"Здатність Росії наступати зламана". Перше велике інтерв'ю Сирського після відставки

Олександр Сирський став на чолі українського війська після скандального звільнення Валерія Залужного у лютому 2024 року. Тоді російські війська наступали й вже за нового головкома Україна втратила Авдіївку, Покровськ, Вугледар і Гуляйполе та багато інших міст.

Потім була і легендарна наступальна Курська операція, яку хтось хвалить, а хтось нещадно критикує.

Сам Сирський запевнив кореспондента ВВС Абдуджаліла Абдурасулова, що за його командування Силам оборони вдалось суттєво послабити наступальний потенціал Росії й перейти до активної оборони.

В першому великому інтерв'ю після звільнення у липні 2026 року Олександр Сирський розповів про свої успіхи та невдачі на посаді, конфлікт з ексміністром оборони Михайлом Федоровим та як сприймав вимоги "картонкового майдану" - "Сирський - геть!"

Як змінилась війна

ВВС: Ви були головнокомандувачем понад два роки, і до цього ви командували "Хортицею", яка за східний фронт відповідала. Як за цей час змінилася війна?

О.С.: Війна дуже сильно змінилася. Якщо порівняти 2022 рік з 2026 роком, то дуже сильно змінилась її технологічна складова. Значно зросла роль сучасних засобів ураження, в першу чергу, дронів, які домінують на полі бою.

Фактично це сталось в усіх сферах бойових дій: це стосується і розвідки, ураження з повітря, дронів-камікадзе, завдання середніх ударів в глибину противника до 200-250 кілометрів. Ну і, звичайно, набуття дронами стратегічного значення, ураження стратегічних об'єктів російської економіки в глибинні території Росії на глибину 2-3 тисячі, навіть до 4 тисяч кілометрів.

Рівень розвитку засобів електронної боротьби, фактично повна автоматизація роботи штабів, впровадження штучного інтелекту, про що просто в 2022 році ще не було взагалі й мови.

Звичайно, широке використання дронів на морі. Що вдалося частково знищити, а взагалі вигнати російський флот Севастополя і закрити його в Новоросійську.

Використання наземних роботизованих платформ, які наразі здійснюють 60%, а інколи й більше всіх завдань логістики, медичної евакуації. Впровадження використання наземних дронів як бойових платформ, і вже рік ми маємо приклади успішного використання таких систем безпілотних на полі бою.

Війна кардинально змінилася, цей процес постійно продовжується і набуває швидкості.

ВВС: Ви говорили про технологічну складову, але вас критикували зокрема за те, що ви не повною мірою використовували нові технології й покладалися на старі методи ведення війни. Як ви можете прокоментувати такі заяви?

О.С.: Я не знаю, хто про це говорить, тому що всі командири на полі бою, вони відчувають зміни і в тактиці, і в застосуванні військ, які відбулися з 2022 року.

У 2022 році не було такого масового застосування дронів і, відповідно, ми і наш противник дуже широко застосовував бронетехніку. Це відбувалося фактично включно до 24 року. А в 2024 році почали вперше використовувати FPV-дрони на оптоволокні, що тоді призвело до кардинальної зміни тактики використання військ і застосування підрозділів, тобто підрозділи почали засовувати у вигляді бойових груп. Дрібні підрозділи, які надійно прикривалися дронами.

Пішов розвиток дронів-перехоплювачів, в нас була програма збільшення частки дронів в збройних силах, не просто збільшення частки, а масове впровадження дронів в бойову діяльність військ.

При мені були створені безпілотні сили, були створені підрозділи бойових БПЛА в кожній бригаді, наземних роботизованих комплексів, і цей процес тільки зростав.

Наприклад, ми починали в бригадах ще в 2024 році зі створення рот БПЛА, потім в 2025-му це вже були повноцінні батальйони БПЛА, а в 2026 році в деяких бригадах і штурмових полках вже були по два повноцінних батальйони безпілотних літальних апаратів. Сили безпілотних систем отримали подальший розвиток, всі знають у світі, наскільки вони грають важливу роль в проведенні мідлстрайків і діпстрайків.

Пішов розвиток корпусної системи, в корпусах також продовжувалось нарощування чисельності корпусних підрозділів безпілотних літальних апаратів.

Зокрема ми починали в 2024 році з батальйонів, а наразі в кожному корпусі є повноцінний полк безпілотних систем, який включає всі складові, в тому числі й дрони для проведення мідлстрайків.

Тобто розказувати про те, що щось не враховувалося, або старі методи… Ну як старі методи, взагалі тактика війни змінилась, пішла тактика інфільтрації, тактика малих бойових груп, все це впроваджується і широко використовується як противником, так і нами.

Причому ми переважаємо саме в технологічній складовій. Технологічна складова у нас FPV-дрони, вони по чисельності, по якості переважають противника. Ну а рівень втрат якраз показує, що понад 80% всіх втрат якраз саме від FPV-дронів, дронів зі скидами і дронів, які застосовуються як камікадзе. Це якщо говорити про поле бою.

Економіка Росії зазнала відчутних втрат від наших діпстрайків. Це найбільш успішне застосування наших стратегічних дронів. Ну і якісь розмови про те, що ми застосовували старі методи, - це просто не відповідає дійсності.

На сьогодні рівень втрат противника складає в середньому один до шести, а якщо брати вбитих, - то один до 10 і більше.

ВВС: А можна було б зробити більше? Звісно, що технології теж використовувалися, і багато змінилося, було багато дронів. Але ось такий приклад: я спілкувався з військовими, які були на позиціях більш ніж шість місяців. Наскільки це ефективно тримати їх там, чи краще було б їх замінити дронами і машинами?

О.С.: Розумієте, все залежить від технологій, від якості тих дронів і кількості. Можливо ми в майбутньому і прийдемо до такої ситуації, коли дрони, гуманоїдні дрони, про що ведеться мова, колись зможуть повністю або частково поміняти піхоту, але ж ми бачимо ці дрони тільки на картинках або в рекламних роликах.

На жаль, характеристики цих дронів ще занадто далекі від можливості людини, і тому ситуація зі зміною тактики, вона призвела до зміни і певних, скажімо, понять в самій тактиці.

Ніколи не було раніше зон інфільтрації, а наразі це об'єктивна реальність, тому що протяжність фронту, активний фронт понад 1250 кілометрів, це тільки на суходолі. Це такий фронт, який вимагає величезної кількості піхоти, техніки, артилерії, РЕБ, дронів.

Навіть Російська Федерація, яка вдвічі переважає своїми силами і засобами, для неї теж неможливо закрити повністю територію. Тому на фронті є певні ділянки, які неможливо закрити. І взагалі панування дронів в повітрі й на землі, воно призводить до того, що утримання території ведеться невеличкими бойовими групами.

Декілька військовослужбовців, які розосереджені по фронту, між собою підтримують тільки такий вогневий і здоровий зв'язок.

Тому з подальшою механізацією, автоматизацією, з удосконаленням самих дронів, створенням удосконалених сенсорів ми колись, можливо, в найближчому майбутньому, будемо свідками тої ситуації, коли поряд звичайними солдатами, ми будемо мати цих гуманоїдів, які можуть ввести вогонь. А солдати теж будуть мати засоби індивідуальної механізації, наприклад, екзоскелети, які дозволять солдату мати додатковий захист і можливість переносити додатковий вантаж,

Але ситуація така, що цих дронів поки що немає.

Курська операція

ВВС: Якщо говорити безпосередньо про операції, почнемо з Курської. Зараз ви можете сказати, ця операція була успіхом чи провалом?

О.С.: А чому питання саме по провал? Як може операція бути провальною, якщо...

ВВС: Тому що українські війська відтиснули на ті самі позиції, на яких вони були.

О.С.: Ви ж розумієте, ця операція була необхідністю. Якщо згадати 2024 рік, то противник після підняття рівня грошового забезпечення в рази для своїх військовослужбовців і збільшення кількості військ, розпочав наступальні дії на початку літа 2024 року. Фактично це було на всіх 13 оперативних напрямках, на деяких маючи перевагу в 4,5, а інколи і в 6 разів.

За таких умов, за панування в повітрі російської авіації, ми тоді ввели важкі оборонні бої і нам просто необхідно було зірвати плани противника, який мав таку суттєву перевагу.

Тому ми детальне вивчили всю лінію фронту і обрали Сумський напрямок, де противник спочатку мав 26 000 особового складу, а потім в ході невдалого наступу на Харківському напрямку поступово перекинув з Сумського всі сили і засоби на Харківський. Це не дало йому якихось суттєвих переваг і він зав'яз у прикордонних боях.

Але на Сумському напрямку значно послабилась його оборона, і фактично не було активних військ, тому якраз і було прийнято рішення мною про проведення наступальної операції, яке було затверджено президентом України.

Це призвело до того, щоб протягом місяця ми взяли під контроль 1273 квадратних км російської території, а противник був вимушений припинити наступ на всіх оперативно-стратегічних напрямках за виключенням Покровського напрямку. Росія перекинула на Курський напрямок близько 70 000 особового складу, повітряно-десантних військ, морської піхоти, ну і найбільш підготовлених мотострілецьких військ.

Тобто це дало нам можливість фактично підготувати резерви, дати перепочинок нашим військам і відновити боєздатність цих військ, які зазнали втрат в таких важких боях. Тобто Курська операція дала дуже великий поштовх для підняття морального стану наших військ.

Якраз Курська операція була тим порятунком, який зірвав плани ворога і дав нам можливість для перегрупування і підготовки до проведення наступальних дій вже в 2025 році.

ВВС: У цей час російські війська змогли швидко просунутися в бік Покровська. Чи не краще було направити ресурси, які були витрачені на Курську операцію, на оборону Східного фронту?

О.С.: Ні, не краще. Питання в тому, що на Курському напрямку в наступальному угрупованні застосували тільки три неповних бригади десантно-штурмових військ і два штурмових батальйони.

Були залучені інші частини для дії в другому ешелоні в якості підрозділу закріплення, але ж вони теж були укомплектовані на 60-70 % і вони тримали фактично фронт на цьому напрямку і рухалися тільки за бригадами. У них задача була головна закріпитися і утримати територію.

Дві бригади місяць готувались до проведення цієї операції, третя бригада, дев'яносто п'ята, виходила з бою, вона вела важкі бої на Торецькому напрямку і мала дуже незначний час для відновлення боєздатності, тому фактично повним складом наступала тільки одна бригада, а дві бригади наступали спочатку складом двох батальйонів, потім після відновлення додалися треті батальйони.

Тобто якби їх застосували на Покровському напрямку, - і ми Покровський напрямок розглядаємо як два напрямки, Добропільський і Покровський, - то на цьому напрямку у росіян було зосереджено майже стотисячне угруповання військ і ці дві, а потім ще одна бригада, вони б не зіграли ніякої ролі, з огляду на їхній технічний стан.

Проте на Курському напрямку, де противник мав дуже слабку оборону і підрозділи прикриття державного кордону, які були укомплектовані в основному військовослужбовцями строкової служби, які були розтягнути вздовж фронту, деякі батальйони на 10, декілька на 12 кілометрів, ну тобто там дійсно була слабка оборона, вони якраз добились такого величезного успіху.

А коли противник почав перекидати свої частини, це відбувалося хаотично, тому що в них дійсно була паніка, і я пам'ятаю, наскільки російські ЗМІ тоді панікували про наступ найкращих наших бригад. Так от ті частини, які перекидалися, вводили сходу в бій, і вони також зазнавали величезних втрат.

За російськими ж даними, в деякі дні в ході боїв на Курському напрямку втрати противника, який поспішно переходив до оборони, були один до п'яти. Тобто противник мав в п'ять разів більші втрати в обороні, ніж наші війська, які наступали. Сподіваюсь, я відповів на ваше питання.

Успіхи і провали

ВВС: Вас звільнили влітку, що ви після себе залишаєте? В якому стані була армія, який ваш спадок?

О.С.: Ви знаєте, що я небагато давав інтерв'ю перед звільненням, я буквально один раз, при здачі посади, визначив стан військ, який був підтверджений роботою відповідних комісій Генерального штабу.

Ми створили потужне угруповання, яке наступало, угруповання десантно-штурмових військ, з підрозділами штурмових полків, які наступали на Олександрівському напрямку, і на той момент звільнили 746 квадратних кілометрів території і 26 населених пунктів.

Крім того, з травня місяця продовжилась операція на Лиманському напрямку, силами третього корпуса, і ви знаєте, яких результатів вони також досягли. Але ж на інших ділянках фронту проводились стримувальні оборонні дії противника, який фактично не міг досягнути якихось успіхів.

В цілому на фронті ситуація була стабільна.

ВВС: Ви кажете, що росіяни не мали успіху, але коли ви були головнокомандувачем росіяни змогли захопити Авдіївку, Покровськ, Вугледар, Гуляйполе, тобто вони просувалися вперед.

О.С.: Дивіться, найкраща характеристика - це скільки було захоплено ними за пів року, наприклад, 2026 року. Росія захопила 61 квадратний кілометр, це якщо звести баланс наших здобутків і наступ ворога за пів року. І це на 1250 км фронту - багато чи мало?

ВВС: Це ви мені скажіть, це багато чи мало? Мені цікава ваша оцінка.

О.С.: Це свідчення того, що фронт фактично стабілізувався. Це не були втрати, як у 2024 році.

Ви згадали Авдіївку, але ж коли я був призначений головнокомандувачем збройних сил, в Авдіївці вже йшли бої, і ситуація там дійсно була дуже складна, тому що на той момент у збройних силах майже не було резервів. Головнокомандувач тодішній сказав, що в мене два батальйони тільки в резерві перебувають.

Ми змогли виправити ситуацію, ми дійсно відійшли з Авдіївки без якихось втрат чи оточення наших військ і зайняли стійку оборону. Тобто наступ був зупинений.

Я тоді зазначав, що ворог дуже ретельно готувався до кампанії 24 року, він значно збільшив кількість особового складу, значно збільшив своє наступальне угруповання. Він розраховував у 2024 році завершити взагалі війну.

Покровськ - це був основний напрямок наступу противника, 100-тисячне угруповання, шести-семикратна перевага в силах і засобах на цьому напрямку. І вже 30 вересня 2024 року противник вперше оголосив, що він в Покровську.

Покровськ фактично нами був залишений в 20-х числах червня 2026 року - от стільки часу минуло з моменту, коли ворог оголосив Покровськ захопленим.

ВВС: Коли ви говорили про Авдіївку, ви сказали, що вам вдалося відійти без втрат і оточення. Я тоді висвітлював ці бої для ВВС і я пам'ятаю, що спілкувався з солдатами, які були там, і з родичами тих, які загинули. Вони говорили, що їм був наказ командирів, щоб вони залишалися на місцях, на позиціях, в будь-якому разі, навіть якщо вони могли бачити, що росіяни вже їх оточують.

Вони чекали на команду відійти, але її не було. Тому, коли була команда вийти з Авдіївки, вони сказали, що вже було пізно, тому що багато хто з військових вже був в оточенні, і вони мали прорватися з боями. І це не тільки про Авдіївку, чому я про це згадав, таку ж саму ситуацію описували й інші військові - у Вугледарі, Покровську, і ось нещодавно в Костянтинівці теж. Що зазвичай військовим на позиціях дають наказ, щоб вони залишалися на позиціях у будь-якому разі. Як ви можете відповісти на такі ситуації?

О.С.: Про Авдіївку - правильно, як тільки там склалися умови для оточення наших військ, я дав команду на організований вихід. Що стосується Авдіївки - війська організовано вийшли.

Ви кажете, що розмовляли з солдатами. Річ у тому, що військовослужбовець, який обороняє якусь територію, окоп, ділянку місцевості, він же бачить що? Він бачить те, що перед ним, правильно?

Він же не бачить всю лінію фронту. І тому, звичайно, коли ворог наступає, то кожному військовослужбовцю здається, що він зараз один, що його ніхто не підтримує. Але ж цифри свідчать - і російські цифри - про те, що у нас не було особового складу, який потрапив там в оточення. Окремі військовослужбовці, можливо, і були. Але жодного підрозділу не було, який опинився б в оточенні, всі відійшли.

Тому керованість військами була, і у нас з кожним підрозділом, з кожним командиром постійно підтримувалась взаємодія і зв'язок.

ВВС: У Вугледарі вони говорили, що з боями проривалися через оточення.

О.С.: Ну знаєте, ситуації різні бувають, не буду я з вами абсолютно сперечатися, бо, бачите, у Вугледарі - що значить з боями проривалися?

Якщо наразі наступає окрема група - два, три, військовослужбовця. Бій, коли він проводиться… Можливо, ситуації такі були.

ВВС: Ви б щось зробили інакше - вже з вашим досвідом, ви озираєтеся на минуле, ви б щось змінили?

О.С.: Можливо і зробив би інакше, але ж усе залежить не тільки від бажання зробити щось інакше, ми і намагалися зробити багато що інакше, але все залежить від наявного ресурсу, озброєння, боєприпасів, наявності засобів електронної боротьби, кількості підготовлених резервів.

Не забувайте, що росіяни ж в рази переважають нас за кількістю. По авіації, перевага, наприклад, в 2025 році була один до 18, це стосується кількості бойової авіації і застосування керованих авіаційних бомб. Якщо брати ударні дрони, також дуже значна перевага. В кількості артилерії і кількості застосованих боєприпасів теж була перевага в 25 році у 2,5 десь рази в середньому.

І завдяки нашим дальнім ударам, середнім ударам, нам вдалося поступово зменшити цей паритет, і кількість ворожої артилерії, і особливо можливості їхніх підприємств виробляти боєприпаси, попри навіть поставки з боку їхніх союзників, я маю на увазі Північну Корею, Іран. Наразі цифри застосованих снарядів, артилерії не дуже відрізняються від тієї кількості, яку засовуємо ми.

Одночасно ми підняли рівень технологізації нашої армії, наших збройних сил, це дало можливість значно збільшити втрати ворога. Я вже казав, що загальні втрати зараз один до п'яти, один до шести, а якщо брати вбитих - від 8 до 11, інколи і більше.

Я вважаю це головний наш здобуток, тобто ми воюємо не кількістю і не масованими атаками із застосуванням людського ресурсу, а ми в першу чергу воюємо зброєю і технологіями. І обрана нами стратегія полягає в тому, щоб вести стримуючі бої на основних напрямках і одночасно проводити наступальні операції на цих напрямках, де противник має брак у силах і засобах.

Це дає нам можливість постійно утримувати ініціативу в наших діях і примушувати противника грати за нашими правилами. От в такий спосіб противник вже п'ять років майже не має можливості захопити ті території і добитися перемоги.

ВВС: Ви сказали про наступальну операцію, ми всі знаємо про оборону Києва, яку ви допомогли організувати, ми знаємо про Харківську операцію, де ви теж були ключовою людиною. А які ще інші наступальні успішні операції, про які ви можете розповісти?

О.С.: Київська операція призвела не тільки до поразки ворога і відступу з Київської області, вона призвела до того, що поступово були звільнені Чернігівська і Сумська області.

Після цього був Харків. Харків у березні 2022 року був наполовину оточений, тобто передній край противника проходив по кільцевій дорозі. І от якраз операції наприкінці квітня дозволили зняти цю напівоблогу й відкинути противника від 30 до 50 км від міста.

Харківської операції восени 2022 року ви знаєте результат: за неповний місяць, незначними силами й засобами було звільнено 11,5 тисяч квадратних кілометрів нашої території, понад 500 населених пунктів.

Крім того, була Харківська оборонна операція в 2024 році. Противник намагався провести на початку травня наступальну операцію, завдаючи головного удару по Харкову, а другий удар планувався по Сумах.

Наша військова розвідка вчасно викрила плани противника, в нас було багато перехоплень про те, що знімають частини з різних ділянок фронту, передислокують їх на напрямок Бєлгорода. На початок травня там було зосереджено понад 40 000, які готувалися до наступальної операції на Харківському напрямку і на Сумському.

ВВС: Це який час?

О.С.: Це кінець квітня і початок травня 2024 року. Тоді на Сумському напрямку було 26 000, а на Харківському 43 000 особового складу. Я багато тоді був на цих ділянках фронту, і нам було очевидно, що ворог планував тоді, поставлена була задача Путіним створити буферні зони. В Харківській і Сумській областях, глибиною п'ятнадцять-двадцять кілометрів.

Оскільки тоді була низка заходів, в тому числі була інавгурація Путіна, після його обрання на якийсь там черговий термін президентом, і святкування Дня Перемоги в Росії, то ми тоді вирахували, що ця дата буде 10 травня.

Так і відбулося, тобто 10 травня противник розпочав наступальні дії, ми завчасно висунули до кордонів Харківської і Сумської області всі наші наявні резерви, а нам тоді вдалося мати сім бригад в резерві, які перебували на різних стадіях відновлення боєздатності, вони всі почали висуватися до позицій уздовж державного кордону.

І тоді противник ухвалив рішення, не дочекавшись бойового злагодження нового корпуса, який формувався до цих наступальних дій, а злагодження повинні були завершитись наприкінці травня місяця, ухвалив рішення перейти до наступальних дій, які розпочалися 10 травня,

Ворог планував завдати перший удар на Харківському напрямку, а потім через декілька діб на Сумському напрямку. Але він зав'яз в прикордонних боях в районі Вовчанська уздовж державного кордону на Харківських напрямах, максимальні просування у нього були тоді дев'ять кілометрів, в районі Глибокого. Він поступово почав перекидати з Сумського напрямку свої частини для того, щоб наростити свій наступ і просунутись вперед на Харківському напрямку, і йому це не вдалося.

Після фактично місяця боїв тоді він перегрупував цей корпус, який завершив бойове злагодження, і розпочав наступальні дії вже на всіх інших напрямках. Про що я вам говорив, що в нас дійсно тоді склалася дуже складна ситуація.

Але ж Харківська оборонна операція в 2024 році, саме в травні, вона була успішна, тому що ворог тоді, по-перше, не дотримувався запланованих заходів, ми його фактично примусили наступати раніше тими силами і засобами, які у нього були. Він фактично зав'яз у прикордонних боях без будь-якого успіху - просування де два, де п'ять кілометрів, максимум в районі одного населеного пункту девʼять кілометрів, - для оперативного рівня це фактично ні про що.

Також у нас були дві операції на початку 2025 року із заходом на територію Російської Федерації - на територію Білгородської області силами штурмових підрозділів і на Глушковку, це знову ж таки Курська область, але Глушковський район. Це трохи правіше Тьоткино.

Це були невеликі за своїм розміром операції, там буквально брали участь до 5000 особового складу з нашого боку, але ж це дало можливість утримати російське угруповання, яке було на території Курської області, фактично до початку серпня 2025 року - утримати на території там.

Тому що всі ті частини, повітряно-десантних військ і морської піхоти, вони вже були розписані для виконання інших завдань, наступальних завдань, в російській наступальній кампанії 25 року. Тобто у кожної бригади, у кожного полку був визначений відповідний напрямок, всі отримали розпорядження і повинні були вже з березня місяця почати переміщуватись на інші напрямки фронту.

Але ж наші наступальні дії, активні дії, ми в Білгородській області протримались фактично місяць, а на території Глушковського району протримали їх фактично до початку серпня.

Тобто це зірвало плани противника на організований початок кампанії наступальної 25 року.

Крім того, Добропільська операція. Приблизно в той же період, на початку літа 25 року, ворог провів наступальну операцію на Добропільському напрямку з метою оточення Покровська з півночі.

Мова йшла про передові загони п'яти бригад, які просунулись в напрямку Добропілля на глибину до 18-20 кілометрів, використовуючи тактику так званих тисячі порізів, тобто наступаючи дрібними бойовими групами по два-три військовослужбовці. Була загальна задача накопичення на визначених рубежах в районі населених пунктах, поступовими заходами, проведенням такої глибокої інфільтрації, захоплення величезної території і оточення Покровська з півночі.

Тоді була проведена Добропільська операція, силами угруповання наших десантно-штурмових військ, які перекинули з Сумського напрямку. Вони провели зустрічні наступальні дії з напрямку Костянтинівки і з напрямку Новоекономічного, на зустріч один одному, і в такий спосіб декілька тисяч військових противника потрапили в оточення, і у них залишався буквально коридор півтора-два кілометри.

Тоді противник перекинув всю морську піхоту, яка готувалася наступати на Олександрівському напрямку, рухатись по кордону Дніпропетровської, Запорізької області, із задачею відрізати Оріхів і оточити угруповання наших військ.

Тобто вся морська піхота, декілька бригад і полк морської піхоти були перекинуті знову ж таки на цей Добропільський напрямок. Це дало можливість тоді уникнути повного оточення російських військ, тому що вони все ж таки змогли зайти в той отвір шириною до двох кілометрів.

Але вся морська піхота зав'язла на цьому напрямку і вона більше на інших напрямках участь не брала, вона тільки безуспішно до кінця року намагалась наступати на Добропільському напрямку.

Це з одного боку, з іншого боку ми зірвали наступ ворога на Оріхів з півночі. І не дали змогу, по-перше, оточити оріхівське угруповання і розпочати наступ на запорізькому напрямку.

ВВС: Стосовно Добропілля, до цієї операції був провал в обороні, що дозволив російським військам дуже близько підійти до міста за короткий проміжок часу. І як ви сказали, що перекинули військових із Сум та інших міст, щоб їх відбити. Ось такі ситуації - що вони означають? Що планування оборони було недостатньо ефективним? І наскільки ефективно, коли ви перекидаєте війська з інших місць, щоб, як кажуть, залатати ось ці діри в обороні?

О.С.: Дуже цікава постановка питання, наче ви нас постійно в чомусь звинувачуєте.

ВВС: Я не звинувачую, я хочу зрозуміти.

О.С.: Дивіться, я постійно наголошую, що противник має суттєву перевагу в силах та засобах, ми вимушені оборонятися проти противника, який переважає.

Ви ж знаєте, що мобілізаційний ресурс Російської Федерації 20 мільйонів, причому 4 мільйони - це підготовлений ресурс, тобто той, який проходив службу в армії, брав участь у бойових діях, який не потребує довготривалої підготовки. Тому вони мають можливість створювати такі от угруповання наступальні і створювати чисельну перевагу.

І Сили оборони - вони теж неоднорідні. Вони всі мають різний ступінь боєздатності. Найбільш боєздатні, звичайно, десантно-штурмові і штурмові частини. А найменш боєздатні - це бригади територіальної оборони.

Противник там мав успіх, він просунувся якраз там, де оборонялись дві бригади територіальної оборони. У смузі цих бригад він поступово просувався, бої там йшли фактично всю весну і потім перейшли в літо.

Це не було затикання дір, як ви кажете, це була спланована операція, це операція затверджувалась президентом, і я йому доповідав. Перегрупування - це основний спосіб підтримувати відповідний рівень стійкості наших військ. Для цього у нас були створені штурмові війська, які фактично собою являють сили швидкого реагування.

Частини на легкоброньованій техніці, які мають дуже високий рівень укомплектованості ударними безпілотний літальними апаратами різного типу, які призначені для ліквідації таких от проривів.

Водночас наступальне угруповання, яке створене на базі десантно-штурмових військ, воно постійно готується до ведення наступальних дій. Тобто, провели наступальні дії, вийшли, готуються в районах, поповнюються. Вони належать до першого пріоритету комплектування, тобто це не затикання дір було, це спланована операція була.

І тоді, в ході цієї операції на Добропільському напрямку, було звільнено 440 квадратних кілометрів території. І ще близько 330 квадратних кілометрів території було зачищено від цих підрозділів, які інфільтрувались в глибину на Добропільському напрямку.

ВВС: Наскільки складно командувати армією, яка захищає фронт протяжністю 1200 кілометрів?

О.С.: Це дуже складний процес. Це треба володіти ситуацією. Можливо, я вимушений повторюватись, але ворог має величезну кількість піхоти, повітряно-десантних військ, і його угруповання якраз і створене для ведення наступальних дій.

Нам вдалося зламати його потенціал, тобто він зазнав таких втрат, що на сьогодні він майже неспроможний проводити якісь активні наступальні дії.

Звільнення, Федоров і протести

ВВС: Питання про ваше звільнення. Що було причиною конфлікту з Михайлом Федоровим, який був тоді міністром оборони?

О.С.: Ну, знаєте, як такого у нас конфлікту не було. Були протиріччя щодо фінансування потреб армії і закупівлі, відповідно, того озброєння та боєприпасів, які потрібні збройним силам.

Бо процес ведення війни - це не просто, ви ж знаєте, що це складний процес. Розраховуються потреби в основних видах озброєння, вивчаються всі тенденції, що ефективно, що неефективно, що потрібно, що не потрібно. Складається відповідний план закупівлі.

Ну і, звичайно, все те, що потрібно армії, визначається Генеральним штабом на підставі тих заявок, які надходять з військ. Тобто коли складається план фінансування, потреб збройних сил, звичайно все це узгоджується і узгоджується те, що має йти на озброєння. Ті зразки озброєння, які мають певні характеристики.

Так от, проблема була в тому, що якраз міністр оборони проводив закупівлю певних видів озброєння, в першу чергу дронів, і віддавав перевагу певним видам цих дронів, ігноруючи потреби армії, які надавались Генеральним штабом.

Ось у чому була проблема. В результаті цього виник великий дисбаланс між закупівлею і потребою, і поставками військ. В першу чергу це стосувалося наземних роботизованих платформ.

ВВС: Тобто потреби в такій кількості не було?

О.С.: Тобто взагалі вони спочатку не фінансувались. Ми постачали п'ять-шість відсотків, це стосувалось далекобійних боєприпасів, наприклад для артилерії. Тобто от в цьому була проблема. Звичайно це питання розглядалося на ставках, от в чом у нас були непорозуміння.

ВВС: Я хочу уточнити: він хотів більше купувати дрони, а ви були проти?

О.С.: Ні, дивіться: у нас, ви ж розумієте, є військовий бюджет. Певна кількість грошових сум, коштів. Ця сума розписується Генеральним штабом, погоджується відповідними структурами Генерального штабу, міністерством. І розписується на певну кількість снарядів.

Тобто фронт має забезпечуватися збалансовано, тобто, наприклад, дрони не проплачуються на весь рік, а проплачується все синхронно, те, що необхідно військам, ті ж НРК, ті ж пікапи, ті ж мотоцикли, квадроцикли, баггі, тобто все те, що необхідно на війні, Ті ж БПЛА, ударні дрони відповідні.

А він робив такий перекіс, тобто він вважав, що він краще знає наші потреби, що можна не звертати уваги на наші потреби, і він фінансував, наприклад, дрони на весь рік. А закупка, наприклад, тих же НРК або інших зазначених видів, вона не проводилась, і виходив дефіцит.

По-перше, є ж певна затримка у фінансуванні й потім виробництві певних видів озброєнь, тих же дронів. З дронами теж не все гаразд було, вони ж теж на 100% не поставлялися, а тільки наполовину.

От суть проблеми була - не враховувалися інтереси військ, от конфліктна ситуація в чому була.

Після звільнення з посади Михайло Федоров заявив про перепони в роботі з боку Сирського та казав, що міністерство оборони зекономило близько 100 мільйонів доларів на тендерах на закупівлю артилерійських снарядів та ще мільярди доларів на тендерах на закупівлю дронів.

"Я зіткнувся з тим, що наші ініціативи просто блокувалися. Сирський виявився готовим плести інтриги, говорити позаочі та стверджувати, ніби проти нього хтось "замовив кампанію". Замість того щоб об'єднувати зусилля для перемоги над ворогом, він почав сіяти розкол у країні", - сказав тоді Федоров.

ВВС: Ви робили ультиматум, як стверджує Федоров?

О.С.: Та ні, ніяких, я взагалі на фронті в цей час був. Я дізнався, коли він сказав, що я якісь там ультиматуми робив, я якраз перебував на Лиманському напрямку і був на командному пункті однієї з бригад, коли я це почув.

ВВС: Пояснюючи ваше звільнення і звільнення Федорова, президент Зеленський сказав, я процитую: "Операціями на полі бою займаються передусім військові, забезпеченням займається міністерство оборони, якщо хтось заходить у сферу відповідальності іншого, це неминуче призведе до конфлікту - і конфлікт відбувся". Тож чи ви намагалися втручатися в роботу міністерства оборони, чи це було навпаки?

О.С.: Дивіться, я ж вам все пояснив. Я більше нічого пояснювати не збираюся. Право звільняти з посади - це право президента, він прийняв відповідне рішення. Його рішення абсолютно в межах його повноважень.

ВВС: Після звільнення Федорова почалися протести, і одна з вимог протестувальників була звільнити вас. Що ви відчували, коли ви бачили цих людей на вулиці з такими заявами?

О.С.: Складне питання. Я був на фронті і мені було незрозуміло, по-перше, чому мова йшла про якісь конфлікти і ультиматуми. А по-друге, чому питання ставиться от саме в такий спосіб міністром через використання оцих протестів.

Це рішення президента, його повноваження, він звільняє з посади, я ж не виводив людей на вулиці. Я отримував рішення президента, він переговорив, зрозуміло все. Тобто кожний повинен мати свою гідність. І розуміння.

Коли завершиться війна

ВВС: Якщо говорити про загальну картину війни - Україна зараз перемагає чи програє?

О.С.: Ви розумієте, що Україна веде вже майже п'ять років велику війну проти противника, який переважає її буквально у всьому.

Війна - це змагання не тільки воюючих армій, це змагання технологій, індустріальних можливостей держави, це змагання і можливості фінансової структури держави. Це змагання коаліцій, тому що кожна країна має своїх партнерів, союзників, які можуть або не можуть забезпечити її необхідною кількістю озброєння.

Тому я не міг би так однозначно сказати, перемагає чи програє. Вже сам факт того, що ми стримуємо цю навалу, яка, ви ж знаєте плани, може розвернутися і піти в Європу, це вже подвиг нашої держави і подвиг всього українського народу, тому я розглядаю це так.

ВВС: Як можна закінчити цю війну? Чи можна це зробити військовим шляхом?

О.С.: Всі війни колись закінчуються і це роблять політики шляхом ведення переговорів. Всі ті переговори базуються на результатах ведення бойових дій, тому роль армії в результатах цих переговорів визначальна.

Бо переговори можна вести, маючи загальний програш, і загальну ситуацію на фронті, яка погіршується, коли армія відступає. Або вести на рівних, коли противник не має суттєвих переваг, а зазнає величезних втрат.

Ви знаєте, що щоденно Росія втрачає приблизно півтори тисячі військовослужбовців. Тому всі переговори, звичайно, залежать від успіху ведення бойових дій.

ВВС: Як ви думаєте, коли може бути якийсь прогрес в плані досягнення миру?

О.С.: Знаєте, це залежить від багатьох чинників. І, звичайно, стійкості не тільки нашого народу, а і підтримки з боку наших партнерів і союзників.

ВВС: Багато людей в Європі хвилюються, що агресія Росії може перейти на Європу теж. Що ви можете порадити європейським країнам, якщо буде така ситуація?

О.С.: Завчасно готуватися в усіх сферах, готувати економіку, готувати свої армії, оснащувати їх сучасними озброєннями, готувати населення. До тих важких випробувань, які розпочнуться, якщо війна буде розв'язана.

І не мати ніяких надій на те, що війни не буде. Ситуація складається таким чином, що якщо ти хочеш вистояти, ти маєш бути готовий в повному сенсі цього слова.

ВВС: Ви думаєте, що Росії може атакувати країни НАТО в Європі?

О.С.: Ви розумієте, вона може все зробити, і зробила б, напевно, це раніше, якби не стійкість українського народу і сил оборони України.

ВВС: Що ще очікувати від Росії, що вони можуть зробити, щоб захопити більше території?

О.С.: Що нового вони можуть зробити? Тенденції, ви маєте на увазі, на полі боя? Тенденції такі, що буде збільшуватися технологічний рівень ведення бойових дій, бо війна перейшла вже в усі домени, які наразі існують, - це космос, це кіберпростір, повітря, земля, море, навіть під землю.

Буде продовжуватися рівень роботизації, автоматизації процесів усіх без виключення з використанням штучного інтелекту, навіть звичайна зброя наразі отримує системи управління, які використовують штучний інтелект, щоб підвищити їхні можливості.

Звичайне озброєння і бронетехніку ми не списуємо з рахунків, тому що наразі йдуть пошуки засобів активного захисту бронетехніки. І такі дії проходять як у нас, так і в Російській Федерації. І якщо буде успіх, це дасть друге життя тим же танкам і бронетехніці.

І знову ж таки, будуть зміни тактики ведення бойових дій вже з використанням бронетехніки, тому що кожна одиниця вже стане такою складною системою, яка буде використовувати як пасивні засоби захисту, так і активні засоби захисту.

Створення твариноподібних роботів, ви знаєте, що такі дослідження ідуть, не просто дослідження, а випробування ідуть. Це розвиток, який призведе до зміни в тактиці використання військ.