100 років Мерилін Монро: що приховали в ніч її смерті

"Правда рідко виходить назовні. Зазвичай поширюється брехня... Важко зрозуміти, з чого почати, якщо не почати з правди".

Ці слова Мерилін Монро сказала в інтерв'ю журналу Life у 1962 році - за кілька тижнів до своєї смерті.

1 червня 2026 року виповнюється 100 років від дня її народження.

Майбутня Мерилін народилася під ім'ям Норма Джин Мортенсон. Вона прожила лише 36 років, але назавжди змінила Голлівуд і стала однією з найвідоміших жінок ХХ століття.

Мільйони людей захоплювалися нею, але сама Мерилін роками боролася з самотністю, тривогами та внутрішніми травмами.

Вона вважала, що причини своїх проблем слід шукати в дитячих роках.

Коли в серпні 1962 року Монро померла, офіційною причиною смерті назвали "ймовірне самогубство". Та майже одразу навколо цієї трагедії з'явилися чутки й теорії змови. Минуло понад 60 років, але суперечки не вщухають і досі.

Тож у цій історії є все для голлівудського трилера: політика, секс, спецслужби, мафія, президент США та жінка, яку знає весь світ.

Розслідування

У 1982 році прокуратура Лос-Анджелеса вирішила знову переглянути справу Монро.

Саме тоді британський журналіст Ентоні Саммерс вирушив до Каліфорнії, щоб спробувати розібратися в загадці її смерті.

Пізніше він згадував у розмові з ВВС, що швидко зрозумів: історія складніша, ніж здається на перший погляд.

Саммерс буквально почав пошуки з нуля. Купив авто, їздив країною, стукав у двері, телефонував людям і переконував їх говорити. Дехто відмовлявся, інші уникали розмов, але журналіст не здавався.

Зрештою Саммерс поспілкувався з більш ніж 700 людьми. Серед них були й ті, хто добре знав, як минули останні дні й години життя акторки. Зокрема, її хатня робітниця Юніс Мюррей, родичі психіатра Ральфа Грінсона та багато інших.

Результатом цього багаторічного розслідування стала книга "Богиня: Таємне життя Мерилін Монро". Пізніше вона лягла в основу документального фільму Netflix "Таємниця Мерілін Монро: Втрачені записи", що вийшов у 2022 році.

"Я не знайшов нічого, що переконало б мене в тому, що її вбили. Але я натрапив на свідчення того, що справжні обставини її смерті навмисно приховували", — каже Саммерс.

"І, на мою думку, це було пов'язано зі стосунками Мерилін із братами Кеннеді".

Мерилін і брати Кеннеді

Багато чуток навколо смерті Мерилін Монро дійсно пов'язані з братами Кеннеді. Джон Кеннеді був тоді президентом США, а його брат Роберт - генеральним прокурором країни.

За словами людей, з якими спілкувався журналіст, Мерилін часто бачилася з братами в будинку актора Пітера Лоуфорда в Малібу. Лоуфорд дружив з Монро і був родичем родини Кеннеді.

Деякі співрозмовники Саммерса твердили, що спочатку у Мерилін був роман із Джоном Кеннеді, а пізніше - з Робертом. Однак сама родина Кеннеді ніколи цього не визнавала.

Під час свого розслідування Саммерс знайшов документи, з яких випливало, що ФБР стежило за Монро. Увагу спецслужб привертали не лише її політичні погляди, а й близькі стосунки з братами Кеннеді.

Колишні агенти та приватні детективи розповідали, що телефони Мерилін могли прослуховувати. За нею стежили не лише правоохоронці, а й люди, пов'язані з мафією. Усіх цікавило одне: чи не вдасться знайти щось, що могло б зашкодити Роберту Кеннеді.

На думку Саммерса, саме тоді стосунки між Монро та братами Кеннеді почали псуватися.

Один з колишніх агентів твердив, що в день своєї смерті Мерилін телефонувала Пітеру Лоуфорду і скаржилася.

"Мене використали. Я почуваюся так, ніби мене просто передавали з рук у руки, як шматок м'яса".

Якщо цей запис справді існував, то, на думку Саммерса, Мерилін страждала не через нещасливе кохання.

"Найбільше їй боліло те, що нею скористалися, що їй брехали".

Версія про вбивство

Через зв'язок Монро з братами Кеннеді з'явилися припущення, що її могли вбити.

Та Саммерс не знайшов жодних доказів на користь цієї версії.

"Якщо говорити про вбивство, потрібні докази. А їх просто немає", - каже він.

Проте журналіст вважає, що історія смерті Монро не така проста, як це подавали офіційно.

За його словами, деякі факти тієї ночі приховали від громадськості, а повної правди про те, що сталося, люди так і не дізналися.

За офіційними даними, хатня робітниця Юніс Мюррей близько третьої години ночі помітила світло у кімнаті Монро та викликала психіатра Ральфа Грінсона.

Той приїхав, зазирнув у вікно, побачив акторку без ознак життя, розбив скло і потрапив до кімнати. Після цього викликали поліцію.

Але свідчення інших людей малюють іншу картину.

Наталі Джейкобс, вдова пресагента Монро, згадувала, що її чоловік отримав повідомлення про надзвичайну ситуацію ще між десятою та одинадцятою годиною вечора 4 серпня.

Судово-медичний експерт Томас Ногучі також припускав, що Мерилін померла близько одинадцятої вечора або опівночі. Тобто значно раніше, ніж вказувала офіційна хронологія.

Саммерс роками намагався зрозуміти, звідки взялася ця невідповідність. Особливо важливими для нього стали дані про "швидку", яка того вечора приїжджала до будинку акторки.

У підсумку журналіст дійшов висновку: приховування фактів було, але доказів убивства немає.

Розтин не виявив слідів насильства чи ін'єкцій. Натомість в організмі знайшли велику кількість сильних снодійних препаратів.

Саммерс допускає як випадкове передозування, так і самогубство. Але особисто він більше схиляється до версії трагічної випадковості.

На його думку, якби Монро свідомо планувала піти з життя, вона, ймовірно, залишила б записку чи попередила когось з близьких.

Але таких доказів не знайшли.

Нові шматочки пазла

У наступних виданнях своєї книги Саммерс додав нові деталі.

Одним з важливих свідків став особистий перукар і близький друг Монро Сідні Гіларофф.

У своїх спогадах він писав, що ввечері перед смертю акторка зателефонувала йому. Її голос був сонний і схвильований.

За словами Гілароффа, Мерилін скаржилася, що почувається зрадженою впливовими людьми, боїться за себе і розповідала про серйозну сварку з Робертом Кеннеді, яка сталася того дня.

Про напружену розмову між Монро та Кеннеді згадувала і Юніс Мюррей, яка вела господарство в будинку акторки. За її словами, того дня Роберт Кеннеді справді приїжджав до Мерилін.

Саммерс припускає, що затримка з офіційним повідомленням про смерть Монро могла бути пов'язана з бажанням дати Роберту Кеннеді час залишити місто до того, як ця інформація потрапить у пресу.

Сам Кеннеді ніколи не визнавав, що того дня був у Лос-Анджелесі.

Жінка, яка стала легендою

Життя Мерилін Монро було сповнене тріумфів і розчарувань, захоплення мільйонів і глибокої особистої самотності. Минуло 100 років від дня її народження, а інтерес до неї не згасає й досі.

Її обличчя дивиться на нас з плакатів, листівок, чашок, футболок та сувенірів по всьому світу. Вона давно перетворилася на культурний символ, який упізнають навіть ті, хто ніколи не бачив її фільмів.

Але за легендою стояла жива людина.

Саммерс переконаний, що нові покоління мають пам'ятати Монро не лише як секс-символ чи ікону попкультури, а як талановиту, розумну й допитливу жінку.

Вона багато читала, цікавилася політикою, прагнула професійного визнання і відчайдушно хотіла, щоб її сприймали серйозно.

Можливо, саме тому сьогодні особливо щемко лунають її слова, сказані в одному з останніх інтерв'ю:

"Будь ласка, не ставтеся до мене як до кумедного образу. Я не проти жартів, але не хочу бути їхнім об'єктом. Я хочу бути митцем, акторкою, яка залишається вірною собі та своєму мистецтву".