Публічні страти в США заборонили майже століття тому. Чому їх повертають

Тисячі людей з'їхалися звідусіль. Чоловіки, жінки й діти вишикувалися на набережній річки в Кентуккі, щоб подивитися на публічне повішення темношкірого чоловіка, засудженого за зґвалтування та вбивство літньої білої вдови.

Це сталося 14 серпня 1936 року в Овенсборо, штат Кентуккі, у спекотну п'ятницю посеред легендарної хвилі спеки.

Дехто ночував біля шибениці, щоб зайняти місця. Інші напередодні ввечері влаштовували вечірки "з краватками" - і вранці приходили з похміллям, тоді як підлітки продавали глядачам попкорн і газовані напої.

На момент страти, призначеної на п'яту ранку, натовп, за оцінками, зріс до 20 тисяч людей.

Саме тоді Рейні Бетея, сирота двадцяти з лишком років, піднявся на шибеницю. Його засудили до смертної кари після того, як він, за повідомленнями, зізнався в пограбуванні, зґвалтуванні та вбивстві 70-річної Лішії Едвардс.

Попереднього дня на обід він востаннє скуштував смажену курку, свинячі відбивні, картопляне пюре, мариновані огірки, кукурудзяний хліб, лимонний пиріг і морозиво.

Багато хто з присутніх - зокрема журналісти, які приїхали аж із Чикаго та Нью-Йорка, - хотіли побачити ту, про кого ходили чутки, "жінку-ката".

Місцевий шериф помер за чотири місяці до цього, і його вдова несподівано стала його наступницею. Однак вона відмовилася сама смикати важіль, який запускав механізм шибениці, тож Бетею відправили на смерть найняті кати.

Ця подія стала останнім гучним публічним повішенням в Америці. Цирк, що розгорнувся навколо смерті Бетеї, збентежив багатьох жителів Кентуккі, і через 18 місяців губернатор заборонив публічні страти.

На той час більшість штатів уже відмовилися від страт на очах у натовпу.

Суспільні погляди змінювалися, і дедалі більше людей прагнули гуманніших і приватніших способів виконання смертних вироків.

У 1937 році в Міссурі на ще одне повішення прийшли кілька сотень людей, але ця подія була менш відомою. Вона стала останньою публічною стратою в Америці - аж донині.

Трохи більш ніж через 90 років після страти Бетеї міністр оборони США Піт Гегсет оголосив, що військові публічно стратять Нідала Хасана.

Він у 2009 році вбив 13 беззбройних товаришів по службі на військовій базі Форт-Гуд у Техасі.

Згодом Пентагон повідомив, що страту розстрілом, заплановану на грудень, транслюватимуть наживо.

"Люди мають розуміти, що за такі вчинки настають серйозні наслідки", - заявив Гегсет.

Почесний професор Університету Колорадо Майкл Раделе, який багато років досліджує смертну кару, був шокований.

"Я ніколи не міг уявити, що відбудеться ще одна публічна страта", - сказав він BBC.

Він звернув увагу на те, що загальна підтримка смертної кари в суспільстві постійно знижується. Наприклад, у 1994 році її підтримували 80% американців, а нині - 52%.

"Цей показник різко впав, особливо коли людям пропонують альтернативу - довічне ув'язнення без права на дострокове звільнення", - сказав він.

Поки що зарано говорити, як американці ставляться до ідеї транслювати страту наживо. Однак, імовірно, за трансляцією стежитимуть мільйони людей або й більше.

За словами Раделе, після оголошення Гегсета "смертну кару виправдовують як розвагу… беріть попкорн, запрошуйте друзів".

Соня Лі, яка торік опублікувала книжку про страту Бетеї, за її словами, "відчула справжній жах за наших нащадків", коли почула про оголошені плани транслювати наживо страту через розстріл.

"У 1936 році це називали карнавалом садизму, - сказала вона. - Тепер у нас є технології, які дають змогу охопити значно ширшу аудиторію, ніж ті 20 тисяч людей, які зібралися подивитися на страту в Овенсборо, штат Кентуккі. Це робить усе ще жахливішим".

Бабуся й дідусь письменниці були серед натовпу 1936 року - вони щойно одружилися, будучи підлітками. Соня дізналася про це лише після смерті бабусі у 2002 році, коли прочитала її спогади. Та розповідала, що вони стояли настільки близько, що чули, як у Бетеї хруснула шия.

Подальші роки досліджень переконали авторку, що багатьох жителів Кентуккі ця страта продовжувала переслідувати у спогадах.

"Я всім серцем вірила, що ми залишили це в минулому - цей рівень огидного видовища, до якого вдаються лише кілька країн світу, зокрема Іран, Північна Корея та Афганістан", - сказала вона.

"Невже Сполучені Штати Америки тепер вважають себе частиною такого типу держав? Це просто жахливо".

Однак, на думку Курта Ґрея, професора соціальної психології Університету штату Огайо, поляризація та риторика в американській політиці могли створити ґрунт для такої заяви.

"Деякі американці, можливо, жадають крові, але, гадаю, багато хто цього не хоче. А ще багато людей, можливо, просто втратили чутливість до подібних речей, - сказав він. - Тобто вони не радіють публічній страті, а просто думають: "Ага, виходить, тепер ми до цього дійшли".

Інші дослідження свідчать, що Гегсет і адміністрація США, можливо, неправильно оцінюють настрої в країні.

Гарен Вінтем'ют, директор Програми досліджень із запобігання насильству Каліфорнійського університету в Берклі, заявив, що дані опитувань свідчать про зниження схильності американців підтримувати насильство.

"Сьогодні вранці голова Конференції католицьких єпископів США назвав це оголошення про трансляцію страти наживо варварством. І я думаю, що він висловлює думку багатьох людей", - сказав Вінтем'ют.

"Я вважаю, що суть ось у чому: публічні страти - це не те, ким ми є. Це не те, до чого ми прагнемо як країна", - додав він.

У п'ятницю дискусія навколо несподіваної заяви Гегсета, схоже, розгорнулася і всередині Білого дому.

Віцепрезидент Джей Ді Венс висловив журналістам сумнів, що публічна страта відбудеться за планом. "Не знаю, чи це взагалі станеться", - сказав він. Він також додав: "Якщо це транслюватимуть наживо, я дивитися не буду".

За кілька годин президент Дональд Трамп заявив, що цілком підтримує план трансляції страти наживо, але додав, що Пентагон іще "ухвалює рішення" щодо цього.

Президент не відповів на запитання, чи дивився б він страту Хасана.

"Мені, відверто кажучи, байдуже, як він помре, аби тільки помер, - сказав Трамп. - І я вважаю, що смертна кара - цілком гідний спосіб для нього піти з життя".