Генерал Дмитро Волошин: "Ми досі утримуємо позиції в Курській області, росіяни не змогли нас вибити"

Два роки тому бригадний генерал (на той час - полковник) Дмитро Волошин на чолі 82-ї окремої бригади десантно-штурмових військ був в перших рядах наступу ЗСУ в Курській області. На той час операція виглядала як успіх: українці змогли стрімко зайти на територію РФ і захопити близько 1 тис. кв км. Таке не вдавалося зробити нікому з часів Другої світової. Але тепер генерал змушений обороняти вже українську Сумщину.

В 2024-му Росія залучила на допомогу війська КНДР і через пів року змогла вибити українські сили з території. Російські армійці продовжили наступ і вторглись на територію Сумської області.

Бої на цій ділянці фронту тривають, ледь не щотижня міноборони РФ звітує про "взяття" населених пунктів. Першого вересня Володимир Путін сказав, що до околиць Сум його військам лишилось 12 км, а 25 вересня російське командування заявило, що усього за літо вдалося захопити 10 населених пунктів і територію площею 250 кв. км на Сумщині.

Сам обласний центр вже відрізаний від залізничного сполучення і перебуває під щоденними атаками дронів та авіабомб.

За оборону Сумщини відповідає саме генерал Волошин і 8-й корпус ДШВ під його командуванням.

В липні 2026 року Володимир Зеленський поставив перед генералом нову задачу: він мав очолити і забезпечити формування нового роду військ - Об'єднаних сил швидкого реагування. Передбачалось, що туди увійдуть штурмові полки, які за часів головкома Олександра Сирського часто сприймались як його "особиста гвардія" і потрапляли в низку скандалів, зокрема через факти жорстокого поводження з особовим складом.

Однак наприкінці липня Сирський був звільнений з посади, а його наступник Михайло Драпатий, за даними джерел ВВС, має іншу концепцію застосування штурмовиків. Це і загальмувало створення нового роду військ.

Про все це BBC News Україна поспілкувалась з генералом Дмитром Волошиним.

Про штурмові війська

ВВС: На початку липня президент Зеленський оголосив про створення нового роду військ – Об'єднаних сил швидкого реагування, це фактично мали бути переформатовані Штурмові війська. Президент навіть назвав кандидатуру командувача, це власне були ви. Минуло вже понад два місяці. Чи можете ви пояснити, цей рід військ створений, не створений і який ваш статус в ньому?

Д.В. Почну, мабуть, з останнього – про себе. Мій статус в цьому процесі незмінний – я до нього не маю ніякого відношення, як і не мав до цього. Бо я був і залишаюсь командиром восьмого корпусу Десантно-штурмових військ, весь час, мене ні разу не увільняли з посади, не переміщували.

Справді, президент озвучив вказану інформацію про те, що зі мною була проведена бесіда і він мене розглядає як кандидата на посаду командувача Об'єднаних сил швидкого реагування.

І певний час я займався тим, що намагався на першочергових етапах трохи втягнутися в цю справу щодо формування командування цього роду військ, допоки не відбулися певні події, пов'язані зі зміною військово-політичного керівництва держави. Плюс змінилися деякі тенденції на полі бою, все це потягнуло зміни щодо моєї кандидатури на цій посаді.

ВВС: Правильно я розумію, мова йде про те, що у нового головкома Драпатого, на відміну від Сирського, інакше бачення щодо доцільності створення і застосування штурмових військ?

Д.В. Я не можу сказати. Чесно, ми це ні з генералом Сирським, ні з генералом Драпатим не обговорювали. Завдання, які були покладені на мене ще при головкомі Сирському щодо формування нового роду військ, вони в принципі при генералі Драпатиму продовжували виконуватись, їх ніхто не змінював.

Ми зустрічалися з генералом Драпатим, поспілкувалися, я йому доповів, які завдання мені були визначені, він сказав продовжити їх виконання і все.

Про доцільність їх існування чи недоцільність я сказати не можу, ви ж самі розумієте, що я, скажімо так, офіцер такої ланки, який не може визначати такі питання. Якщо в державі військово-політичне керівництво визначило, що ці війська повинні бути і мені треба було цим займатися, то я, як нормальна військова людина, виконував наказ і робив те, що від мене залежало. Коли мені сказали, що все, не треба більше цим займатися, то я повернувся до виконання штатних обов'язків.

ВВС: А хто вам сказав, що цим більше не треба займатися – це були слова головкома Драпатого чи президента Зеленського?

Д.В. У нас в армії все не просто зі слів робиться, у нас є керівні документи, які це все регламентують, є бойові розпорядження.

Саме згідно бойового розпорядження головнокомандувача я вибув з тієї операційної зони, де зараз воює 8 корпус, до міста Києва для формування цього командування, і звісно ж було таке саме розпорядження, де мені наказали повернутися до виконання завдань на лінію бойового зіткнення.

ВВС: Без пояснення причин?

Д.В. Так, звісно. В розпорядженнях таке не пишуть, мене, чесно кажучи, це найменше хвилює. Ми в армії, в нас іде війна, керівник наказав військовому робити певні дії, то ми виконуємо, як про це і говорять статути збройних сил.

ВВС: Ви, мабуть, бачили в ЗМІ інформацію, з посиланням на джерела, що начебто штурмовики не прийняли ваше бачення і ваш підхід до формування командування, який спирався переважно на кадри з десантних, а не штурмових військ.

Д.В. Це не відповідає дійсності. Пишуть, що начебто я планував призначити 80% командування штурмовиків вихідцями з десантних військ. Але насправді, це було менш як 20%.

Дивіться, я ж вам ще раз повторюю, дійсно не змінилося нічого взагалі, завдання, які були визначені раніше, вони так і залишилися, той склад сил і засобів, як визначався на самому початку, ще до приходу генерала Драпатого на посаду головнокомандувача, залишився.

Сказати, що штурмовики не прийняли десантників, це також, я б сказав, певна маніпуляція фактами, це "одна бабка на базарі сказала".

Наприклад, якщо взяти події 2024 року, коли починалась Курська операція, то саме тоді в унісон діяли десантники і штурмові батальйони, які були підпорядковані десантно-штурмовим бригадам. До прикладу, моїй 82-й бригаді, якою я тоді командував, був переданий в оперативне підпорядкування 225-й окремий штурмовий батальйон. Які можуть бути питання у штурмовиків до десантників, якщо ми виконуємо майже одні й ті самі завдання? Нам притаманно однаково вести штурмові дії, хоча штурмові полки мають трохи менший функціонал, ніж ДШВ. Різниця, я думаю, тут відчутна навіть у самій назві.

ВВС: В останні місяці щодо 225-го штурмового полку і 425-го полку "Скеля" виникла низка скандалів в публічному просторі, зокрема щодо жорсткого поводження з особовим складом. Почали лунати заклики про необхідність їх розформування, ліквідації, зміни підпорядкування. Що ви особисто думаєте про роботу штурмових підрозділів і їхню подальшу долю?

Д.В. Дивіться, що стосується саме роботи цих полків. До прикладу, у мене були в підпорядкуванні 225, 425, 33-й штурмовий полк, і навіть деякі частини 24-го окремого штурмового полку "Айдар". Визначаючи їм завдання щодо бойових дій, у мене з ними проблем не було ніяких, кожен виконував свою роботу, яка йому була притаманна і ті завдання, які на нього покладалися. Тому, скажімо так, той негативний шлейф, який за ними тягнеться, він мені не цікавий.

Ми тут з ними не клали людей пачками, як прийнято говорити. Тут такого не було, я вам авторитетно заявляю.

Особовий склад застосовувався на полі бою максимально раціонально, ми тут не дуріли, не бігли стрімголов, не знищували свій особовий склад. Все було в рамках єдиного задуму проведення локальних невеликих наступальних операцій і це давало певні результати,

ВВС: Минулі два місяці, коли ви займалися формуванням концепції і командування нового роду військ, чи ви якось для себе визначили, яким вони мають бути, кому вони мають бути підпорядковані, чи вони мають бути в резерві головкома, як було раніше?

Д.В. Звісно, своє певне бачення було, і з головнокомандувачами про це проговорили. Був визначений порядок застосування, завдання, які будуть покладатися на ці війська, структура, якими вони повинні бути. На жаль, я вам зараз не можу це все озвучити в подробицях, я думаю, з часом про це скажуть, коли ці війська завершать формування командування.

Про оборону Сумщини

ВВС: Перейдімо до ваших нинішніх обов'язків – оборона Сумщини і міста Суми. Можете сказати, яка ситуація нині на цьому напрямку? Влітку і на початку осені були заяви російського керівництва про взяття населених пунктів і наближення до обласного центру. Міноборони РФ каже, що протягом літа вони захопили 10 сіл, зокрема Храпівщину та Писарівку, а Володимир Путін оголосив, що до околиць Сум залишилось лише 12 км. Що з цього правда?

Д.В. Почнемо з того, що наразі мова не йде про оборону безпосередньо міста Суми. Цього ще немає, слава Богу, і я думаю це результат дій наших військових частин, які воюють в оперативному підпорядкуванні восьмого корпуса ДШВ.

Результат нашої роботи – це відсутність бойових дій в населеному пункті Суми, ми зараз ведемо бойові дії набагато далі від нього.

Для розуміння, в середньому передній край позицій РФ проходить від північної околиці міста Суми за 20 км, в деяких ділянках є і 24-26 км. Це там, де ведуться бойові дії, де проходить лінія зіткнення.

Я вам можу авторитетно заявити, що з початку цього року лінія зіткнення не змінилась ні на метр. Я маю на увазі щодо просування росіян. І навпаки, є ділянки, де ми її покращили. Але детальніше на них поки зупинятись не буду, публічно розкажемо про це, мабуть, в наступному місяці.

ВВС: Тобто є якісь наступальні операції, які проводив ваш корпус протягом останніх місяців?

Д.В. Розумієте, саме поняття операція дуже обширне, щоб його тут застосовувати. Операція проводиться військовими частинами на оперативному і стратегічному рівні цілими з'єднаннями. А тут сказати, що ми провели наступальну операцію - це буде занадто круто. Ми провели локальні наступальні штурмові дії по відновленню української території, так можна це схарактеризувати.

Це про створення тих умов, де противник не може нормально рухатися. І я вам зараз не говорю про "кілл-зону", бо я цей термін не вживаю. Це більше, скажімо так, про неможливість противника рухатися на передньому краю, лише тільки в тиловій зоні, десь технікою, типу квадроцикл, мотоцикл, інколи велосипедом або самокатом.

Зараз складаються такі умови, що на глибині 8-10 км від лінії зіткнення рух противника взагалі мінімальний, тому що ми створили таку зону, де є тотальне спостереження в будь-яких умовах, навіть коли туман. Ми навчилися це робити. Секрети не буду видавати, тому що противник, я думаю, також це все врахує.

Я вважаю, що на даний час ми створили такі умови тут на лінії зіткнення, що противник наземними військами успіху не має абсолютно ніякого. Але, звісно, в нього безпілотна складова досить непогана, багато дронів, наприклад БПЛА "Молнія".

Серед певних переваг противника, я б сказав, це також наявність газопроводу, підземних комунікацій, якими противник вимушений зараз користуватися. Буквально ще якихось вісім-дев'ять місяців тому він цим не користувався, він собі спокійно рухався, грубо кажучи, по землі, а зараз він вимушений спуститися під землю і діяти там, тому що його піхота не може дійти до переднього краю, а знищується ще на підходах,

ВВС: А як щодо тих сіл, які РФ оголосила захопленими, наприклад Писарівка чи Храпівщина – чи там дійсно є противник, чи він зміг інфільтруватися, чи це просто фейкові кадри, створені, умовно кажучи, в фотошопі?

Д.В. Можу сказати так: противник проводить класну операцію, але лише у себе в доповідях. Вони класно малюють карти, які ми інколи перехоплюємо, і я просто дивуюся, наскільки сильно вони обманюють свій особовий склад, наскільки вони обманюють своїх командирів. Звісно, це нам іде трохи на руку в тому плані, що їх особовий склад, рухаючись по цих мапах, виходить на наші позиції і ми їх легко вбиваємо. Це все продукт брехні їхніх командирів.

Насправді в усі населені пункти Сумщини, які ви назвали, противник не зміг пробитися жодного разу. Єдиний був момент в населеному пункті Писарівка, коли два російські військові змогли інфільтруватися з прапором, але відразу ж були взяті нами в полон.

Найцікавіше, коли починаєш розшифровувати російські відео про "взяття" цих сіл за допомогою певних програм, то дізнаєшся геолокацію, де це відео знімається, і воно виявляється на території Росії за 25 кілометрів від лінії бойового зіткнення.

Це просто смішно насправді. Російському військовому керівництву постійно треба давати якусь перемогу своєму населенню, підіймати мотивацію. Але насправді у них немає успіху тут на Сумщині в моїй смузі відповідальності. Є його знищений особовий склад і техніка, є його покалічений особовий склад і є брехня, яку він публічно викладає.

ВВС: Але, якщо дивитися на українські OSINT-ресурси, наприклад, DeepState, то ми бачимо, що за рік росіянам вдалося пробити нові ділянки на кордоні в Сумській області, наприклад в районі сіл Миропільське, Рясне, Грабовське.

Д.В. Ця ділянка - не моя зона відповідальності, а сусіднього угруповання. Я вам не можу зі зрозумілих причин сказати межі своєї зони відповідальності, але щодо цих ділянок можу сказати, що так, звісно, там є якась присутність противника, але чомусь він далі не рухається. Так, є якісь ділянки інфільтрації, вклинення там, але безпосередньо в зоні моєї відповідальності немає такого, навіть якщо проаналізувати DeepState.

Єдине, що за минулий рік змінилося на їх мапі, то це начебто захоплення росіянам населеного пункту Юнаківка. Але це не відповідає дійсності, зараз ми стоїмо посередині цього населеного пункту, в районі дороги Суми-Суджа. Відповідно, всі південніші населені пункти, такі як Писарівка, Храпівщина, Мар'їне також повністю під нашим контролем.

Також DeepState показував, що село Андріївку ми начебто втратили. Це також не відповідає дійсності, там ще є наші позиції. У своїй зоні відповідальності я стараюсь не допускати обману, намагаюся зробити таким чином, щоби лінія зіткнення відповідала дійсності на 200%.

Тому я вважаю, що тут DeepState трохи лукавить на своїй карті, ми навіть виходили на них і говорили про те, що їхні дані не відповідають дійсності, і ми готові надати їм доказову базу. З дотриманням секретності, звісно.

Хоча в мене немає цілі доказувати комусь щось, мені від цього не жарко і не холодно, чесно кажучи. Я знаю реальний стан справі, і ворога вбиваю північніше тієї ж Андріївки, яку він вже разів 10 оголошував захопленою.

ВВС: Зрозуміло, але от на Сумщині є такий населений пункт Безсалівка, який на мапі DeepState теж позначений як окупований Росією цьогоріч.

Д.В. Це теж не моя зона відповідальності, але я знаю, що інформація про окупацію цього села не відповідає дійсності. За моїми даними, там достатньо давно була інфільтрація чотирьох військовослужбовців РФ, всі вони були знищені. Як мені каже мій сусід по смузі відповідальності, ніяких змін з того часу з цим селом не відбулося.

Про Курську область і солдатів КНДР

ВВС: Чи є позиції восьмого корпусу ДШВ на території Курської області чи Україна вже повністю вийшла з російської території?

Д.В. Так, ще досі є. Я можу навіть назвати, де саме. Це район населеного пункту Новий Путь, наприклад, де ми контролюємо весь лісний масив навколо нього. Також ми контролюємо район населеного пункту Політотдельський і лісовий масив поряд. Так, це невеликі окремі ділянки на Курщині, але вони досі є.

ВВС: Росіяни докладають особливих зусиль, щоб вас вибити зі своєї території, чи вони вже не зважають на це?

Д.В. Певний час, приблизно рік тому, вони були агресивніші, дійсно хотіли нас вибити. Але великою кількістю залишили там свій особовий склад і відмовились від цієї задачі.

Ми, звісно, теж далі не рухалися, тому що у нас є свої проблеми, з якими треба розбиратися. З точки зору військового мистецтва, можливо, вони і правильно вчинили: навіщо "бодатися" за пару-тройку кілометрів своєї території, яка по суті ні на що не повпливає, якщо можна спробувати наростити свою зону контролю на нашій території.

Росіяни тут пробують створити "буферну зону", шукають слабкі місця, але не виходить. Основна їх ціль, звісно, це місто Суми, обласний центр на кордоні.

ВВС: Вони хочуть оточити його чи наблизитись на відстань артилерійського пострілу?

Д.В. Дивіться, вже є оприлюднені факти, що противник артилерійськими системами працював по місту Суми. Так, це не були масові артилерійські обстріли, це був хаотичний обстріл з використанням самохідної артилерійської установки 2С7 "Піон", 203-мм калібру. Це поодинокі постріли просто по місту мали максимально дестабілізувати обстановку, примусити населення панікувати, примусити український народ загалом піти на угоду з агресором.

Сказати, що їхня мета оточити місто Суми, захопити його повністю чи "підперти", я не можу. Це буде залежати від того, чи буде в них успіх на цій ділянці фронту. Росіяни працюють на те, щоб демонструвати перемоги, робити інформаційні вкиди для свого населення.

Ви ж зверніть увагу, вони кажуть, що захоплюють певні населені пункти, але вони не говорять, яку площу території взяли під контроль. Навпаки, коли ЗСУ просуваються на якомусь напрямку, то говорять в першу чергу, що звільнили скільки-то квадратних кілометрів території.

ВВС: Ви бачите за цей рік якусь зміну в кількості або якості їхніх сил і засобів на Сумщині: чи вони посилюють це угруповання чи, навпаки, знімають війська і перекидають на Донбас та Запоріжжя?

Д.В. За останній рік угрупування противника на цьому напрямку суттєвих змін не зазнало. Можливо, десь один батальйон додався і один віднявся, коротше кажучи, це не суттєво. Повірте, в умовах сучасної війни один батальйон - це не так багато, з того батальйону саме штурмовиків буде 100-150 максимум. За пару тижнів тут вони всі знищуються.

ВВС: До речі, чи не спостерігали ви появу північнокорейців, можливо, на території Курщини або по лінії кордону? Нещодавно була інформація, що КНДР знову передала Росії 30 чи 50 тис. своїх бійців.

Д.В. Що стосується північних корейців, то я особисто спостерігав їх появу в 2024 році, коли вони тільки з'явилися на Курщини і стрункими рядами йшли вмирати.

На даний час, з того, що мені відомо, то на моєму напрямку дві бригади північнокорейців стоять, грубо кажучи, по кордону з боку Курської області. Ведуть вони там оборонний бій, візуально, чесно кажу, вони себе не видають, час від часу ми там знищуємо противника, можна допустити, що це були саме корейці по тому, як вони рухалися і виглядали.

Точно стверджувати, що це саме солдати КНДР, я не можу, бо ж паспорти нашому дрону вони не показують, коли помирають.

Але вони там дійсно є, залучені як ешелон прикриття державного кордону.

На територію України вони не заходили жодного разу і розміщувались на Курщині ще до того, як з'явилася інформація про 30 тис. корейців, яких там нових підготували. Ці бригади КНДР дозволили росіянам вивільнити особовий склад з другого ешелону і застосувати його на інших ділянках фронту.

ВВС: Ви вже згадували про Курську операцію, яка два роки тому була в самому розпалі? ви брали безпосередньо в ній участь. Чи можете ви зараз дати свою оцінку, чому вона закінчилась так, як закінчилась, чого не вистачило Україні, щоб утримати цю територію? Можливо, були помилки при розподіленні сил і засобів або ж вирішальну роль зіграла поява військ КНДР?

Д.В. Я завжди кажу, що цій операції оцінку дадуть, мабуть, трохи пізніше якісь військові аналітики, історики, які будуть розбирати її покроково і з доступом до всієї інформації, щоб це було максимально об'єктивно.

Ви самі розумієте, що на момент, коли проводилася Курська операція, я був командиром бригади і міг відповідати тільки за той обсяг підрозділів, якими я оперував, які були в моєму підпорядкуванні, і опікувався тими завданнями, які я виконував, які на мене покладалися вищим керівництвом. Ось за це я можу дати оцінку і відповідь, чому в мене там щось вийшло, щось не вийшло.

В мене був успіх тоді і, я б сказав, що в деяких моментах він був навіть, коли я в нього можливо на початку і не вірив. Успіх був, тому що ми досить скрупульозно підійшли до підготовки.

Чому операція так закінчилась, я не можу судити, тому що я не володію всім, скажімо так, пакетом інформації про всі військові частини. А мої особисті домисли нехай залишаться лише моїми.

Можу сказати: ми робили все, що могли зробити на той час наявними силами, і корейці певним чином зіграли як один із факторів, це без сумнівів.