Невидимі діти. Історії народжених внаслідок зґвалтування

Попередження: цей матеріал містить подробиці, які можуть засмутити деяких читачів.

17-річна суданська дівчина тримає на руках маленьку дитину зі спокоєм, який не відповідає її віку та турботам про майбутнє.

"У мого сина немає батька, немає свідоцтва про народження і немає національного реєстраційного номера", - каже BBC Аміра, ім'я якої змінено на її прохання.

Дивлячись на нього, вона говорить повільно, ніби досі намагається усвідомити те, що сталося з нею після початку громадянської війни в Судані.

Вона та її родина жили у східних районах Ель-Фашера, міста, яке опинилося в облозі воєнізованого угруповання Сили швидкої підтримки (RSF), що з квітня 2023 року веде жорстоку боротьбу за владу з армією.

Ель-Фашер був останнім опорним пунктом армії у західному регіоні Дарфур, доки минулого жовтня після 18 місяців облоги не впав під натиском RSF та союзних арабських ополчень.

Для десятків тисяч цивільних, які опинилися заблокованими в місті, це був кошмар: постійні обстріли, бої та страждання через нестачу продовольства.

Зрештою Аміра та її родина вирішили втекти на початку 2025 року, відчайдушно шукаючи безпечніше місце.

Але коли вони потайки залишали місто дорогою на південний захід від нього, за її словами, її викрали троє озброєних бійців RSF і тримали в полоні.

"Мені зав'язали очі й відвезли до району Табіт на південь від Ель-Фашера. Мене замкнули в кімнаті на два місяці, і щодня один із них по черзі ґвалтував мене", - приглушеним голосом розповідає вона.

Через кілька тижнів у полоні вона дізналася, що вагітна, і тяжко захворіла.

Аміра каже, що коли чоловіки захотіли позбутися її, вони залишили її неподалік від місця викрадення.

За допомогою інших людей, які тікали з Ель-Фашера, її доправили до медичної допомоги.

Через кілька місяців у гуманітарному центрі, що не перебував під контролем RSF, вона народила в лікарні, якою керує International Medical Corps.

Там вона отримала підтримку від суданської гуманітарної організації Nada Al-Azhar Foundation for Disaster Prevention and Sustainable Development (Nada).

Організації також вдалося знайти її родину, яка дісталася табору, де знайшли прихисток сотні тисяч людей з Ель-Фашера.

Возз'єднання стало величезним полегшенням для всієї родини, однак вони й далі стикаються з труднощами. Однією з них є те, що через вісім місяців після народження сина Аміра досі не змогла зареєструвати його народження.

"Навіть для отримання довідки про народження з лікарні потрібна інформація, якої не існує", - каже Аміра, пояснюючи, що не може надати жодних відомостей про батька дитини.

Без цього вона не може оформити жодного офіційного статусу немовляти.

"Я не можу зробити йому щеплення або записати його до дитячого садка чи школи, - каже вона. - Я боюся за його майбутнє, тому що він взагалі не зареєстрований. Моє матеріальне становище дуже важке, і я не можу дозволити собі його лікування чи догляд. Я навіть не можу піти працювати, бо боюся знову зазнати насильства".

За твердженням організації Nada, історія Аміри не є поодинокою, а відображає реальність, що повторюється в районах конфлікту по всьому Судану.

Це пояснюється тим, що багато дітей народжуються за складних обставин, часто без відомостей про батька, що унеможливлює реєстрацію народження, пояснює директор програм захисту Nada Абу Бакр Юсіф Якуб.

"Для реєстрації дитини потрібні дані про особу, національний номер і свідоцтво про народження. Але коли батько відсутній або невідомий, це стає надзвичайно складно", - розповів він BBC з Ель-Фашера.

"Мати часто залишається сама, а іноді вона сама ще дитина, яка потребує догляду, що обмежує її можливість піклуватися про своє немовля", - додав він.

"Також існують проблеми зі здоров'ям через відсутність контролю за обов'язковими щепленнями, які починаються від народження і продовжуються в ранньому дитинстві", - каже Абу Бакр Юсіф Якуб.

Він попереджає, що ця ситуація впливає не лише на перші роки життя дитини, а й на її майбутню освіту, а також на можливість подорожувати чи отримувати офіційні документи в дорослому віці.

Отримати дані про кількість дітей, народжених унаслідок зґвалтувань у Судані, непросто.

За словами генеральної директорки Nada Шази Ахмед, це пов'язано із суспільною стигмою, через яку реальні цифри не фіксують.

"Жінки, які пережили такі напади, не почуваються комфортно, повідомляючи про них", - розповіла вона BBC з Порт-Судана, міста на сході Судану, яке контролює армія.

"На жаль, більшість матерів таких дітей самі є дітьми - це дівчата, молодші за 18 років. Тому вони не можуть самостійно ухвалити рішення офіційно звернутися до суду або поліції, оскільки потребують супроводу опікуна", - додала вона.

Ахмед зазначає, що у 90% випадків, зафіксованих її організацією, родини відмовляються дозволяти офіційне повідомлення про сексуальне насильство, яке призвело до вагітності.

"Як суданська жінка, найбільше я боюся і хвилююся за дітей, народжених унаслідок зґвалтування, тому що ми стикаємося з цілим поколінням, яке житиме під тягарем стигми, небезпеки та страху", - каже Ахмед.

"Ці діти не отримають поваги від суспільства, їхній добробут не буде належним чином захищений, і, понад усе, вони не матимуть доступу до послуг чи своїх прав", - додає вона.

На думку Ахмед, до них не ставляться як до "повноцінних людей", хоча суданське законодавство надає всім дітям право на отримання документів, що посвідчують особу.

Суданська юристка Маджида Ідріс пояснює, що Закон про дитину 2010 року дозволяє реєструвати дітей, народжених поза шлюбом.

Проте для цього мати має бути готова подати заяву про те, що зазнала насильства, адже саме це запускає процес реєстрації.

Після подання заяви справу передають соціальним службам для документування, а потім до органів цивільної реєстрації, де дитину реєструють під прізвищем матері та надають їй повне юридичне ім'я відповідно до встановлених процедур.

Однак, за словами Маджиди Ідріс, реальність під час війни зовсім інша, особливо в Дарфурі, де тривалий конфлікт призвів до краху системи цивільних послуг і закриття реєстраційних офісів, залишивши тисячі дітей незареєстрованими.

"Відсутність документів означає не просто відсутність паперу. Це означає позбавлення дитини доступу до освіти, охорони здоров'я та юридичного визнання", - каже вона BBC.

Юристка наголошує, що вкрай необхідно відновити роботу реєстраційних офісів у доступних районах і посилити юридичні зусилля для забезпечення дітям права на ідентичність та юридичне визнання.

Аміра та її дитина залишаються в Дарфурі, а отже, і надалі перебувають у бюрократичному вакуумі.

Мати Аміри визнає, що відсутність документів для її онука викликає занепокоєння.

Однак наразі родину переповнює вдячність за те, що вони знову знайшли одне одного.

Аміра також отримала від Nada сеанси емоційної та психологічної підтримки й інші консультації, що стало розрадою для родини.

"Я неймовірно хвилювалася, поки не знайшла її. Я не могла ні їсти, ні пити, - сказала мати Аміри BBC. - Наше возз'єднання було справжнім дивом від Бога. Побачити нашу доньку знову поруч із нами - це дар і благословення, за які неможливо достатньо віддячити".