Як Кремль готує росіян до завершення війни і чи зможе Україна зламати фронт - головне про війну у західних ЗМІ

У Кремлі все активніше опрацьовують сценарії завершення війни проти України без заявленої перемоги - такого висновку у своїй колонці для Telegraph дійшов журналіст Оуен Метьюз.

За його оцінкою, йдеться не про реальний мирний процес, а про спробу завчасно підготувати російське суспільство до сценарію, в якому заявлені цілі війни не будуть досягнуті — однак результат подадуть як прийнятний.

Метьюз вказує: дедалі складніше пояснювати продовження війни логікою державних інтересів.

Економічний тиск, втрати на фронті, дипломатична ізоляція та відсутність стратегічного прориву вже не складаються в образ "переможної війни".

Водночас Володимир Путін, як зазначається в матеріалі, досі не демонструє чіткої стратегії виходу з війни, а сама система влади дедалі більше занурюється у стан внутрішньої блокади.

Дві реальності Кремля та особистий фактор Путіна

Масована атака дронів на Москву й Підмосков'я, за словами Метьюза, стала серйозним сигналом для Кремля. Україна, на його оцінку, вже здатна вражати навіть найбільш захищені регіони Росії — і потенціал таких ударів лише зростатиме.

Саме на цьому тлі, підкреслює автор, у російському політичному середовищі з'являються обережні формулювання про "завершення конфлікту" - поки без конкретики, але вже з натяком на його кінцевість.

Втім, як зазначає автор, російський президет Володимир Путін досі не демонструє чіткого плану виходу з війни.

Кремль опинився в політичній пастці: суспільство одночасно прагне завершення війни й очікує перемоги. Будь-який компроміс ризикує бути сприйнятим як слабкість влади.

На думку Метьюза, головним двигуном продовження війни дедалі більше стає не державна стратегія, а особиста інерція Володимира Путіна, який не готовий визнавати провал початкових планів. У такій логіці війна перетворюється з інструмента політики на продовження політичної позиції однієї людини.

Колишній російський дипломат Борис Бондарєв, на якого посилається колонка, вважає, що російська еліта опинилася в пастці власної системи.

Через жорсткий контроль спецслужб усередині влади зникло довір'я — а разом із ним і можливість колективного спротиву чи зміни курсу.

Він проводить паралелі, стверджуючи, що система сьогодні більше нагадує нацистську Німеччину, ніж пізній СРСР: легітимність фактично зосереджена в одній фігурі, і її зникнення може спричинити обвал усієї конструкції.

Сценарії "післявоєнної Росії"

Окрема частина аналізу Telegraph стосується ймовірних витоків документів з Кремля. Згідно з ними, команда заступника голови адміністрації президента РФ Сергія Кирієнка нібито вже опрацьовує сценарії того, як подати суспільству завершення війни без досягнення заявлених цілей.

Йдеться не про визнання поразки, а про створення "образу перемоги" — наративу, який має "переупакувати" підсумок війни у зручну для пропаганди форму.

Серед можливих підходів:

Водночас, за даними автора, розглядаються і жорсткіші кроки — зокрема щодо нейтралізації радикально налаштованих прихильників війни, які можуть сприйняти компроміс як зраду.

Між втомою та інерцією

Подібні висновки озвучуються і в матеріалі Washington Post.

Видання пише, що в російській адміністрації вже обговорюються варіанти формування "образу перемоги" для внутрішньої аудиторії. Серед можливих тез - твердження, що Росія нібито не планувала захоплення Києва, а ключові цілі вже досягнуті.

Аналітики також зазначають, що риторика Путіна про можливе "завершення війни" радше пов'язана не зі зміною цілей, а з накопиченням внутрішнього тиску - втомою населення, економічними труднощами та соціальним напруженням.

Ситуація на полі бою також залишається складною для Москви. Попри контроль приблизно над 20% території України, російські війська так і не змогли повністю захопити Донбас - одну з ключових заявлених цілей Кремля.

Водночас Україна продовжує нарощувати удари безпілотниками по російській інфраструктурі, нафтогазових об'єктах і військових цілях у глибині території РФ.

Як зазначає Economist, Росія вперше з жовтня 2023 року фіксує невеликі, але стабільні втрати територій. Це не свідчить про перелом, однак вказує на уповільнення наступального потенціалу.

Навіть незначні зміни лінії фронту сьогодні досягаються ціною величезних людських і матеріальних ресурсів.

Українська перевага і межі оптимізму

Водночас аналітики застерігають: говорити про стратегічний перелом зарано.

Як зазначає Wall Street Journal, "справи Росії йдуть погано, але недостатньо погано, щоб змусити Путіна змінити курс".

Військовий аналітик Франц-Штефан Гаді вказує: Україна справді перебуває в сильнішій позиції, ніж очікувалося раніше, однак війна розвивається циклічно — обидві сторони адаптуються, і локальні переваги не гарантують стратегічного результату. За його словами, на цьому етапі впевнено можна прогнозувати лише кілька тижнів наперед.

Як пише Wall Street Journal, літо може стати періодом, коли стане зрозуміло, чи здатна Україна перетворити тактичну й технологічну перевагу на стратегічний злам.

Білоруський фактор

Окремим елементом загальної картини стає Білорусь. Оголошені Мінськом навчання із застосування ядерної зброї у координації з Росією посилюють відчуття розширення географії конфлікту.

Формально ці маневри подаються як планові та оборонні, однак їхній політичний і символічний зміст виходить за межі військової рутини. Йдеться про демонстрацію готовності до подальшої ескалації та закріплення Білорусі як елемента стратегічної інфраструктури Росії.

На цьому тлі заяви Києва про поглиблення військової інтеграції Москви й Мінська набувають додаткової ваги, підсилюючи побоювання щодо можливого розширення театру загроз.

Між наративом перемоги та реальністю виснаження

В оцінках різних медіа — від Telegraph до Wall Street Journal та Economist — проступає спільний висновок: Кремль дедалі важче утримує баланс між образом перемоги та реальним станом війни.

Російська влада, як підкреслюють західні аналітики, прагне одночасно контролювати внутрішній наратив і не визнавати стратегічного глухого кута. Але ця подвійність поступово втрачає стійкість.