Тюрма за те, що керував жеком в окупації. Як в Україні судять за співпрацю з Росією

Житель Куп'янська Харківської області Н. під час окупації міста Росією у 2022 році лишився працювати начальником комунального підприємства з благоустрою, яке створила самопроголошена "військово-цивільна адміністрація" замість жеку. Після звільнення Куп'янська чоловік постав перед судом зі звинуваченнями у колабораціонізмі.

Шевченківський райсуд Харкова засудив його до п'яти років тюрми з конфіскацією майна. Чоловік свою вину заперечував, запевняючи, що його робота полягала у наведенні порядку в місті та керівництві двірниками, слюсарями й сантехніками.

***

Мешканця Херсона К. кілька місяців тому суд в Одесі засудив до 12 років тюрми. У 2022 році він працював прибиральником у виправній колонії №90. Як розповідав чоловік у суді, працював там вимушено, бо не було роботи. Підмітав, косив траву, білив бордюри. Як казали свідки, іноді стояв на вежі й стежив за порядком на території.

***

У серпні цього року Тернівський районний суд Дніпропетровської області заочно засудив до 8 років тюрми і конфіскації майна колишню начальницю санепідемстанції в Новоайдарі Луганської області. Суд не зміг встановити місце її перебування, а державний адвокат запевняв, що мотиви, через які жінка погодилася працювати, не відомі.

***

Серед тисяч вироків, що їх ухвалювали суди з 2022 року зі звинуваченнями у колабораціонізмі, є сотні схожих на справи трьох людей, про яких ми дізналися із Державного реєстру судових справ.

Це справи зі звинуваченнями керівників санепідемстанцій, лікарень, старост сіл, начальників водоканалів, працівників податкових служб, директорів шкіл, дитсадків, так званих вуличних чи квартальних активістів.

Прокурори та суди вважають, що ці люди свідомо погодилися працювати у структурах окупаційної адміністрації, а отже – зрадили свою державу. Вони опираються на норми Кримінального кодексу, які з'явилися одразу після початку повномасштабної війни.

Натомість правозахисники переконані, що багато хто з цих людей став заручником обставин внаслідок окупації і що вони могли погоджуватися на співпрацю з російською владою через страх, примус чи крайню потребу.

За роки з початку широкомасштабного вторгнення вже прижився особливий термін, коли йдеться про таких людей, котрі жили під окупацією у 2022 році чи живуть зараз – "низовий колабораціонізм".

Стаття 111-1. Хто вони, колаборанти?

Статтю 111-1 про колабораційну діяльність депутати парламенту додали до Кримінального кодексу України (ККУ) у березні 2022 року, одразу ж після російського вторгнення. Зміни ухвалювали швидко, і, як вважають правозахисники, як превентивний захід, для демонстрації рішучості української влади жорстко карати кожного, хто співпрацюватиме з ворогом.

"На початку війни треба було переконати населення, застерегти від співпраці з росіянами. Але зараз ситуація виглядає зовсім по-іншому", - каже правозахисник Центру громадянських свобод Володимир Яворський.

Стаття 111-1 Кримінального кодексу про колабораційну діяльність, як він вважає, формально може стосуватися багатьох людей, бо вони змушені були взаємодіяти з російською владою на окупованих територіях і у 2022 році, і тим більше зараз.

За цією статтею можуть судити як тих, хто обіймає посаду "міністра", відкрито підтримує російську владу, займається виборами, представляє політичні сили Росії на окупованих територіях, так і тих, хто працював в різних установах і організаціях окупаційної влади, що пов'язані з щоденним життям людей.

Проте, як пояснював на одній з дискусій із правозахисниками Олександр Жила, один з керівників управління, що відповідає за досудові розслідування в Офісі генпрокурора, судова практика відносить до органів "окупаційної влади" усі органи, що були створені після захоплення українських територій.

Тобто не лише незаконні місцеві ради, адміністрації, поліцію, прокуратуру, суди, але й такі установи як пенсійний фонд, органи нотаріату, всі комунальні або сервісні підприємства.

Правозахисники впродовж останніх років постійно говорять про необхідність змінити чинне законодавство і чітко пояснити, ким є люди, які лишилися в окупації і які забезпечують умови життя місцевих жителів, аби суди мали інструменти визначати, в яких умовах діяли ці люди, чи не зазнавали вони фізичного і психологічного тиску.

Низовий колабораціонізм і покарання

Володимир Яворський розповів ВВС News Україна, що згідно із результатами дослідження, що його ближчим часом оприлюднить Харківська правозахисна група і до підготовки якого він був залучений, понад 40% вироків у судах за статтею "колабораційна діяльність" стосуються простих людей, які "не відігравали якоїсь ролі в колаборації чи окупації територій".

Експерти платформи Опендатабот, аналізуючи відкриті дані Єдиного державного реєстру судових рішень за 2022-2026 роки на прохання ВВС News Україна, підрахували загальну кількість вироків станом на кінець серпня 2026 року. Їх було понад 3600. Найбільше - у 2024 і 2025 роках, 957 та 1 112 відповідно.

У більшості вироки передбачають позбавлення волі. Таких було 2 626, або понад 72%.

Усіх їх судили за статтею 111-1, яка має вісім частин, що передбачають різні терміни покарання, за найтяжчий злочин - довічне ув'язнення або 15 років в'язниці.

Володимир Яворський, посилаючись на дослідження судової практики за статтею про колабораціонізм Харківською правозахисною групою, каже, що 60% їх є заочними, за скороченою процедурою.

Центр прав людини ZMINA також звертає на це увагу, твердячи, що заочні вироки за найтяжчими частинами статті 111-1 взагалі сягають 80%. Вироки ухвалені без присутності обвинувачених і їх місце перебування часто не відоме.

Призначені державою захисники часто не мають прямого зв'язку із підзахисними, а отже це створює проблему з доказами вини людей, наголошують у центрі.

"Відбілювання зрадників" чи справедливість

З 2022 року у Верховній Раді лежить понад десять проєктів законів з пропозиціями внести зміни до статті ККУ про колабораційну діяльність. Серед них є як ті, що передбачають посилення відповідальності за певні дії, так і ті, що пропонують лібералізувати певні норми, зокрема, коли йдеться про роботу на підприємствах чи в установах критичної інфраструктури, якщо ці люди не вчиняли насильства та не підтримували окупаційний режим.

Правозахисники вважають, що переслідування їх є порушенням Міжнародного гуманітарного права, яке зобов'язує підтримувати цивільне життя в окупації задля уникнення гуманітарної катастрофи. Український закон цих застережень наразі не містить, кажуть правозахисники Центру прав людини ZMINA.

Ще у 2023 році голова парламентського Комітету з питань правоохоронної діяльності Сергій Іонушас визнавав, що змінювати Кримінальний кодекс потрібно.

"Ми працюватимемо або над іншою редакцією, або над комітетським законопроєктом. Загалом питання про колаборантів є дуже сенситивне. Ми розуміємо, що деякі люди на окупованих територіях із гуманітарних причин змушені тим чи іншим чином співпрацювати із загарбниками. Саме тому ми хочемо вдосконалити норми Кримінального кодексу", - заявляв він три роки тому.

Тоді депутати домовилися вивчити судову практику перших двох років від початку війни, перш ніж готувати якісь зміни.

Але нічого з того часу не змінилося. Неофіційно кажуть - передусім через те, що проблема вкрай чутлива для країни.

Один із депутатів парламенту сказав ВВС News Україна, що послаблення покарання за колабораціонізм для багатьох українців, котрі потерпають від жахів війни, може виглядати як "відбілювання зрадників", а не як встановлення справедливості. Тому чекати швидкого розгляду поправок до Кримінального кодексу навряд чи варто.

"Звісно, якщо йдеться про реальне пособництво агресору, то тут компромісів бути не може, - наголошує правозахисник Володимир Яворський. - Але якщо ми працюємо на майбутнє, якщо ми хочемо утримати ці території як українські, то такі покарання не є виправданими".

"Карати низовий рівень взагалі беззмістовно. Ми отримаємо лише те, що люди будуть налаштовані проти України, і це вже відбувається. Вони бояться, що всіх посадять, і російська окупаційна влада цьому підіграє", - вважає Володимир Яворський.

Верховний Суд і "лайк" у соцмережах

Тим часом за те, чого не зробив парламент, взявся Верховний Суд. Кілька місяців тому він висловив свою офіційну позицію стосовно справ про колабораційну діяльність.

Передусім вищий суд зобов'язав суди нижчого рівня під час вивчення таких справ ретельно перевіряти заяви обвинувачених про фізичний чи психічний примус в умовах окупації. Також судам рекомендовано не визнавати автоматично співпрацю з ворогом добровільною, якщо прокурори не надали неспростовних доказів, що примусу не було.

"Ми мусимо чітко відділити злочинні діяння від незлочинних. Потрібно з'ясувати, чи діяла особа за власною волею. Якщо ж вона діяла під впливом фізичного або психологічного примусу, то кримінального діяння немає", – наголошувала заступниця голови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Наталія Антонюк.

Верховний Суд також звернувся до прокурорів, аби ті ретельніше доводили прямий умисел особи, а не пропонували карати лише за сам факт працевлаштування на роботу на окупованих територіях.

Вищий суд наголосив, що такі ж правила мають бути і для директорів шкіл та дитячих садків, які працюють на окупованій території. За ці роки суд оголосив понад 200 вироків освітянам, з реальними термінами ув'язнення і конфіскацією майна, підрахували в Опендатабот.

Хоча у цій сфері, як виглядає, ознаки співпраці з окупаційною владою помітні більше, ніж будь-де. У Державному реєстрі судових справ практично у всіх вироках, що їх отримали директори шкіл, ми виявили одне і те ж формулювання: "сприяли впровадженню стандартів освіти країни-агресора".

Під це формулювання підпадає отримання російських підручників, навчання вчителів, складання навчальних планів, проведення різноманітних заходів, без чого жодна школа не обходиться.

"Така позиція Верховного Cуду - це великий крок вперед, - каже ВВС News Україна правова аналітикиня Центру прав людини ZMINA Діана Депутат. - Ми в останні роки постійно наголошували на загальній атмосфері страху та примусу на окупованих територіях, яка має враховуватися під час розгляду справ про колабораційну діяльність. Бо будь-яке діяння, вчинене під примусом або в умовах крайньої необхідності згідно з Кримінальним кодексом не є кримінально протиправним".

Однак правозахисники переконані, що рішень Верховного Cуду недостатньо і парламент все ж має сказати своє слово про тих, хто на окупованих територіях здійснює, фактично, гуманатарні функції.

Ще одне рішення суду стосується так званого "інформаційного колабораціонізму". Дописи і "лайки" у телеграмі чи на інших платформах на підтримку окупанта автоматично вважалися кримінальним проступком. На початку широкомасштабної війни саме за такі дії карали найбільше.

Проте у травні Верховний Суд погодився, що обвинувачення у колабораційній діяльності не може ґрунтуватися лише на неперевірених публікаціях у Telegram-каналах без підтвердження викладеної в них інформації іншими доказами.

Діана Депутат каже, що в останні роки, зокрема, у 2025 році тенденції розгляду справ у судах помітно змінилися.

"Якщо у перші роки широкомасштабної війни ми спостерігали масові ухвалення вироків за колабораційну діяльність за частиною першою статті 111-1 КК України, зокрема за "лайк" чи коментарі у соціальних мережах, що кваліфікуються як кримінальний проступок, то зараз у судах першої інстанції в пріоритеті - розгляд справ щодо більш тяжких форм колабораційної діяльності - співпраці з окупаційною владою", - наголошує правозахисниця.

І з кожним роком окупації, до якої пристосовуються люди на Донбасі чи на інших частково окупованих територіях України, потреба пояснити, де реальна зрада, а де - виживання, ставатиме все гострішою.