"Відділення переповнене важкими дітьми". Як в Охматдиті рятують новонароджених під час війни

"Відділення майже переповнене важкими дітьми. Ми таких серйозних ускладнень у передчасно народжених дітей не бачили", - розповідає Тетяна Орлова, завідувачка відділення постінтенсивного лікування та виходжування передчасно народжених дітей в лікарні "Охматдит". Вона впевнена, що це пов'язано зі стресом та емоційним напруженням, яке жінки переживають під час війни.

"Збільшилась кількість дітей із затримкою внутрішньоутробного розвитку. Жінки часто мають дуже важкий перебіг вагітності. І тому діти від таких вагітностей просто апріорі не можуть бути здоровими", - додає лікарка.

Передчасно народжені мають проблеми із харчуванням, метаболічні, інфекційні, ендокринні розлади, каже лікарка.

Історію відділення "Охматдиту", де рятують найменших пацієнтів, слухайте у подкасті BBC News Україна "Я тебе врятую":

"Я на роботі не працюю, я на роботі живу"

Тетяна Орлова виходжує новонароджених вже 40 років.

До 2007 року в Україні діяли ще радянські стандарти, коли дитина, народжена до 28 тижнів вагою до 1 кілограма, вважалась плодом, а не живонародженою дитиною. Її не реєстрували в РАЦСі як народжену, якщо вона не проживала 168 годин.

У 2007 році Україна ухвалила закон про обов'язкову реєстрацію та рятування дітей гестаційного віку від 22 тижнів і вагою від 500 грамів. Це суттєво змінило підхід до виходжування передчасно народжених дітей.

Повномасштабне вторгнення поставило перед лікарями нові виклики. Сьогодні під опікою пані Тетяни - 52 співробітники, десятки немовлят та їхні розгублені батьки.

"Вдома війна, на роботі війна. Це стало способом життя. Тому я на роботі не працюю, я тут живу. Це дуже неправильно, руйнує здоров'я, але керівник вимушений так чинити, бо відповідає за людей 24/7", - зізнається Тетяна Орлова.

Вона пригадує ранок 24 лютого 2022 року, коли під звуки вибухів їхала на роботу порожнім Києвом із швидкістю 110 кілометрів на годину, ледь стримуючи страх під свист ракет.

Тоді у відділенні було 16 дітей із важкими патологіями. Шестеро потребували термінових нейрохірургічних операцій - їх вдалося евакуювати за кордон.

Інші разом із батьками та медиками опинилися в підвалі. Лікарі, діти і їхні батьки безперервно прожили й пропрацювали там два з половиною місяці.

Пацієнти не можуть поскаржитися

Виходження дитини, яка народжується близько кілограма вагою, - це щохвилинна, високоточна робота. Значна частина цієї відповідальності тримають на собі медичні сестри.

Юлія Величко працює у відділенні понад 20 років - це її єдине місце роботи після коледжу. Вона знає кожен звук апаратури, вміє зчитувати найменшу зміну стану малюка, який не може сказати, де йому болить.

"Наші пацієнти не можуть поскаржитися. Плач - це перша реакція, і треба негайно знайти причину. Медсестри курсують між палатами без перепочинку. Ми вчимо мам не боятися гаджетів, міняти памперси, годувати через зонд. З часом мама стає нашими додатковими очима й руками", - розповідає Юлія.

"Я не могла поїхати"

У лютому 2022-го, коли навколо Києва точилися бої, а чоловік наполягав на її евакуації з донькою, вона вирішила залишитися в лікарні.

"Я не могла поїхати. Кажу: "Тут такі самі колеги, як я". От у когось і по двоє дітей, хтось і без чоловіків. І це був такий складний момент. Я не поїхала, дякую свекрусі - вона підтримала мене і вони виїхали на Закарпаття. Пару місяців дитина моя була з бабусею. А ми тут працювали", - розповідає медсестра..

Тоді ті, хто дістався Охматдиту у перші дні, заступали на зміни на 3-4 доби поспіль, бо колеги з передмість просто не мали змоги доїхати на роботу.

Від 2022 року "Охматдит" неодноразово здригався від російських атак на столицю.

8 липня 2024 року під час прямого влучання російської ракети у сусідній корпус, вибухова хвиля рознесла вікна, стелю та обладнання у відділеннях.

"Працюючи понад 20 років, в той день, я не знаю навіть скільки я отримала повідомлень, дзвінків від своїх знайомих, пацієнтів. Жахливий день, неможливо передати", - пригадує Юлія Величко.

Діти в момент вибуху були в укритті. У відділенні вже відпрацьований процес транспортації немовлят під час загрози.

"Транспортуємо, в нас все необхідне для цього є. Балон переносний, кисневий. Єдине, що, це ж не так швидко, як просто дитину загорнути і спуститись", - каже медсестра.

Пацієнти, які приходять через десятиліття

У відділенні передчасно народжених дітей батьки поруч зі своїми немовлятами проводять по кілька тижнів, спостерігаючи, як вони набирають вагу та вчаться самостійно дихати.

Завдання медперсоналу - не лише виходжувати дитину, а і підтримати батьків, які в цей час дуже вразливі.

"Я розумію, що це для мене, як професіонала, це не лікувальні моменти, але це необхідно, тому що мама, яка в негативі, в депресії, вона не є помічником ні своїй дитині, ні медичному персоналу. А лікування і виходження передчасно народженої дитини - це є командна робота", - пояснює Тетяна Орлова.

Завідувачка відділення з усмішкою розповідає, як через десятиліття до відділення стукають дорослі 35-річні чоловіки зі словами:

"Я був народжений недоношеним у 1990 році. Ви мене врятували, і я прийшов сказати дякую".