Розлучення з Росією, заручини з Європою? Чого чекати від виборів у Вірменії: аналіз BBC

Зовнішні та внутрішні суперечності, які накопичилися у Вірменії та навколо неї, виплеснулися назовні напередодні виборів, що відбудуться у неділю, 7 червня. Вони можуть визначити курс країни на десятиліття вперед.

Росія тисне на Єреван, вимагаючи вибрати між нею та Заходом, і погрожує страшними наслідками, якщо вибір зроблять на користь Євросоюзу.

Водночас у країні прем'єр-міністр Пашинян погрожує "нагнути і знищити" опонентів, а силовики заводять кримінальні справи на лідерів опозиції.

Усі сторони використовують маніпуляції, фейки та звинувачення у держзраді в своїй агітації.

Битва за битвою: як Пашинян готувався до виборів

За вісім років прем'єрства Нікола Пашиняна Вірменія зазнала поразки у війні і пережила тяжкі потрясіння, але критики влади не змогли запропонувати суспільству гідну альтернативу. Фінансовими та ідеологічними центрами опозиції залишалися непопулярні колишні президенти, які у народній свідомості пов'язані з корупцією.

У цих умовах Пашиняну вдалося утримати владу, попри численні кризи та скандали. Згодом його справи пішли вгору. Приплив людей та капіталу з Росії після її вторгнення в Україну став подарунком для вірменської економіки. Рекордне зростання ВВП знизило соціальну напругу і дозволило владі будувати дороги, ремонтувати школи та дитячі садки та запустити систему загального медичного страхування.

Допоміг Пашиняну й прогрес у переговорах з Азербайджаном за участю США, частиною якого став договір про "Маршрут Трампа". Вперше у незалежній історії Вірменії над її жителями не висить загроза нової війни. Ціною миру з Азербайджаном став вихід вірменського населення з Нагірного Карабаху, і карабаські біженці звинувачують уряд у здачі їхньої батьківщини. Але їхній протест не отримав широкої підтримки.

Усе це створювало умови для комфортної перемоги на виборах правлячої партії "Громадянський договір", але Пашинян вирішив не нехтувати передвиборчою боротьбою.

Задовго до того, як опозиція визначилася з кандидатами та відкрила виборчі штаби, прем'єр розпочав масштабну кампанію проти керівництва Вірменської апостольської церкви.

Церква відокремлена від держави і безпосередньо не бере участі в політиці, але вона служить голосом консервативної частини суспільства та має значну повагу на відміну від політичної опозиції.

Пашинян та його оточення звинувачують єпископів у роботі на Кремль, а також у аморальній поведінці.

Ні те, ні інше не було доведено в суді. У церкві ці атаки називають боротьбою проти християнства. Коли на захист церкви виступив її головний меценат, російсько-вірменський мільярдер Самвел Карапетян, його заарештували і звинуватили у закликах до захоплення влади. "Електромережі Вірменії", що належали йому, передали під контроль держави.

За Карапетяном теж стоять Кремль і ФСБ, стверджує вірменська влада. Бізнесмен роботу на ФСБ заперечує. Так чи інакше, Пашинян називає опонента "калузьким олігархом", наголошуючи на його зв'язках з Росією - Карапетян довго жив і працював у Калузі.

До свого арешту Карапетян відкрито не брав участі у вірменській політиці, але згодом він створив партію "Сильна Вірменія" та найняв адвокатів, які розгорнули масштабну піар-компанію на захист Карапетяна та Вірменської церкви у західних ЗМІ. Не забули бізнесмена і на другій батьківщині: перед Пашиняном за нього клопотав Володимир Путін.

Хоча Карапетян широко посміхається з передвиборчих плакатів своєї партії, брати участь у виборах він не може через друге і третє громадянство (РФ і Кіпр). Передвиборчий список "Сильної Вірменії" очолює його племінник Нарек, проти якого вірменська влада в травні теж порушила кримінальну справу.

Судячи з соцопитування, саме партія Карапетянів може стати головною опозиційною силою в наступному парламенті. Самвел Карапетян став другим за популярністю політиком у Вірменії з рейтингом довіри до 8% (порівняно з 29% у Пашиняна).

І якщо Пашинян звинувачує своїх опонентів у держзраді, то вони відповідають йому тим самим - лише "заморськими господарями" називають не Москву, а Анкару та Баку. Як і правляча партія, жодних серйозних доказів вони не наводять.

Так чи інакше, для влади поява нових осіб у лавах опозиції серйозними наслідками на найближчих виборах не загрожує. Експерти пророкують перемогу правлячої партії та переобрання Пашиняна прем'єр-міністром.

Інтрига швидше полягає у тому, що відбудеться після виборів.

Шлюб на межі розлучення: як Росія втрачає Вірменію

Про полювання на агентів Кремля вірменська влада розповідає не лише своєму електорату, а й європейським лідерам.

У спілкуванні з ними Пашинян та його прихильники намагаються представити Вірменію молодою демократією, на кшталт України та Молдови, яка скинула з себе тягар російського колоніалізму та готова вступити до Євросоюзу.

На саміті Європейського політичного співтовариства та саміті ЄС-Вірменія у травні президент Франції Емманюель Макрон запевняв, що "Вірменія рішуче рухається у бік Європи", а голова євродипломатії Кая Каллас давала зрозуміти, що для Єревану може бути відкрито членство у Євросоюзі. Насправді поки що не йдеться навіть про статус країни-кандидата в ЄС. Обговорюються лише безвізові подорожі до Європи для громадян Вірменії.

Але риторика Єревана злить Кремль, і там часто нагадують, що вступ до ЄС несумісний із членством у Євразійському економічному союзі (ЄАЕС), митному блоці під керівництвом Москви, з участі в якому Вірменія має значні вигоди.

Росія є головним торговим партнером Вірменії, і членство в ЄАЕС означає безмитну торгівлю, полегшені умови для трудових мігрантів та супроводжується значною знижкою на газ. Вірменська влада не хоче обирати між відчутними економічними вигодами у сьогоденні та віддаленою перспективою євроінтеграції в майбутньому. Вони кажуть, що вибір зроблять, коли настане час, і поки він не настав.

Хоча за вісім років Москва навчилася працювати з Пашиняном і не помічати його випади на свою адресу, цього разу Путін наполягає, що Єреванові потрібно визначитися - чи залишатися з Росією чи прагнути до ЄС.

"Відповідно до цього ми зробили б висновки і пішли б шляхом м'якого, такого інтелігентного розлучення і взаємовигідного розлучення", - сказав російський президент, чиє власне розлучення з колишньою дружиною відбулося тринадцять років тому.

Вірменському керівництву ця метафора не сподобалася.

"Це політика, а не шлюб та аліменти. Ми не збираємося просити аліменти чи ділити дітей, і ми проти таких розмов", - заявив спікер парламенту Ален Симонян, чиє розлучення минулого року стало предметом обговорення у жовтій пресі.

Слідом за Путіним із претензіями та погрозами на адресу Єревана виступили спікер Держдуми Володін, секретар Ради безпеки РФ Шойгу та його промовистий заступник, експрезидент Медведєв. Вони попереджають, що європейський вибір означатиме кінець вільної торгівлі з Росією, високі ціни на газ та інші неприємні наслідки.

Переходячи від слів до справи, у травні Росія обмежила імпорт вірменських овочів, фруктів, коньяку, вина, мінеральної води та квітів.

Москва жорсткіше, ніж раніше, реагує на те, що відбувається у Вірменії через те, що зараз під загрозою важливі російські активи в країні, припускає Тигран Григорян, директор Регіонального центру демократії та безпеки в Єревані.

Він вважає, що Кремль непокоїть бажання Пашиняна забрати в Росії концесійне управління вірменськими залізницями та передати їх іншій країні (зараз Казахстан вважають основним кандидатом).

"Будь-який неузгоджений крок - червона лінія для Росії. Там у жодному разі не готові відмовитися від цього концесійного договору, від контролю та управління залізницями", - сказав експерт у подкасті видання Civilnet.

Крім того, Росатом хоче будувати нову атомну електростанцію у Вірменії, але Єреван не поспішає віддавати йому підряд і веде переговори зі США та Францією.

Політолог Мікаел Золян вважає, що у Кремлі тільки зараз усвідомили, що ризикують втратити позиції у Вірменії.

"Вперше Вірменія перетворилася на арену геополітичного суперництва Заходу та Росії. Раніше Москва вважала Вірменію зоною свого впливу, незалежно від того, хто при владі", - пише Золян, колишній депутат парламенту від блоку Пашиняна.

"Тепер вірменська влада говорить про "деколонізацію", співпрацю зі США та інтеграцію з ЄС. Головний козир кампанії Пашиняна - зближення із Заходом та вашингтонські угоди, укладені з Азербайджаном за посередництва США".

Нагинати та знищувати: особливості вірменської демократії

Вірменія зміцнила свою демократію, заявив під час візиту до Єревану французький президент Макрон. Вони влаштували з Пашиняном невелике турне країною, гімном якого стала пісня La Bohème французько-вірменського шансоньє Шарля Азнавура. Макрон навіть заспівав її на офіційній вечері, а Пашинян підіграв на барабанах.

Про прихильність Єревана до демократії та європейських цінностей у травні говорила і голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн та інші європейські лідери.

З Вірменії, втім, картина здається менш райдужною. "Ми прискореними темпами рухаємося в антидемократичному напрямі", - вважає політолог Григорян.

За останні роки фігурантами кримінальних справ стали опозиціонери, блогери та громадські діячі, які критикують владу, а також голова Вірменської апостольської церкви та її єпископи. Часто цьому передувала критика з боку Пашиняна.

У середині травня біженець із Карабаху на ім'я Артур Осипян посперечався з прем'єр-міністром про долю цієї території. Прем'єр втратив самовладання, і їхня розмова закінчилася тим, що Осипяна жорстко відтягли охоронці та прихильники влади.

Після цього Пашинян почав кричати до мегафону образи: "Поки було карабаське питання, йшли б і гинули, а ти чому живий залишився?!" і "Гей, покидьку! Ти чому живий? Йшов би і гинув". (Осипян, до речі, воював на передовій під час Другої Карабаської війни).

На тому ж мітингу Пашинян продовжив сипати образами та погрожувати своїм критикам. "Всіх вас нагну і знищу!" - кричав він і називав за іменами лідерів головних опозиційних партій.

Того ж дня Осипяна, який дозволив собі посперечатися з прем'єр-міністром, затримали, а пізніше суд заарештував його на два місяці. У СІЗО він оголосив голодування. Арешт Осипяна шокував вірменське суспільство.

Звинувачення проти нього в спільній заяві вірменських правозахисних груп, у тому числі провладних, називають "незаконними, безпідставними та політично вмотивованими".

За останній тиждень Пашинян на мітингу анонсував кримінальну справу проти лідера однієї з опозиційних партій, і справу дійсно порушили. В будинку ще одного опозиціонера, чинного депутата, пройшли обшуки.

Пашинян також заявив про плани націоналізувати бізнес голови іншої партії, і того ж дня Генпрокуратура виявила порушення при приватизації цієї компанії. Раніше мешканця єреванського передмістя затримали за те, що зірвав передвиборчий плакат правлячої партії. Поліція вважала його психічно хворим і перевела до психіатричної лікарні, де він наклав на себе руки через кілька годин.

"Влада сконцентрована в руках однієї людини, – каже Тигран Григорян. - Лідер правлячої партії Нікол Пашинян значною мірою контролює як правоохоронну, так і судову систему".

Експерт припускає, що після виборів кампанія проти опозиції та централізація влади лише посиляться, зокрема тому, що правозахисники та громадські діячі ігнорують переслідування тих опозиціонерів, які їм не подобаються і з якими мають ідеологічні розбіжності.

Але не помічають арешти та кримінальні справи й на Заході. Якщо за попереднього режиму європейські дипломати регулярно висловлювали занепокоєння у зв'язку з переслідуванням опозиціонерів, то жодна з нещодавніх кримінальних справ не отримала коментаря - навпаки, озвучують лише компліменти на адресу вірменської демократії.

У березні у Вірменії побував Кеннет Рот, колишній глава Human Rights Watch, нині запрошений професор Прінстонського університету. Він дійшов висновку, що мовчання Заходу пов'язані з геополітичним розрахунком.

"Пашинян розкусив, як нейтралізувати будь-які заперечення Європи проти боротьби з опозицією, яку він проводить: він стверджує, що бореться з російським впливом, і європейські лідери йому вірять", - пише Рот.

Він вважає, що у Брюсселі "готові й надалі підштовхувати (Вірменію. - Ред.) у напрямі Заходу, не звертаючи уваги на те, як її лідер підриває цінності, які Захід нібито має захищати".

Сам Пашинян, втім, запевняє, що Вірменія не має проблем ні з демократією, ні у відносинах з Росією. "Вірменія – демократична країна, і в нас фактично завжди є політичні процеси, і це для нас вже звичайна річ", – сказав він на переговорах із Путіним у Кремлі на початку квітня.

Він додав, що у вірменських в'язницях немає політв'язнів, соцмережі є абсолютно вільними, а деяким громадянам здається, що в країні навіть дуже багато демократії.

"Я впевнений, що за підсумками наших майбутніх виборів демократія у Вірменії та влада народу у Вірменії ще більше зміцниться, і (вірмено-російські. - Ред.) відносини теж за підсумками виборів продовжуватимуть динамічно розвиватися", - запевнив Пашинян російського лідера.