Путін їде до Сі слідом за Трампом. Що виграє Росія від візиту до Китаю

Сі та Путін п'ють горілку та закушують чорною ікрою у Владивостоці у 2018 році

Автор фото, Reuters

Підпис до фото, У 2018 році Володимир Путін відзначав свій день народження у компанії Сі Цзіньпіна. У меню тоді були традиційні російські страви: горілка, млинці та ікра
    • Author, Олексій Калмиков
    • Role, ВВС
  • Published
  • Час прочитання: 5 хв

У середу російський лідер Володимир Путін здійснить короткий візит до голови КНР Сі Цзіньпіна — практично одразу після візиту президента США Дональда Трампа.

"Дорогий друг" Сі, Путін може розраховувати не лише на теплий прийом, а й на потенційно вигідний газовий контракт із Китаєм. Шанси на укладення угоди зросли на тлі кризи на Близькому Сході, спровокованої, як стверджується, діями адміністрації Трампа щодо Ірану.

Путін давно планував поїздку до Китаю, однак Кремль до останнього відкладав оголошення дати — допоки не стало очевидно, що Трамп усе ж прибуде до Пекіна з відтермінованим через іранську війну візитом.

Вперше Сі Цзіньпін приймав американського президента фактично "на рівних" і навіть дозволяв собі жорстку риторику. А щойно Трамп залишив Пекін без помітних результатів, китайський лідер оперативно запросив до себе Путіна.

У двох лідерів ядерних держав чимало спільного. Обом за сімдесят — Путіну 73, Сі досягне цього віку за місяць. Обидва сформувалися в умовах "соціалізму радянського зразка", тривалий час при владі й, судячи з усього, не мають наміру її залишати.

Кожен з них вибудував жорстку вертикаль управління, нетерпиму до опозиції, і позиціює себе як "збирача земель". Сі Цзіньпін зустрічався з Путіним частіше, ніж з будь-яким іншим світовим лідером — понад 40 разів.

Водночас саме Сі дедалі частіше розмовляє з Путіним з позиції сили. Після вторгнення в Україну Росія втратила Європу як рівноправного економічного партнера і все більше перетворюється на молодшого союзника Китаю. Вона потрапила в технологічну залежність від Пекіна та фактично закріпила за собою роль сировинного придатка другої за масштабом економіки світу — після США.

Втім, на відміну від Європи, Китай не поспішає розгортати виробництва в Росії, ділитися технологіями чи брати на себе довгострокові зобов'язання щодо закупівлі енергоносіїв.

Нову надію для Кремля несподівано відкрив конфлікт з Іраном і нестабільність у Перській затоці — регіоні, звідки Китай традиційно імпортує значну частину нафти й газу.

У цих умовах Москва вперше за довгий час отримує шанс активніше торгуватися щодо ціни та просувати ключовий проєкт майбутнього газопроводу до Китаю — "Сила Сибіру-2".

Чия сила?

Усміхнений Путін на тлі китайського та російського прапорів на екрані телевізора в китайському торговому центрі

Автор фото, AFP

Підпис до фото, У лютому Сі спершу зателефонував Путіну, і лише після цього провів розмову з Трампом — обговорювали Іран, Тайвань, Україну та Венесуелу. Сюжет про цю телефонну розмову показали на всіх головних китайських телеканалах (кадр з ефіру — на фото). Експерти тоді звернули увагу на готовність Сі координувати позиції з Кремлем у ключовому для Пекіна протистоянні — зі Сполученими Штатами
Пропустити Whatsapp і продовжити
BBC Україна тепер у WhatsApp!

Як дізнатися головне про Україну та світ?

Підписуйтеся на наш канал тут.

Кінець Whatsapp

Навіть у цій ситуації умови, схоже, диктуватиме Китай.

По-перше, Пекіну цей газ не є критично необхідним: країна має значні запаси вугілля та активно розвиває відновлювану енергетику. По-друге, стратегічна лінія китайської політики передбачає уникнення надмірної залежності від одного постачальника енергоресурсів. І в цьому контексті частка Росії в енергобалансі Китаю, навіть за умови реалізації всіх заявлених проєктів, може до 2030 року перевищити "некомфортний" для політичного керівництва рівень у 40%.

"До цього часу "Сила Сибіру-2" для Китаю була радше інструментом страхування від можливого дефіциту газу в майбутньому, а не джерелом поточних поставок", — зазначають експерти з російської енергетики Тетяна Митрова та Федір Дмитренко. — Шок від війни в Перській затоці може посилити інтерес Китаю до російського проєкту".

Росії водночас цей газ фактично нікуди більше постачати: раніше головним ринком була Європа, однак війна проти України та енергетичне протистояння Кремля з ЄС перекрили доступ до найближчого і найприбутковішого напрямку експорту.

А у Китаю немає конкурентів за цей газ, тому він може вичікувати і тиснути як у питанні ціни та обсягів, так і в питанні того, хто платитиме за будівництво трубопроводу із Західного Сибіру.

Навіть якщо контракт підпишуть, реалізація проєкту "Сила Сибіру-2" займе щонайменше п'ять–шість років, а на проєктну потужність може піти близько десяти.

"У Китаю всі козирі, і за будь-якого сценарію цей газопровід не дозволить Росії нажитися на поточній війні США з Іраном, — підсумовують Митрова і Дмитренко. — Важливість Росії для Китаю може зрости, але лише на китайських умовах".

Дякуючи Трампу

Позиції і Китаю, і Росії напередодні візиту Путіна до Сі Цзіньпіна помітно зміцнив Дональд Трамп.

Його війна з Іраном підштовхнула ціни на нафту вгору, що дозволило Кремлю частково "заткнути дірки" в бюджеті й додатково профінансувати війну проти України.

Водночас вона продемонструвала: завдяки діям Трампа Сполучені Штати швидко втрачають союзників, а американська армія вже не виглядає всесильною й не демонструє готовності до сучасного конфлікту навіть із суттєво ослабленим супротивником.

Але іранською кампанією справа не обмежилася. Трамп додатково підірвав авторитет США в очах Китаю та його партнерів своїм візитом до Пекіна минулого тижня.

Дональд Трамп і Сі Цзіньпінпід час візиту Трампа до Пекіна

Автор фото, Reuters

Підпис до фото, Дональд Трамп і Сі Цзіньпінпід час візиту Трампа до Пекіна

Після переговорів із Сі Трамп залишив Китай фактично ні з чим — не домігся ні зобов'язань щодо допомоги у врегулюванні війни з Іраном, ні прогресу в ключових двосторонніх питаннях: від торгівлі до ядерного стримування.

Ба більше, Сі дозволив собі рідкісну для китайської дипломатії прямоту. Він відкрито пригрозив США війною у разі загострення ситуації навколо Тайваню та прямо назвав Америку "державою, що занепадає".

Трамп у відповідь пом'якшив риторику й заговорив про можливий перегляд підтримки демократичного Тайваню — теми, яка десятиліттями залишалася для Вашингтона фактично табуйованою.

А пряму заяву Сі про занепад США та ризик конфлікту з Китаєм Трамп спершу проігнорував, а згодом у соцмережах інтерпретував як критику Джо Байдена. У його версії Сі мав на увазі, що Америка "котилася в прірву" за Байдена, тоді як він сам "підняв її з колін" і знову зробив великою.

Для Путіна ж візит Трампа до Китаю пройшов майже ідеально — питання підтримки України у війні американський президент у Пекіні взагалі не порушував.

Хоча видання FT 19 травня написало, що Сі сказав Трампу під час перемовин, що Путін зрештою може "пошкодувати" про вторгнення в Україну.

Сам Путін пробуде в Китаї два дні. У Кремлі традиційно скупо анонсували поїздку.

"Наш керівник прибуде до Пекіна ввечері 19 травня, — цитують російські держагентства помічника Путіна з міжнародних питань Юрія Ушакова. — А вранці 20 травня об 11:00 за місцевим часом візит розпочнеться з церемонії зустрічі китайським лідером на центральній площі Пекіна — Тяньаньмень".

Прессекретар Путіна Дмитро Пєсков повідомив, що темами переговорів стануть "двосторонні відносини та міжнародні справи".