Скільки зброї в українців і що з цим робити

"Хтось каже: "Ти не воюєш, то купивши зброю, намагаєшся компенсувати якісь свої чоловічі амбіції", - розповідає Олександр. Він цивільний, живе у Києві і вирішив оформити дозвіл на володіння зброєю у 2022 році. Спочатку придбав гладкоствольну помпову рушницю, а згодом нарізну. Олександр вважає, що в часи війни важливо мати хоча б мінімальне уявлення про користування зброєю, адже ніколи не знаєш, коли і як ці знання можуть знадобитися.

Після того як чоловік у Києві серед білого дня розстріляв сімох людей, багаторічна дискусія про легалізацію короткоствольної зброї - тобто пістолетів та револьверів, які можна носити приховано для самозахисту - активізувалася як ніколи.

Поки що цивільним в Україні дозволено володіти лише довгоствольною зброєю (мисливськими рушницями та карабінами), а пістолети залишаються привілеєм силовиків або власників нагородної зброї. Суперечки також тривають щодо можливості носіння зброї з собою, а не зберігання вдома у сейфі.

Прихильники дозволу наголошують на праві на самозахист, тоді як опоненти говорять про те, що легший доступ населення до зброї лише збільшить кількість нещасних випадків.

Особливої "гостроти" до обговорень додав той факт, що озброєні патрульні, які побачили біля будинку пораненого хлопчика і збиралися надавати йому допомогу, втекли, як тільки почули серію пострілів поруч з собою.

Однак для обох сторін зрозуміло - через війну кількість зброї в населення постійно збільшується, закону про зброю досі немає, а система оформлення дозволів не досконала.

Наразі існує багато способів володіння нелегальною зброєю - від чорного ринку до трофейної, а медичну довідку для законного оформлення можна дістати у приватних медичних центрах. Голосіївський стрілець мав належні документи, проте є сумніви щодо того, чи справді проводилося повне медичне обстеження.

Лідер на "чорному ринку"?

Директорка Центру безпекових досліджень "CENSS" Вікторія Вороніна у коментарі для BBC News Україна підкреслює, що саме поняття "легалізації" в Україні трактується неоднозначно.

"Коли говорять про це правоохоронці, йдеться про декларування. Для населення чи представників міжнародних організацій — це про прийняття законодавства, де зброю дозволять мати цивільним особам".

Скільки зараз незареєстрованих одиниць зброї у населення — невідомо. Цю цифру не можуть порахувати ні в МВС, ні міжнародні дослідники.

Наразі, за раізними оцінками, може йтися про 1,5 - 7 мільйонів одиниць в незаконному обігу.

Щороку збільшується кількість вилученої зброї.

Голова Національної поліції України Іван Вигівський у інтерв'ю РБК-Україна розповів, що від початку повномасштабного вторгнення поліцейські вилучили майже 20 тисяч одиниць зброї: близько 6,4 тисячі автоматів, 4,5 тисячі нарізної зброї, 3,4 тисячі переробленої та 2,4 тисячі іншої вогнепальної.

"Також 2,8 тисячі гранатометів, 63 тисячі гранат, 5,7 млн набоїв, 6,4 тисячі кг вибухових речовин, 5,8 тисячі кг пороху", — сказав голова Нацполіції.

На запит BBC News Україна у поліції надали детальніші дані, які свідчать про різке збільшення вилученої зброї після повномасштабного вторгнення.

До прикладу, у 2021 у населення вилучили 60 автоматів, у 2022 — 875, наступного року — 1027.

Хто зараз може отримати дозвіл

Легальне володіння зброєю — це алгоритм дій, визначений наказом МВС №622 та роботою Єдиного реєстру зброї (ЄРЗ).

Дозвіл можуть отримати громадяни України, які не мають медичних протипоказань, судимостей та не вчиняли домашнього насильства. Віковий поріг залежить від типу зброї:

Є кілька основних вимог для того, аби оформити дозвіл. Один із них — пройти медичний огляд і отримати довідку форми 127/о. Вона підтверджує, що майбутній власник психічно здоровий та не має залежностей.

Після цього потрібно пройти спеціалізовані курси (зазвичай 8–9 годин теорії та практики) у ліцензованих тирах із подальшим складанням іспиту.

Заяву можна подати особисто у відділ поліції, через збройовий магазин або онлайн через "Єдине вікно громадян". Також потрібні копія паспорта, ідентифікаційний код та договір страхування цивільної відповідальності.

Після цього починається перевірка, що може тривати до 30 днів. Формується витяг, який діє 3 місяці.

Протягом десяти днів після покупки зброю необхідно зареєструвати в поліції для отримання кінцевого дозволу на зберігання та носіння, який діє 3 роки.

Загальна сума витрат на оформлення (без вартості самої зброї) складає приблизно 6000–6500 грн. Найдорожче — це навчання та практичний іспит, близько 5000 гривень.

Зброя повинна зберігатися за місцем проживання власника у металевому сейфі, прикріпленому до підлоги або стіни.

Олександр, який оформив дозвіл у 2022, каже, що користується придбаною зброєю на полігонах чи в тирі. Сам процес оформлення не був для нього надто складним.

"Я обрав шлях свідомої частини населення і все офіційно оформив. Але насправді ти можеш це все купити. Так само як і з водійськими правами. Можна додатково кілька тисяч гривень заплатити і тобі ці всі документи фіктивно зроблять", — розповідає чоловік.

Він вважає купівлю зброї внеском у особистий розвиток.

Чому люди тримають незадекларовану зброю?

Вікторія Вороніна наголошує, що дуже багато зброї, в тому числі трофейної, потрапляє в цивільний простір. І люди не поспішають її реєструвати чи віддавати державі.

Експертка пояснює, що у багатьох регіонах (зокрема, у Полтавській та Львівській областях) люди сприймають зброю як єдиний надійний засіб самозахисту на випадок повторного наступу ворога.

Вороніна розповідає, що громадяни хочуть мати можливість захистити свої домівки самостійно, щоб не допустити звірств, які відбувалися на окупованих територіях на початку повномасштабного вторгнення.

Існує також стійкий стереотип, що добровільне декларування зброї може призвести до підозр з боку поліції або відкриття кримінальних справ.

Люди також побоюються, що під час здачі чи обліку зброї їм ставитимуть незручні запитання про її походження, які буде важко пояснити.

Спираючись на досвід балканських країн, Вікторія зазначає, що українці розуміють: Росія залишатиметься поруч назавжди, тому зброя сприймається як довгострокова гарантія виживання.

Що із законодавством?

Окремого закону, який би регулював володіння і користування зброєю в Україні - немає. Над його створенням парламент працює не один рік.

Наказ МВС №622 від 1998 року, який зараз є основним документом у цій сфері - застарілий та не відповідає викликам воєнного часу, вважають експерти.

"Україна підписала угоду про асоціацію в тому числі і в компоненті безпеки і повинна дотримуватися європейських директив", - каже виконавча директорка Центру безпекових досліджень "CENSS" Вікторія Вороніна.

Вона зазначає, що у Євросоюзі очікують від України впорядкування реєстрації, обліку, обмежень та регламентації. Перш за все для європейських країн важливо, аби нелегальна зброя з України не потрапляла на чорний ринок інших країн.

"В очах юристів і Європейського Союзу те, що у нас питання обігу зброї регламентується наказом Міністерства внутрішніх справ 1998 року — це не нормально. Обов'язки громадян визначаються законами та Конституцією, а не відомчими актами різних центральних органів влади", — зазначає Вороніна.

Головний камінь спотикання зараз, коли йдеться про зміни до законів — чи дозволять пістолети носити з собою для самооборони.

Станом на останні розробки, концепція схилялася до того, що зброю можна буде купувати та зберігати вдома для захисту оселі, але не носити приховано в громадських місцях

Що відомо вже зараз, каже Вороніна, — будь-яка автоматична короткоствольна зброя залишиться під повною забороною для цивільних відповідно до норм ЄС.

Хоча законопроєкт 5708 "Про право на цивільну вогнепальну зброю" розроблений, його остаточне прийняття затримується. Він був зареєстрований ще у 2021 році.

Парламент прийняв документ за основу за два дні до початку великої війни — 23 лютого 2022 року.

Протягом 2023-2025 документ пройшов численні обговорення в профільних комітетах. До останньої редакції було подано близько 700 коментарів, правок та зауважень.

Вікторія Вороніна наголошує, що попри готовність тексту та вимоги ЄС, остаточне ухвалення закону постійно відкладається через потребу в "політичному рішенні".

Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко після "масшутінгу" в Києві сказав, що він "хоче закон про цивільну зброю".

"Види зброї, карабіни, тобто, мисливська ця зброя, гладкоствольна, нарізна - це все треба класифікувати. І людина має пройти курс навчання, зокрема безпечного поводження з цією зброєю. Це ціла система, інфраструктура. Зміни в кримінальне законодавство, визначення по самозахисту, тири, місця зберігання. Ми готові до цього діалогу", — сказав міністр під час зустрічі із журналістами.

Він повідомив, що вже говорив із нардепами і згодом почнуться консультації із залученням громадськості, експертів, журналістів.

"Хочемо, щоб ця система була. Щоб було в людей право на збройний самозахист. І, головне, щоб ця людина була підготовлена", — каже Клименко.

Один із авторів законопроєкту, нардеп Ігор Фріс після розстрілу людей в Києві наголосив, що законопроєкт нарешті реанімують.

"Відстрочка набрання чинності по короткому два роки з моменту прийняття, а не після війни (час на інтеграцію із системою eHealth та створенням тирів і формуванні прав на зброю). Ключове питання по зброї самозахисту з правом носіння чи ні. Можете кидати в мене камінням. Але я за право носіння виключно після двох років після оформлення права на короткоствольну зброю", — написав нардеп.

Легалізація зброї також потребує реформи Кримінального кодексу. Законодавство потребує розширеного поняття "абсолютної самооборони" та чітке законодавче визначення моментів, коли людина має право діяти на випередження для порятунку життя.

Аналіз рішень 2022–2026 років показує, що суди часто трактують постріл на випередження як злочин, вимагаючи від жертви чекати, поки нападник фактично не відкриє вогонь.

Потрібен новий закон?

Георгій Учайкін, глава Української асоціації власників зброї, у коментарі для BBC News Україна називає законопроєкт 5708 "кастрованим" варіантом попередніх розробок і вважає його "імітацією діяльності" з боку МВС.

"Вони пропонують громадянам України пістолети для самозахисту з 30 років після п'яти років попереднього стажу з іншою зброєю, виключно для зберігання в сейфі, вдома, і через п'ять років після припинення дії воєнного стану. Де тут наше право на самозахист?" — каже Учайкін.

Водночас документ дозволяє травматичні пістолети з 25 років, тоді як УАВЗ наполягає на їх повному вилученні, називаючи "сміттям", яке лише провокує побутові конфлікти через ілюзію несмертельності. Нагородна зброя, згідно із новим законом, має бути дозволена з 18 років.

Учайкін наголошує, що право на володіння зброєю — конституційне.

"Стаття 92 Конституції України чітко вказує, що виключно законами встановлюється режим права власності, а оскільки ми купуємо зброю у власність, це має бути закріплено законом, а не наказом", — каже експерт.

Водночас стаття 27 Конституції гарантує право на життя та обов'язок держави його захищати.

"Держава в особі Нацполіції не виконала цей обов'язок, тому кожен має право захищати своє життя і здоров'я від протиправних посягань самостійно. Нам потрібен законний інструмент для цього захисту — пістолети", — вважає Учайкін.

Замість доопрацювання наявного законопроєкту 5708, Учайкін пропонує написання нового закону з нуля: створення робочої групи з фахівців та міжнародних консультантів (Чехія, Молдова, країни Балтії), щоб розробити документ, який відповідає зміненим реаліям війни та суспільної думки.

Він також закликає передати питання з комітету правоохоронної діяльності (який Учайкін вважає підконтрольним МВС) до комітету з питань нацбезпеки та оборони.

"Прийняття 5708 призведе до такого негативу в суспільстві, що навіть важко уявити. І люди остаточно зрозуміють, що доки не буде змінений цей парламент, їм треба йти на чорний ринок", — каже Учайкін.

Він стверджує, що законопроєкт намагається легалізувати стару інструкцію МВС № 622 та зберегти монополію міністерства на нагородну зброю та озброєну охорону.

Експерт також вказує на "несправедливість": звичайним громадянам пістолети заборонені, тоді як існує величезний ринок нагородної зброї (близько 120 тис. одиниць), значна частина якої, за його словами, отримана за хабарі.

Що робити із незареєстрованою зброєю

За оцінками Георгія Учайкіна, в Україні на руках перебуває близько 2 млн одиниць зареєстрованої зброї та мінімум 5 млн одиниць — нелегальної військової зброї. Він наголошує, що силові структури (бл. 500 тис. осіб) фізично не зможуть вилучити такий обсяг силоміць, тому потрібна стратегія "win-win".

Експерт вважає, що зброю, яка буде дозволена законом (неавтоматичну), громадяни мають приносити на відстріл для балістичної бази та реєструвати на себе.

Військову автоматичну зброю (автомати Калашникова тощо) пропонує переробляти на напівавтоматичну та ставити на облік.

"Така зброя може бути приведена до напівавтоматичного стану сертифікованими підприємствами і теж може бути легалізована, поставлена на облік і закріплена за тим чи іншим власником".

Натомість важку зброю (гранатомети, кулемети), вибухівку та гранати держава має викуповувати у населення за встановленими тарифами без жодних переслідувань.

"Українець нічого не віддасть безплатно, якщо він за це заплатив хоч 5 гривень. Нам цю зброю ще є де використовувати. У нас війна буде ще довго, не на рік-два. Тобто ця зброя буде потрапляти в Збройні сили України", - каже Учайкін.

Він вважає, що зараз в Україні найбільша цифра одиниць зброї на душу населення в Європі.

"І у нас найбільший чорний ринок в Європі. Ми переплюнули балканські країни, в яких так само була війна. При цьому трафіку в Європу у нас не відбувається. Балканський конфлікт і досі живить потреби європейського чорного ринку, тобто ми ні до чого".

Учайкін також говорить про необхідність відкриття легального ринку послуг збройної охорони та навчання культурі поводження зі зброєю.

З цим погоджується Вікторія Вороніна і підкреслює, що Україна пропустила принаймні 10 років підготовки.

Зараз держава наздоганяє втрачене, намагаючись водночас і контролювати обіг, і готувати суспільство до того, що зброя — це відповідальність.

"Нам треба формувати культуру володіння зброєю і працювати з молоддю, говорити і про ризики, і про захист вітчизни також. У нас з населенням не було ґрунтовної дискусії з приводу цього", — каже Вороніна.

Зброя і військові

Значна частина військових прихильно ставляться до легалізації зброї, зважаючи на ту кількість громадян, які вже мають досвід користування зброєю.

Наразі військові можуть купувати мисливську чи нарізну зброю як звичайні громадяни через Єдиний реєстр зброї (ЄРЗ).

Вони проходять ті самі процедури: медичний огляд, навчання та перевірку в дозвільній системі.

Також військові отримують службову зброю як робочий інструмент для виконання бойових завдань. Вона інвентаризована, на відміну від, наприклад, гранат. Їхній облік контролювати більш складно і їх простіше вивезти із зони бойових дій.

Чинний військовий, який попросив не називати свого імені, розповів BBC News Україна, що військові, які йдуть в СЗЧ, майже ніколи не забирають штатну зброю із собою. Натомість частіше в "цивільне життя" потрапляє саме трофейна зброя — та, яку військові отримують на полі бою.

"В цілому людям, які ідуть в СЗЧ не вигідно забирати службову зброю — так з'являється більше причин їх шукати. Я поки не бачив і не чув із ближнього кола, коли люди ішли в СЗЧ саме зі зброєю. Можуть забирати трофейну — були часи, коли лінія фронту рухалася і її було багато. Простіше з доступом до гранат — вони не інвентарні", — каже військовий.

Один із найпоширеніших законних способів для військового отримати пістолет у власність — це нагородна зброя.

Георгій Учайкін каже, що позитивно ставиться до нагородження зброєю військових за героїчні вчинки.

"Для будь-якого військового нагорода зброєю — це психологічно важливіше за орден чи медаль", — каже Учайкін.

Один зі співрозмовників BBC News Україна, офіцер ЗСУ, який почав свій військовий шлях як доброволець у лютому 2022 і нещодавно отримав нагородну зброю, з Учайкіним погоджується.

"Доступ до зброї має суворо регулюватися. Для військових, які мають всі необхідні навички, мати зброю — це правильно", — каже чоловік.

Натомість військовослужбовець, громадський активіст Ілля Кротенко вважає, що легалізація носіння короткоствольної зброї під час воєнного стану — погана ідея. Він говорить про те, що все частіше цивільні чинять напади на військових ТЦК, відтак сформувалася "ціла спільнота громадян, які радіють смертям військовослужбовців ЗСУ в тилу".

"А тепер уявіть, що більшість цих співгромадян, наскрізь отруєних ворожою пропагандою, будуть мати легальну короткоствольну зброю, яку звісно ж "для самозахисту" одразу почнуть в першу чергу використовувати не проти терористів чи злочинців, а проти українських військових. Як думаєте, на якому етапі мобілізації перестрілки між військовими та поліцейськими з ухилянтами стануть буденністю мирних тилових міст?" — пише Кротенко.

Він вважає, що повертатися до цього питання варто вже після війни, але спрощена процедура має бути доступна лише для ветеранів з УБД.

"Для цивільних або ветеранів без бойового досвіду спеціалізоване навчання має стати значно серйознішим. Недостатньо просто купити довідку, послухати лекцію і постріляти кілька годин в тирі. Це має бути серйозна підготовка, кількатижневе навчання на полігоні на кшталт нинішньої БЗВП", — каже військовий.

Як у інших країнах?

Країна про яку говорять найбільше — США. Право громадян на володіння та носіння зброї тут гарантується Другою поправкою до Конституції.

Разом із тим кожен штат має власні правила:

Ліберальні штати (наприклад, Техас, Аризона) дозволяють відкрите або приховане носіння зброї майже без спеціальних дозволів (так зване "конституційне носіння").

Штати з жорстким контролем (наприклад, Каліфорнія, Нью-Йорк) вимагають ліцензій, перевірки біографії, обмеження на місткість магазинів та заборону на певні види штурмових гвинтівок.

Водночас за статистикою, у США близько 72% убивств по всій країні пов'язані з використанням вогнепальної зброї. За даними Міністерства юстиції, 60% смертей дорослих від вогнепальної зброї відбуваються внаслідок самогубства. У США щорічно фіксується понад 33 000 смертей від вогнепальної зброї.

До прикладу США апелює колумніст Сергій Фурса, який каже, що лише 3% нападів зупиняється іншими цивільними зі зброєю.

"І яскравий приклад, що зброя не має бути дозволена — США. Де є вільний обіг зброї. І де є сотні масових розстрілів на рік. Де великі міста менш безпечні, ніж Київ під час війни. Сотні таких випадків, які стались в Києві і є для нас винятковою трагедією, в США — це норма. Звична історія", — пише Фурса.

Натомість народний депутат Ярослав Железняк наводить позитивний приклад Чехії. Там легалізована зброя для самозахисту, в тому числі приховане носіння.

"Країна хоч і має трагічні події щодо стрілянини (у 2015, у 2019 та 2023 році), але в цілому не перетворилась в постійну зону бойових дій. Але ви ще спробуйте отримати цей дозвіл у Чехії. Там система в рази складніша і довша: екзамен, лікарський огляд, перевірка біографії, право на вилучення зброї та інше", — написав нардеп.

Він також зазначає, що в цій країні право на самозахист врегульоване у конституції.

"Купа дуже жорстких систем контролю. Після трагедії 2023-го (там у Празі розстріл був 14 людей) у них якщо лікар бачить у базі, що в пацієнта є пістолет, і якщо людина в депресії — зброю вилучають за 24 години", — каже Железняк.

Вікторія Вороніна наводить приклад Косово — як держава може впорядкувати обіг зброї після завершення інтенсивних бойових дій.

Вона наголошує, що ключовим фактором успіху в цій країні став високий рівень довіри громадян до правоохоронних органів: коли люди відчули себе в безпеці завдяки роботі поліції, вони охочіше почали реєструвати або здавати зброю.

Особливу увагу експертка звертає на косовську систему медичного огляду, яку вона вважає еталонною, оскільки для отримання дозволу кандидат має пройти перевірку у шести різних фахівців, включаючи обов'язкову консультацію психолога.

Також експертка згадує Австралію — після випадку масового розстрілу питання легалізації зброї у країні загострилося.

"Уряд використав це як вікно можливостей. Вони провели дуже масштабну кампанію щодо викупу зброї, питань реєстрації зброї, регулювання і обмежень. Тобто для суспільства мав бути якийсь поштовх, вікно можливостей. Я думаю, що для України події в Голосіївському районі — це також поштовх для розв'язання питання", — каже Вороніна.

До повномасштабного вторгнення в українському суспільстві переважав скепсис щодо вільного володіння зброєю. Соціологічні дані за 2015 рік показували, що лібералізацію обігу підтримували лише 11% громадян, тоді як близько 80% виступали проти. Ця позиція залишалася стабільною протягом років: ще у 2021 році майже три чверті українців (73%) не вважали, що наявність зброї здатна посилити їхню особисту безпеку.

Повномасштабне вторгнення докорінно змінило ставлення суспільства до озброєння. Вже у травні 2022 року опитування зафіксувало історичний зсув: кількість прихильників легалізації зброї зросла вдвічі, сягнувши 58%.

Вперше в історії спостережень частка тих, хто підтримує право на володіння зброєю, перевищила кількість противників, яких залишилося близько 39%.

Спільне опитування Small Arms Survey та CENSS за січень 2025 року зафіксувало стримане ставлення українців до зброї: лише 35% дорослих підтримують вільне володіння нею. Переважна більшість громадян — 80% — наполягають на обмеженні доступних видів озброєння, а 73% вважають за необхідне повернути жорсткий контроль після завершення війни.