Реальна історія Ніколя Фламеля і філософського каменя

Міф про Ніколя Фламеля, середньовічного парижанина, який нібито створив золото за допомогою "філософського каменя", століттями захоплював світ. Тепер нове дослідження заповіту Фламеля проливає світло на те, як виникла ця легенда.

Уже 600 років письменників, митців і науковців захоплює легенда про Ніколя та Пернель Фламель - подружжя, яке жило в середньовічному Парижі й, за переказами, створило міфічний філософський камінь - загадкову речовину, здатну перетворювати звичайні метали на золото.

Ніколя Фламель був реальною людиною. Він народився в 1330-х роках і помер у 1418-му. Насправді він ніколи не займався алхімією - давньою містичною традицією, метою якої було створення золота, лікування всіх хвороб і досягнення безсмертя.

Попри це, міфічна слава Фламеля як алхіміка надихала покоління науковців і письменників, зокрема Ісаака Ньютона, Віктора Гюго та Джоан Роулінг, яка згадує Ніколя й Пернель Фламель у книжці "Гаррі Поттер і філософський камінь".

Цієї осені заповіт Ніколя Фламеля вперше виставили для широкої публіки на новій виставці в Музеї Клюні у Парижі. Документ, який століттями зберігався в архіві паризької лікарні, тепер допомагає по-новому поглянути на те, як Фламеля почали шанувати як алхіміка, каже Маеліс Бітузе, одна з кураторок виставки. За її словами, музей дослідив ці документи у 2024 році, хоча до того їх ніколи не вивчали.

Спроби з'ясувати, чому Фламель здобув славу алхіміка, також допомагають зрозуміти, чому ця давня традиція досі приваблює людей і чому її роль в історії науки іноді недооцінюють.

Пошуки "філософського каменя"

Перші алхімічні тексти з'явилися близько 2000 років тому в Стародавньому Єгипті. Через копії та переклади вони потрапили до Європи у XII столітті разом із мусульманськими завоюваннями.

Вважають, що слово "алхімія" походить від поєднання арабського та грецького слів, хоча його значення не до кінця зрозуміле: воно могло стосуватися як плавлення, так і Єгипту.

Алхіміки використовували методи, які, як ми тепер знаємо, не можуть дати науково обґрунтованих результатів. Водночас деяких загадкових цілей алхімії вдалося досягти в межах короткочасних експериментів.

Упродовж історії алхіміки описували свої спроби створити загадковий камінь, наділений надзвичайною силою.

"Найдавніша згадка про "камінь філософів" датується VII століттям. Вона міститься у візантійському тексті", - розповідає Маттео Мартеллі, професор історії науки Болонського університету в Італії та фахівець із давніх алхімічних текстів. "Філософами" алхіміки називали самих себе.

Саме уявлення про такий камінь з'явилося ще раніше - у тексті, датованому I століттям до нашої ери. Його автор згадує "камінь, який не є каменем", пояснює Мартеллі.

"Цей камінь описували загадковими словами, а згодом його почали називати філософським каменем", - додає він.

Ідеться не про буквальний камінь: він міг мати різні форми, наприклад порошку або рідини.

Філософський камінь мав перетворювати інші метали на золото або срібло. Це робили не обов'язково заради особистого збагачення, а й для того, щоб довести природу до досконалості, пояснює Мартеллі.

У середньовічній Європі поширилося також повір'я, що камінь може зміцнювати здоров'я і навіть дарувати безсмертя.

Саме тут в історії алхімії з'являється Фламель.

Паризький алхімік?

Сліди реального життя Фламеля можна знайти в різних куточках Парижа. Серед них - його надгробок, який приваблює відвідувачів Музею Клюні, Національного музею Середньовіччя Франції.

"У книжці про Гаррі Поттера Фламель - алхімік, чаклун, тож людей дивує, що насправді існує його надгробок і що Фламель був реальною людиною", - розповідає Бітузе.

Наприкінці XV століття, приблизно через 50-75 років після смерті Фламеля, у Франції опублікували алхімічний текст під назвою "Книга Фламеля" (Le Livre Flamel). Це був перший алхімічний рукопис, виданий під ім'ям Фламеля. Насправді його написав невідомий автор, а не справжній Ніколя Фламель, проте книжка стала надзвичайно популярною.

"Книга Фламеля" мала великий успіх, її неодноразово переписували, і згодом люди почали пов'язувати її зі справжнім Ніколя Фламелем", - каже Бітузе.

Упродовж наступних століть з'являлися й інші твори, підписані його ім'ям. Іноді вони містили докладні правдиві відомості про життя Ніколя та Пернель Фламель у Парижі, зокрема про місця, де вони мешкали.

Перша "Книга Фламеля", видана наприкінці XV століття, описує покрокову алхімічну процедуру, у результаті якої утворюється рідина, розповідає Бітузе. Згідно з книжкою, якщо занурити в цю рідину свинець, він перетвориться на золото.

"У книжці викладено теорію алхімії - ідею про те, як можна допомогти металам досягти чистішого стану. А потім наведений практичний рецепт [філософського каменя], ніби сам Фламель дає вам маленькі поради, які допоможуть успішно його створити", - каже Бітузе.

Мартеллі, який бачив оригінал "Книги Фламеля" XV століття, зазначає, що деякі описані в ній процедури та інгредієнти збігаються з тими, що трапляються в набагато давніших східних рукописах.

Іншими словами, хоча авторство Фламеля було вигаданим, рецепт спирався на справжню алхімічну традицію.

То чому хтось скопіював давні алхімічні інструкції, а потім опублікував їх під ім'ям реальної людини, яка вже померла?

По-новому поглянути на цю загадку допомогли заповіт Фламеля, а також інші документи й артефакти.

Імперія нерухомості

Заповіт Ніколя Фламеля та пов'язані з ним документи зберігалися в архіві паризької лікарні Hôpital des Quinze-Vingts, яка спеціалізується на лікуванні захворювань очей і була заснована 1260 року. Фламель був одним із благодійників лікарні і згадав її у своєму заповіті.

"Це були документи, які ніколи не досліджували", - розповідає Бітузе. Музей уперше вивчив їх у 2024 році.

Інші історичні документи та пам'ятки вже раніше змальовували Фламеля як заможного власника нерухомості, який жертвував кошти церквам і благодійним організаціям.

Однак нещодавно досліджені документи свідчать, що його інвестиції та вплив були значно масштабнішими, ніж вважали раніше, каже Бітузе.

"Він фактично мав цілу імперію нерухомості, - розповідає Бітузе. - До виявлення заповіту та пов'язаних із ним документів ми приблизно знали, що він володів великою кількістю нерухомості, але не знали точно, чим саме він володів і де розташовувалися ці будинки".

За словами Бітузе, документи свідчать, що Фламель був кредитором сотень власників нерухомості в Парижі та його околицях, а сам володів приблизно десятьма будинками.

У заповіті він передбачив різні благодійні пожертви, а також детально розпорядився, щоб після його смерті за нього та його дружину правили спільні меси.

Пернель померла раніше за чоловіка. Такі меси правили протягом століть, аж до передодня Французької революції 1789 року.

Після смерті Фламеля його спадщина стала предметом судової суперечки, яка привернула увагу до його багатства. На думку Бітузе, поєднання слави, заможності та благодійності може пояснити, чому люди вважали Фламеля алхіміком.

"Заможний чоловік, який не був аристократом, але мав високий соціальний статус, - це здавалося людям дивним", - каже Бітузе.

За її словами, алхімія, яку в ті часи сприймали як спосіб виконувати Божу волю, могла пояснити його багатство, благодійні пожертви та, здавалося б, благословенне життя.

Автор вигаданий, історія справжня

Ще у XVIII столітті деякі люди сумнівалися, що Фламель справді був автором текстів, які виходили під його ім'ям. Однак це не зменшило інтересу до нього.

Реальні свідчення життя Фламеля могли допомогти зберегти легенду. Будинок, зведений подружжям Фламель у 1407 році й призначений для притулку бідних, досі стоїть на вулиці Монморансі. Це один із найстаріших будинків Парижа.

Пернель також згадується в текстах, опублікованих під ім'ям Фламеля. Її змальовують як доброчесну жінку, яка працювала разом із Ніколя і теж могла б створити філософський камінь, якби захотіла, розповідає Бітузе.

Мартеллі зазначає, що публікація текстів під іменами відомих людей - явище, яке називають псевдоепіграфією, - була поширеною ще з найдавніших часів алхімії.

"Псевдоепіграфія є характерною рисою алхімічної традиції, - каже він. - Те, що сталося з Фламелем, - це механізм, який можна побачити в різні періоди історії алхімії. Так текст намагалися зробити авторитетнішим і надати йому більшої достовірності".

Пошуки філософського каменя загалом сприяли науковим проривам. Наприклад, німецький алхімік, який намагався знайти філософський камінь, в XVII столітті уперше виділив у чистому вигляді фосфор.

Однак сьогодні головна причина, чому Фламель продовжує захоплювати людей, - його безсмертне життя в книжках і мистецтві, каже Бітузе.

"Легенда про Фламеля настільки сильна, що люди не хочуть від неї відмовлятися, навіть коли знають, що він не був алхіміком", - каже вона.

Відтворення "філософського каменя"

Сьогодні науковці намагаються відтворювати давні алхімічні рецепти, щоб краще зрозуміти хімічні процеси, які за ними стояли.

У 2024 році Мартеллі та його колеги відтворили один із рецептів філософського каменя. Для цього вони використали яйця й отримали порошок.

Лючія Майні, професорка хімії Болонського університету, яка брала участь у проєкті, пояснює, що яйця містять сірку, яка може вступати в реакцію зі сріблом і надавати йому золотистого блиску.

Це могло пояснити, чому алхіміки вважали, що знайшли спосіб виготовляти золото.

"Вони намагалися зрозуміти природу, спостерігаючи за нею", - каже Майні, яка розглядає алхімію як попередницю хімії.