотувалася до Верховної Ради. Але до парламенту зуміла пройти лише один раз – у 2012 році.

Тоді, за влади Партії регіонів, політикиня активно виступала проти всіх ініціатив, які обмежували використання української мови.

Та найбільшу впізнаваність Фаріон принесли її гострі, часто на межі політкоректності заяви щодо захисту української мови та хейтерські випади на адресу всього, що пов'язано з Росією.

У 2010 році вона критикувала імена дітей, які здавалися їй недостатньо українськими.

У 2017 році Фаріон закликала не давати роботу і освіту тим, хто не говорить українською, а згодом після сварки з телеведучим Дмитром Гордоном на камеру пройшла детектор брехні, щоб спростувати, що вона – агент ФСБ.

Після початку повномасштабного вторгнення, у 2023-му вона заявила, що окупація Маріуполя і загибель тисяч його мешканців – це "кармічність" та "детермінізм".

У листопаді 2023 року СБУ відкривала кримінальне провадження щодо Фаріон за різку критику українських військових, які продовжують спілкуватися російською. Провадження закрили через смерть діячки.

Після того, як розгорівся скандал, вона опублікувала слова підтримки на свою адресу одного зі своїх підписників з Криму. У публікації були персональні дані підписника – після цього його нібито затримали російські спецслужби.

15 листопада 2023 року, після протестів студентів Львівська політехніка звільнила Фаріон. Але вже у травні 2024 року Львівський апеляційний суд поновив її на посаді професорки і присудив їй компенсацію.

За гроші, які Фаріон відсудила у Львівської політехніки, вона купила 11 дронів для військових.

"Тихо посміхаючись, точив ніж"

За даними слідства, Зінченко вперше виявив інтерес до Фаріон 13 вересня 2023 року – так датуються перші записи про мовознавицю у його телефоні.

Прокуратура виявила підписки на телеграм-канали та чати, повʼязані з Фаріон, а також її персональні дані: зокрема ПІБ, дата народження, країна та адреса проживання, ідентифікаційний код і номери мобільних телефонів.

У нотатках Зінченка, які знайшли правоохоронці, були згадки, які дехто трактує як підготовку до нападу на Фаріон.

"Мені на 18-ліття найчастіше бажали реалізації моїх планів. Дякую кожному, хто цього бажав. Я їх реалізовую, роблю виключно те, що хочу. Поки всі влаштовують мітинги і пишуть "Філологічний фронт (нецензурна лексика), геть з політеху", а потім мирно розходяться, я, тихо посміхаючись, точив ніж, після чого зробив те, чого хотіли мільйони. Я – санітар цього суспільства. Все – із особистої неприязні. Не може бути ніякого розкаяння. Навіть, якщо мене спіймають і це дасть можливість скосити строк, я вибрав шлях і буду йти до кінця, а інакше не зможу дивитись на себе в дзеркалі, не зможу робити нічого. Ця ситуація – не місце для половинчатості, йти потрібно до кінця", – йдеться в одній із них.

Ця нотатка датована 8 липня 2024 року – того дня, як встановило слідство, Зінченко виїхав з Дніпра до Львова.

Експерти-лінгвісти ствердили, що ряд фраз і цитат з його нотаток виявилися ідентичні за своїм змістом тезам "маніфесту ліквідатора", що опублікував після вбивства Фаріон канал неонацистів NS/WP.

"Група підтримки" Зінченка

Характерною рисою всього судового процесу щодо Зінченка стала його так звана "група підтримки" – переважно жінки, відомі своїми акціями під будівлею Шевченківського суду у Львові. Вони відстоювали невинуватість чоловіка та регулярно відвідували судові засідання, провокуючи конфлікти з донькою Фаріон – Софією Семчишин.

Під час одного з засідань, у квітні 2025, одна з жінок публічно звинуватила Семчишин у причетності до трагедії.

"Ти сама вбила маму. У тебе більше мотивів", – казала вона в обличчя потерпілої в залі суду.

Перед кожним засіданням учасниці групи збиралися біля суду й чекали на приїзд обвинуваченого, зустрічаючи його вигуками "Волю! Волю!" Дехто з них навіть приходив до зали суду у футболках з його портретом і написами на кшталт "Зінченко невинний!!!" та "За Вячеслава Зінченко" (авторська орфографія збережена).