Рідкісна хвороба, яка змушує дітей забути, як ходити і говорити

Дівчинка стоїть на осінній вулиці і посміхається. Це – Ніка, зараз їй майже три роки, вона не говорить і тільки вчиться ходити без опори. Вона живе у Брно, Чехія, куди її родина переїхала з початком війни в Україні.

Константіно – рік і чотири місяці. Він – з Сан-Педро-Сула, Гондурас. Найбільшим нещодавнім досягненням хлопчика його мама Реджіна називає те, що він навчився сідати. Різницю у розвитку особливо помітно на фоні його брата-близнюка.

Девраджу – чотири. Він може вдарити ногою по м'ячу і говорити кілька слів. Його родина живе в Мумбаї, Індія.

У Ніки, Константіно та Девраджа – SPG47 (спадкова спастична параплегія 47-го типу) - надрідкісна генетична хвороба. Вона трапляється так рідко, що у світі зафіксували лише 130 таких випадків. Всі хворі – це діти.

SPG47 є прогресивним неврологічним захворюванням, яке поступово порушує неврологічні функції дитини. Навіть діти, які навчилися ходити й говорити, зрештою можуть втратити ці навички, розповів в інтерв'ю BBC Даріус Ебрагімі-Фахарі, керівник Програми з розладів руху в Бостонській дитячій лікарні.

Від SPG47 не було ліків. І медики говорили батькам, що не можуть допомогти дітям.

Проте нещодавно вчені вийшли на фінішну пряму у боротьбі з SPG47 і розробили препарат. Попереду важливий крок – провести перші клінічні випробування ліків на дітях. На це потрібні гроші – близько 3,5 млн доларів.

Оскільки хвороба така рідкісна, фармацевтичні компанії не вкладають гроші у розробку препарату.

"Для більшості біотехнологічних компаній потрібно щонайменше 500 потенційних пацієнтів, щоб програма вважалася економічно вигідною", – говорить Кріс Едвардс з США.

У 2016 році діагноз його доньки Роббі був лише десятим підтвердженим випадком SPG47 у світі.

"Я пригадую, як отримав генетичний висновок із лабораторії. Він підтверджував діагноз і містив оцінку ймовірності. Там було щось на кшталт 0,000 і ще низка цифр після коми. Захворювання було настільки рідкісним, що його ймовірність фактично дорівнювала нулю. Але у моєї доньки воно було", – розповідає Едвардс.

Багато часу він намагався привернути увагу до цієї хвороби – звертався до авторів наукових публікацій, які займалися дослідженнями, пов'язаними з цією темою, надсилав авторам листи разом з фото доньки. Просив поради і допомоги.

За кілька років йому вдалося сформувати невелику мережу людей, які працювали над суміжними дослідженнями щодо SPG47.

У 2017 році у Бостонській дитячій лікарні у США пройшла зустріч групи спеціалістів, за підсумками якої погодилися, що генна терапія має найбільший потенціал допомогти цим дітям.

Почалися пошуки експертів та збір коштів. У той період Кріс, за його словами, звернувся майже до всіх компаній у світі, які займалися рідкісними захворюваннями, з пропозицією виготовити ліки проти SPG47 і зареєструвати їх.

"Я зустрів багато доброзичливих, уважних та щирих людей, але зрештою всі відповіли однаково: ваша програма надто мала", – розповідає Кріс.

Отримавши десятки відмов у підтримці розробки ліків, він разом з іншими батьками співзаснував благодійну організацію Cure AP-4, а потім біотехнологічну фармацевтичну компанію Blackfin Bio, щоб лікування від SPG47 стало можливим. Батьки з усього світу продовжують збирати гроші на розробку ліків від цієї хвороби.

130 дітей на весь світ

Частину зібраних батьками коштів спрямували до Університету Шеффілда у Великій Британії, де доктор Мімун Аззуз розробив генну терапію від SPG47.

Далі потрібно випробувати ліки на дітях. Клінічною базою для випробувань стане дитяча лікарня Бостона (Boston Children's Hospital). Саме там доктор Даріус Ебрагімі-Фахарі консультував і спостерігав 130 дітей зі SPG47 - це усі наразі відомі діагностовані випадки цього захворювання у світі.

"У більшості дітей перші прояви з'являються вже впродовж першого року життя. Початкові симптоми досить неспецифічні. Це затримка розвитку: дитина пізніше починає сидіти, стояти або ходити, часто затримується мовленнєвий розвиток. Діти не говорять, не формують слів, і саме це зазвичай викликає занепокоєння батьків", - розповідає ВВС Ебрагімі-Фахарі.

Мама Ніки, Анна Попович, пригадує, як вперше зауважила, що щось не так — темпи росту та розвитку дівчинки почали відставати від вікової норми. Ніка пізно почала перевертатися, не повзала і до року не сідала самостійно.

SPG47 - це коли у дитини пошкоджено ген AP4B1. Йдеться про порушення розвитку нервової системи. Однак, цим його прояви не обмежуються, пояснює лікар Ебрагімі-Фахарі.

Коли дитині виповнюється чотири, п'ять або шість років, починає наростати спастичність, тобто підвищений тонус м'язів ніг. Поступово цей стан прогресує – діти, які вміли ходити, говорити, починають забувати, як це робити.

Спочатку їм потрібні ходунки, підтримка під час ходи, а в 10-11 років вони змушені пересуватися на візку, оскільки ноги стають дедалі слабшими. 12-річна донька Кріса Едвардса Роббі зараз пересувається на інвалідному візку.

На думку Ебрагімі-Фахарі, SPG47 може бути поширенішим у світі, ніж показують офіційні дані.

У країнах, де генетичне тестування недоступне, встановити цей діагноз неможливо, адже він потребує саме генетичного підтвердження. Тому багато дітей там можуть отримувати діагноз "Дитячий церебральний параліч" - це описовий термін для дітей із порушеннями розвитку, але він не пояснює їхньої справжньої причини.

Українська родина Олексія Бикова та Анни Попович почула про діагноз своєї доньки у Чехії, куди переїхали у 2022 році після повномасштабного вторгнення Росії до України.

Ніка один за одним переживала епілептичні напади, й після багатьох досліджень лікарі не могли зрозуміти, що це. Їм запропонували пройти ще один генетичний тест, який фінансувався грантом від Євросоюзу на генетичні дослідження дітей без діагнозів.

"Ми погодились, - пригадує Анна Попович, - Згодом лікарка запросила нас до себе, щоб сповістити діагноз. Але ще до цієї зустрічі ми отримали поштою виписку з результатами генетичного аналізу. Побачивши назву SPG47, ми почали гуглити. Тож на момент зустрічі з лікаркою ми вже знали набагато більше про цю хворобу, ніж вона. Лікарка сказала, що перший раз чує про це, що це дуже рідкісна хвороба".

Вона зустрічається у дітей по всьому світу, немає жодних відмінностей регіонами чи континентами, каже доктор Даріус Ебрагімі-Фахарі.

Замінити один ген

Після років досліджень науковці вважають, що, можливо, нарешті знайшли спосіб боротися з цією хворобою.

Даріус Ебрагімі-Фахарі з дитячої лікарні Бостона пояснює, як діють ліки – вчені взяли здорову копію пошкодженого гена AP4B1 і розмістили її у безпечний модифікований вірус. Дитині зроблять один укол, і вірус доставить цей здоровий ген до клітин мозку. Клітини почнуть використовувати нову копію гена замість дефектної.

"Цю технологію можна застосовувати до будь-якого генетичного захворювання. Вектор, механізм доставки гена, сам принцип роботи можуть використовуватися для багатьох хвороб. Унікальним для кожного захворювання є лише конкретний ген", - говорить дитячий невролог.

Препарат вже виготовили, він зберігається в морозильній камері та готовий до застосування.

Ще у 2025 році FDA (Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів та медикаментів у США) схвалило проведення першого клінічного дослідження генної терапії SPG47 за участю дітей.

"І тут виникає найприкріший момент. Сьогодні проблема полягає не в науці. Ліки вже готові. У нас немає коштів для проведення клінічного випробування, під час якого терапію потрібно протестувати максимально безпечним способом", - говорить лікар.

Для цього етапу потрібні додаткові ресурси – 5 мільйонів доларів (225 млн грн), щоб провести випробування ліків. Близько 1,5 млн доларів батьки дітей вже зібрали.

Головна мета цього першого випробування в тому, щоб встановити, чи безпечна терапія.

"Оскільки ця технологія є абсолютно новою і раніше ніколи не застосовувалася, ми не можемо точно передбачити, якими будуть результати", - зазначає Даріус Ебрагімі-Фахарі.

За його словами, якби сьогодні дослідники отримали необхідне фінансування, вони могли б розпочати лікування першої дитини вже через шість місяців.

Весь процес дослідження ліків триватиме п'ять років. Через два роки запланований проміжний аналіз, коли вчені переглянуть дані і визначать - терапія безпечна, чи ні.

Було важко почати просити гроші

Історії родин з дітьми з SPG47 дуже схожі. Почувши про цю рідкісну хворобу, батьки відчайдушно намагаються знайти хоч якусь інформацію про неї. Вони шукають інші родини з SPG47.

"Ми знайшли один одного і організували спільноту батьків дітей із цим діагнозом", - говорить Олексій Биков.

Для збору коштів на розробку ліків об'єдналися родини з різних країн - з Хорватії, Індії, України, Лівії, Великої Британії, Нідерландів, США, Канади, Японії та багатьох інших.

Вони організували спільний чат, провели кілька відеоконференцій.

"Пояснили всім родинам, що відсутність фінансування загрожує майбутньому наших дітей і робить неможливим запуск клінічних випробувань. У результаті ми вирішили, що кожна сім'я спробує організувати збір коштів у своїй країні", - розповідає ВВС Бхарат Джайн з Мумбая.

Його родина на краудфандинговій платформі в Індії зібрала понад 110 тисяч доларів для клінічних випробувань SPG47.

Олексій Биков пригадує, як було складно вперше публічно розповісти про хворобу доньки і почати просити грошей.

"Але ми вирішили, що це те, що ми маємо зробити для своєї дитини", - розповідає батько Ніки. Його родина зібрала понад 120 тисяч доларів на розробку ліків і передали їх благодійному фонду Cure AP-4.

Попри вже зібрані суми для клінічних випробувань, не вистачає ще 3,5 млн доларів (152,6 млн грн).

Батьки хворих дітей влаштовують благодійні забіги, гольф-турніри, благодійні концерти і ярмарки, запускають онлайн платформи зі збору грошей. Сім'я з Нідерландів зібрала майже півмільйона євро, сім'я з Хорватії - 200 тис. євро.

Всього за десять років батьки дітей з SPG47 залучили на розробку ліків приблизно 7,5 мільйона доларів, за даними Кріса Едвардса, засновника Blackfin Bio.

Батьки передають всі зібрані гроші цій компанії через благодійний фонд Cure AP-4.

Заснована батьками хворих дітей фармацевтична компанія Blackfin Bio фінансує клінічне випробування ліків, володіє технологією та відповідатиме за тестування. Попереду – ще збори 3,5 мільйона доларів, необхідних для початку випробувань на дітях.

За оцінками Едвардса, щоб повністю завершити розробку ліків і отримати дозвіл FDA на широке використання препарату, потрібно ще приблизно 10 мільйонів доларів.

"Наша мета - зробити так, щоб лікування дійшло до пацієнтів і зрештою отримало схвалення FDA, відкривши доступ усім, хто його потребує", - говорить Кріс Едвардс.

Він розуміє, що це - величезні суми і шлях до повного затвердження ліків може бути довгим.

Однак, він оптимістично дивиться на цей процес: "Середня вартість розробки подібної терапії становить від 20 до 50 мільйонів доларів. Ми вважаємо, що здатні провести весь процес на нижній межі цього діапазону, тобто приблизно за 20 мільйонів. Існують препарати, на створення яких витрачалися сотні мільйонів доларів".

За його словами, хоча сума здається величезною, насправді це один із найдешевших можливих шляхів створення генної терапії.

"Кожен намагається допомогти так, як може. У всіх різні навички, професії та зв'язки. Люди придумують власні способи збору коштів. Мене особливо вражає історія Анни та Олексія. Я знаю, що відбувається у вашій країні, і розумію, який додатковий тягар це створює", - говорить Кріс Едвардс.

Встигнути до 5 років

"Ми сильно сподіваємося на цю генну терапію, яка зможе змінити майбутнє Ніки. І майбутнє всіх діток з цим діагнозом", - каже Олексій Биков.

За прогнозами вчених, найдієвішими ліки можуть бути для дітей віком від одного до п'яти років. Для них потенційний ризик найнижчий, а можливий позитивний ефект найбільший.

"Це - перегони з часом. Спочатку виникає затримка розвитку, але згодом симптоми починають погіршуватися. Лікування необхідно розпочати до того, як розпочнеться погіршення. Адже, якщо пацієнт уже втрачає функції, шанси на значну користь від лікування істотно нижчі, ніж у разі раннього втручання", - пояснює Даріус Ебрагімі-Фахарі з Бостонської дитячої лікарні.

Попри всі ризики та невизначеність, батьки дітей з SPG47 готові брати участь у першому етапі випробувань ліків, тому що альтернатив у них немає.

"Ми хотіли б потрапити у перші клінічні випробування, бо часу, на жаль, немає. Ніці майже три роки, у нас немає часу чекати, поки ліки вийдуть на ринок. Це може зайняти роки. Чим раніше дитина отримує терапію, тим краще подіють ліки. Ця терапія вже існує. Вона, умовно кажучи, лежить у холодильнику і чекає на перших діток", - говорить Анна Попович, мама Ніки.

Батьки 4-річного Девраджа також сподіваються на вчасну розробку ліків.

"Новина, що FDA надала дозвіл на початок досліджень за участю дітей нас дуже надихнула. Ми відчули надію, що для SPG47 нарешті може з'явитися лікування і що наша дитина також матиме шанс його отримати", - каже Бхарат Джайн з Мумбаї.

Кріс Едвардс розуміє, що його 12-річна донька Роббі вже не потрапить до цих випробувань: "Причина, чому я продовжую робити це щодня, полягає в тому, що я хочу побачити момент, коли перша родина отримає це лікування і воно змінить життя їхньої дитини на краще".

Реджіна з Гондурасу розповідає, що їй досі важко усвідомити все те, що сталося з її дитиною. Вона понад усе на світі сподівається, що ліки винайдуть і вони допоможуть її сину.

"Ми продовжуємо шукати всілякі можливості, щоб збирати гроші. Сподіваємося знайти меценатів, щоб закрити цей збір", - говорить Анна Попович, мама Ніки.

"Ніка ще не може ходити та не говорить, але попри все, вона свідома і весела мала. Допитлива, любить роздивлятися книжки, гратися та біситись. Сподіваюсь, що вона зможе отримати терапію і жити щасливе дитинство", - говорить Олексій Биков, тато дівчинки.