Як королева Єлизавета II таємно втекла з Букінгемського палацу в День перемоги

8 травня 1945 року Європа святкувала капітуляцію нацистської Німеччини та кінець Другої світової. У 1985 році королева Єлизавета II розповіла BBC, як, будучи принцесою-підлітком, вона вислизнула з Букінгемського палацу і провела незабутню ніч у радісному натовпі на вулицях.

Тієї ночі безтурботна принцеса-підліток Єлизавета інкогніто залишила палац разом зі своєю сестрою Маргарет і зникла в танцюючому натовпі, який радів поразці нацистів.

Цей епізод звучить як вигадка, можливо, тому його переосмислили у фільмі, романі та популярному телесеріалі. Але це сталося насправді.

Ми знаємо це, тому що в 1985 році, на 40-ту річницю Дня перемоги над нацистами, королева Єлизавета II розповіла про це ветерану-кореспонденту BBC з королівської спільноти Годфрі Талботу.

Вона казала про те, як відчула "захоплення та полегшення", почувши, що війна в Європі закінчилася. Після шести років смутку та жаху люди були готові святкувати.

Її батько, король Георг VI, був радий дозволити своїм донькам відчути цю радість зблизька, записавши того дня у своєму щоденнику: "Бідненькі, вони ще ніколи не розважалися". Єлизавета II згадувала чотири десятиліття потому: "Це була одна з найпам'ятніших ночей у моєму житті".

Це був один із лише чотирьох випадків – наскільки нам відомо – коли королева змогла непомітно загубитися в натовпі звичайних людей.

Компанію того вечора королівським сестрам склала їхня двоюрідна сестра Маргарет Родс. Вона написала пізніше в своїй автобіографії: "Я гадаю, що для принцес це був унікальний сплеск особистої свободи; момент Попелюшки навпаки, коли вони могли вдавати, що вони звичайні та невідомі".

Принцесі Єлизаветі було 13 років, коли в 1939 році почалася Друга світова війна. Більшу частину з цих шести років конфлікту вона провела в стінах Віндзорського замку, одночасно розвиваючись у своїй публічній ролі спадкоємиці престолу.

У жовтні 1940 року, в розпал Бліцу (авіабомбардувань Лондона), вона вперше виступила на радіо BBC. Хоча її виступ був у першу чергу адресований дітям, яких відправили до Північної Америки, щоб врятувати від нацистських авіанальотів, це було послання з ширшим посилом.

"Ми, діти, які залишилися вдома, сповнені життєрадісності та мужності, – сказала вона. - Ми намагаємося зробити все можливе, щоб допомогти нашим доблесним морякам, солдатам та льотчикам. І ми також намагаємося гідно нести свою частку небезпеки та смутку війни".

Королівська родина стала для багатьох символом національної рішучості, а рішення залишити обох принцес у Британії підняло моральний дух.

Віндзорський замок розташований приблизно за 35 км від Букінгемського палацу, тому сестри все ще були достатньо близько до Лондона, щоб бачити, як палає небо над містом під час нацистських авіанальотів. Одного разу бомба впала біля замку, коли вони сиділи в бомбосховищі. "Ми всі почервоніли, коли почули це", – згадувала пізніше принцеса Маргарет.

Єлизаветі виповнилося 18 років за рік до закінчення війни, вона була одягнена у військову форму Допоміжної територіальної служби (ATS).

Маючи звання другого молодшого офіцера, Єлизавета Віндзор три тижні проходила навчання на кваліфікованого армійського водія та механіка. Її кепка кольору хакі пізніше знову знадобиться.

Коли нацистська Німеччина нарешті капітулювала перед союзниками 7 травня 1945 року, це ознаменувало кінець шести довгих років війни, в якій Велика Британія втратила близько 450 000 людей, 67 000 з яких були цивільними.

Наступного дня оголосили День перемоги в Європі. BBC повідомляла, що вже о 9 ранку натовпи зібралися на вулиці Вайтголл, біля Вестмінстера та Букінгемського палацу - лондонських символів уряду та королівської родини.

По всій Британії били церковні дзвони, а вулиці гули від вечірок.

Короткий період радості

О 15:00 прем'єр-міністр Вінстон Черчилль офіційно оголосив у своїй промові про закінчення війни в Європі.

"Ми можемо дозволити собі короткий період радості, але не забуваймо ні на мить про труднощі та зусилля, які чекають на нас попереду", – сказав він.

Король Георг VI також виголосив промову, яку транслювали з пошкодженого бомбами Букінгемського палацу і в якій він подякував нації.

Обидва нагадали слухачам, що Японію ще не перемогли.

У репортажі з Палацу Говард Маршалл з BBC розповів, що тисячі людей зібралися, "щоб розділити цей історичний день з королем і королевою".

Він описував сцену біля палацу як "єдину щільну масу людей у ​яскравих кольорах", де домінують червоний, білий та синій. Монумент із зображенням суворої королеви Вікторії був оточений глядачами, які видерлися нагору, щоб краще роздивитися.

Королівська родина знову і знову з'являлася на балконі палацу, адже натовп постійно її викликав. Одного разу до неї приєднався і Черчилль.

В іншому радіорепортажі BBC Маршалл описував, з яким захопленням натовп реагував на ці виходи.

"Це абсолютно божевільна сцена: люди підкидають капелюхи в повітря, дітей посадили на плечі батьків, у повітрі прапори, сотні тисяч людей махають руками".

Єлизавета дивилась з балкону на цей натовп і, вочевидь, не могла встояти, щоб не приєднатися до людей внизу?

У 1985 році вона розповіла BBC: "Я думаю, ми виходили на балкон майже щогодини – шість разів – а потім, коли увімкнули прожектори, ми з сестрою зрозуміли, що не бачимо, чим насолоджується натовп.

Моя мама одягла свою тіару з цієї нагоди, а ми запитали батьків, чи можемо ми вийти і подивитися самі. Я пам'ятаю, ми боялися, що нас впізнають, тому я натягнула свою військову фуражку низько на очі.

Офіцер гренадерів у нашій компанії з приблизно 16 людей сказав, що відмовляється з'являтися в товаристві іншого офіцера, який був неналежно одягнений, тому мені довелося нормально вдягнути кашкет.

Її молодшій сестрі, принцесі Маргарет, тоді було 14 років. Найбільше її зворушила можливість бачити прожектори після років затемнення, яке щоночі занурювало Лондон у темряву, щоб заплутати ворожі бомбардувальники.

У 1995 році вона розповіла BBC: "Усе було темним і похмурим. Раптом увімкнулося світло і освітило нещасний, понівечений обстрілами палац. Моя мати була одягнена в білу сукню з тіарою, і все це виблискувало. Натовп вигукнув. Це було неймовірно захопливо".

Сестри вирішили піти далі в місто та насолодитися його атмосферою.

Покійна королева згадувала: "Я пам'ятаю, як шеренги невідомих людей бралися за руки та йшли Вайтголлом, усіх нас просто несло хвилею щастя та полегшення".

В їхній компанії також був її двоюрідний брат, Джон Елфінстон, який щойно повернувся додому після чотирьох з половиною років у полоні.

Вона згадала, як він дивувався, що міг "вільно йти зі своєю родиною в дружньому натовпі". Вона додала: "Я також пам'ятаю, як хтось обмінявся капелюхами з голландським моряком, і бідолаха пішов з нами, щоб повернути свій кашкет".

Епізод зі втечею з палацу зображений у шостому сезоні серіалу "Корона" під назвою "Рітц". Але там у королеви були лише два спільники - лорд Порчестер, відомий як Порчі, та капітан групи Пітер Таунсенд, який пізніше став таємним першим коханням Маргарет.

Танець конга в готелі "Рітц"

Сестра Ельфінстоуна, Маргарет Родс, згадувала у своїй автобіографії "Останній реверанс": "Ми ледве могли рухатися; люди сміялися та плакали; кричали та вигукували, зовсім незнайомі люди цілувалися та обіймалися. Ми танцювали конгу, популярний новий танець, який прийшов із Латинської Америки, Ламбетську прогулянку та Хокі-Кокі".

Інша подруга, Джин Вудрофф, була однією з перших фрейлін Єлизавети. У 2006 році вона розповіла BBC про те, як їм вдалося непомітно проникнути до одного з найпрестижніших закладів Лондона.

"Забавно було те, що ми зайшли до готелю "Рітц" через одні двері, а вийшли через інші, танцюючи конгу. І найдивовижніше було те, що, здавалося, ніхто не звернув на це особливої ​​уваги".

Після всього цього хвилювання настав час знову прослизнути в натовп біля палацу.

Королева Єлизавета II згадувала: "Перетнувши Грін-парк, ми підійшли до палацу та кричали: "Ми хочемо короля", і нам вдалося побачити моїх батьків на балконі, трохи схитрувавши, бо ми надіслали повідомлення, що чекаємо зовні".

У наступні роки покійна королева була іноді непомітно виходила в люди. Вона, наприклад, відвідувала вистави у Вест-Енді. Але, наскільки відомо громадськості, вона зробила лише ще три спонтанні анонімні прогулянки серед людей, і всі вони були з нагоди святкування закінчення війни.

Принцеса Маргарет сказала BBC: "Був День перемоги в Європі (VE day), плюс ще один день, а потім був День перемоги над Японією (VJ), і ще один день після нього, тож ми досить добре натренувалися в цьому".

Єлизавета II поділилася записами в своєму щоденнику з того часу зі своєю двоюрідною сестрою Маргарет Родс, коли та писала автобіографію.

Тодішня принцеса Єлизавета написала наступного дня, 9 травня: "Знову в натовпі – Трафальгарська площа, Пікаділлі, Пелл-Мелл, пройшли кілька миль. Бачили батьків на балконі о 12:30 – їли, веселилися, лягли спати о 3-й ночі!"

У серпні вони зробили ще два виходи на вулиці на День перемоги над Японією і ще один раз. Того дня Єлизавета написала: "З натовпом, Вайтголл, Мелл, вулиця Святого Джеймса, Пікаділлі, Парк-лейн, Конститушн-Гілл, пробігли через "Рітц". Пройшли кілька миль, випили в Дорчестері, двічі бачили батьків, за милі, так багато людей".

Другого дня вона написала: "Знову в натовпі. Пікаділлі. Був дощ, тому людей менше. Застрягли в будинку. Співали до 2-ї ночі. Лягли о 3-й!"

Сімдесят п'ять років по тому Єлизавета II, у віці 94 років, виступила з зворушливим телевізійним зверненням з нагоди річниці Дня перемоги.

Був 2020 рік, і Велика Британія була охоплена пандемією Covid-19, найпохмурішою надзвичайною ситуацією з часів Другої світової війни. "Сьогодні може здатися важким, що ми не можемо відзначити цю особливу річницю так, як хотілося б. Натомість ми згадуємо про це з наших домівок і з дверей наших будинків".

Розмірковуючи про свій підлітковий досвід Дня перемоги, вона розповіла про яскраві спогади.

"Відчуття радості в натовпах, які зібралися по всій країні, було глибоким", – сказала вона.

На столі перед нею, разом із портретом її покійного батька, лежав той самий кашкет кольору хакі, який вона одягнула, щоб замаскуватися тієї незабутньої ночі 1945 року.