"Сестри по спермі": жінки випадково дізналися про спільного батька

Наташа, Джемма та Гелен виросли, думаючи, що знають, хто їхні батьки. Лише через десятки років і після проходження ДНК-тестів, з'ясувалося, що всі вони були зачаті від одного й того ж донора сперми.

Оскільки їх зачали до 1991 році, вони жартують, що належать до покоління дітей, народжених у період "дикого заходу" донорства сперми. До введення правил щодо донорства, які з'явились у 1991 році.

Вони називають себе "сестрами по донору сперми" й разом досліджують своє нововідкрите сестринство, а першу зустріч описали як "ніби казка, це було так чарівно — були сльози радості".

Джемма та Гелен Гікс виросли разом у Беркширі й вважали, що батько, який їх виховав, є їхнім біологічним батьком.

Лише коли їм було під тридцять, вони дізналися, що були зачаті за допомогою донора сперми, але не мали жодного уявлення, чи це був той самий донор, оскільки на момент їхнього зачаття записи були обмеженими.

"Тоді донорство сперми було диким заходом, і багатьом батькам казали виховувати дитину як свою власну, їх привчали мовчати", - розповідає 36-річна Джемма, яка живе в Сурреї, Велика Британія

Лише в серпні 1991 року у Великій Британії створили відомства, яке відповідає за сферу репродуктивної медицини — Управління з питань людського запліднення та ембріології (HEFA). Тоді ж запровадили правила для донорства.

ДНК-тест не лише підтвердив, що вони мають одного біологічного батька, а й познайомив їх з іншими новими сестрами.

"Я фізично відчула себе інакше, мені здалося, що я не знаю, хто я така, і я почала ставити під сумнів кожну дрібницю, яку роблю, думаючи, чи це пов'язано з моєю генетикою", - сказала Джемма.

Для 35-річної Гелен, яка живе в Гемпширі, Велика Британія, після початкового шоку ця новина принесла відчуття ясності.

"Мене накрило дивне, всеохопне відчуття спокою, я озираюся на певні моменти у своєму житті, і раптом багато що стало для мене зрозумілим", - говорить жінка.

З того часу вони встановили зв'язок ще з двома сестрами від того ж донора. Одна з них - 36-річна Наташа Голдштейн-Опасіак, яка живе в Ессексі.

Коли їй виповнився 21, вона дізналася, що була зачата від донора, але зробила ДНК-тест лише у 31.

"Я зробила це, бо мені було дуже цікаво дізнатися, з чого складається інша половина мене. І ніколи в житті я б не подумала, що знайду братів чи сестер", - сказала вона.

"Ти отримуєш сповіщення на електронну пошту про те, що маєш родичів. Це буквально як Tinder — тобі пишуть, що є збіг, і показують твоїх зведених сестер", - ділиться жінка.

Гелен і Джемма зв'язалися з Наташею, і вже за місяць вони домовилися зустрітися.

"Ми завжди кажемо, що нас притягнуло одна до одної, мов магнітами", — сказала Джемма.

"Мені здається, вже за хвилину після того, як ми сіли за стіл із Нат, ми зрозуміли, що говоримо однаково, маємо однакові погляди на речі — це досить дивно, але водночас магічно", - розповідає жінка.

Вони також з'ясували, що раніше майже перетиналися.

Джемма і Наташа жили в одному студентському гуртожитку в той самий час в університеті Лідса 15 років тому.

"Дуже сумно, що в дитинстві нас позбавили можливості знати одна одну - ми могли б проводити час разом, святкувати дні народження - боляче усвідомлювати, скільки всього було втрачено", - сказала Джемма.

Усі троє мають схожі риси, зокрема творчість. Джемма присвятила себе мистецтву, Гелен — музиці, Наташа — танцям, і всі вони в певний момент працювали вчительками або викладачками.

"У моїй родині не було вираженої творчої атмосфери, але я знаю, що ми походили з досить творчого роду. Усе стає на свої місця, змінюється навіть твоє відчуття власної цінності", — сказала Джемма.

Усі три сестри говорять про те, як знання свого походження впливає на ідентичність.

Батько, який виховав Джемму та Гелен, є валлійцем, і вони виросли, часто відвідуючи цю країну та вболіваючи за збірну Уельсу з регбі.

"Я думаю, що валлійська ідентичність була дуже важливою частиною нашого виховання, ми виросли з сильним відчуттям гордості", - сказала Джемма.

ДНК-тест показав, що їхній біологічний батько частково валлієць.

"На щастя для нас, мало що змінилося. Я не знаю, як би почувалася, якби дізналася, що ми француженки чи щось таке - мені було б дуже сумно відчувати, що валлійська спільнота не є частиною нас", - додала Джемма.

Наташа не росла з думкою, що вона валлійка, але мала зв'язки з Уельсом.

"Насправді я проводила багато часу в Північному Уельсі в дитинстві, у таких місцях, як Бангор і Гвінед, тож я й так дивним чином відчуваю сильний зв'язок із Уельсом", - каже жінка.

За її словами, інформація про те, що донор з Уельсу, зробило її по-справжньому щасливою.

Гелен додала: "Коли ти зрештою дізнаєшся, ким ти є насправді, а нам дуже пощастило мати таку можливість, це дає величезне відчуття спокою."

Сестри змогли дізнатися, хто їхній біологічний батько, і зв'язалися з ним. За їхніми словами, він зустрів їх "доброзичливо та позитивно".

Управління з питань людського запліднення та ембріології (HFEA) повідомило, що з 1991 року понад 85 тис. людей народилися завдяки донорським програмам у ліцензованих клініках Великої Британії.

Після зміни законодавства у Великій Британії у 2005 році анонімне донорство сперми, яйцеклітин або ембріонів стало неможливим.

Це означає, що коли дитина, зачата за допомогою донорських яйцеклітин, сперми або ембріонів, досягає 18 років, вона може вирішити дізнатися певну інформацію про донора та спробувати з ним зв'язатися

Вони кажуть, що як "сестри по донору сперми" стали нерозлучними і навіть започаткували подкаст із такою ж назвою.

"Думаю, всі троє з нас відчували самотність і вірили, що, маючи можливість говорити про це, зможемо знайти відповіді й краще пізнати одна одну, — сказала Наташа, - Ми побудували наше сестринство завдяки створенню цього подкасту."

"Нам стільки потрібно надолужити — цілих тридцять, чорт забирай, років", — додала Джемма, зазначивши, що подкаст зробив її ще ближчою до Гелен.

Тріо також хоче підвищити обізнаність щодо зачаття за допомогою донорів — теми, яку Наташа назвала "мовчазною".

Вона сказала, що стикається з "повним нерозумінням і відсутністю будь-якого уявлення про те, що це взагалі означає", коли розповідає людям, що була зачата від донора.

Хоч зараз регулювання стало кращим, вони все ж кажуть, що не всі діти, зачаті від донорів, мають належний захист.

Сестри не знають, скільки ще у них може бути братів чи сестер — нинішнє обмеження у 10 сімей на одного донора не діяло на момент їхнього зачаття.

Нещодавнє розслідування BBC Wales показало, що нерегульоване донорство сперми активно поширюється через соціальні мережі та застосунки.

"Управління HFEA виконало величезну роботу, щоб забезпечити регулювання та можливість людям дізнаватися, хто їхні донори", — сказала Джемма.

"Закони значно покращилися, але, на жаль, здається, що весь цей прогрес відвертається назад із появою таких явищ, як "facebook-сперма".

"Ми народилися в епоху, коли не було жодних правил, і зараз це не надто відрізняється. Я просто думаю, що якщо ми зможемо стати голосом для наступного покоління дітей, зачатих від донорів, то, можливо, це надихне деяких батьків двічі подумати, перш ніж тримати це в секреті або не ставити запитань."

Гелен сказала, що діти, зачаті за допомогою донорської сперми, "наразі зовсім позбавлені голосу", і вона та її сестри сподіваються стати "голосом, який висвітлює наслідки цього".