Японці масово потерпають від алергій: усе через рішення влади після Другої світової

70 років тому в Японії вирішили відновити ліси усього двома видами дерев. Для країни це обернулося неприємними наслідками.

У лютому в Японії стали вірусними відео, на яких над вічнозеленими лісами підіймалися хвилі диму. Але це був не дим, а пилок, і ці відео стали попередженням для десятків мільйонів жителів архіпелагу: приготуйте маски та засоби проти алергії.

Кожної весни (яка в Японії вже наступає раніше через зміни клімату) на вулицях по всій країні можна побачити людей різного віку в масках. Причина – сінна лихоманка, яку викликає пилок.

Сінна лихоманка – також відома як алергічний риніт – переросла в національну кризу в Японії, де, за оцінками, 43% населення відчуває симптоми середнього та важкого ступеня.

Для порівняння, у Великій Британії цей показник становить 26%, а в США – 12–18%.

Окрім дискомфорту, ці алергії можуть призвести до втрати сну та погіршення концентрації, а хворі частіше стикаються з іншими захворюваннями, такими як астма та харчова алергія.

У пік сезону сінної лихоманки в Японії економічний вплив як від лікарняних, так і від зниження споживчих витрат експерти оцінюють в 1,6 млрд доларів на день.

Чому ж алергія у Японії така сильна? Причина пов'язана не з поганим здоров'ям, забрудненням чи навіть навколишнім середовищем, а з рішеннями, ухваленими лідерами понад 70 років тому, у десятиліття після Другої світової війни.

Непомічена криза

Під час війни дефіцит нафти та газу змусив Японію звернутися до найпоширенішого природного ресурсу країни – лісів – як джерела палива для дому та промисловості.

Це обернулося масовою вирубкою природних лісів, а гори навколо великих міст, от як Токіо, Осака та Кобе, повністю залишилися без дерев.

"Після Другої світової війни багато гір Японії стали безплідними, що призвело до катастроф у різних регіонах", – каже Норіко Сато, професорка та дослідниця лісництва в Університеті Кюсю у Фукуоці, Японія.

Голі гори можуть призвести до збільшення частоти зсувів і повеней.

Щоб запобігти ерозії ґрунту, розповідає дослідниця, у країні почали масштабне заліснення.

Аби швидко відновити ліси, уряд вирішив висадити гронами тільки два місцеві, швидкорослі вічнозелені види.

Вони могли б швидко відновити лісові масиви та забезпечити деревину для майбутнього використання в будівництві. Йдеться про японський кедр, сугі, та японський кипарис, хінокі.

Сьогодні лісові плантації хінокі та сугі все ще покривають близько 10 мільйонів гектарів – п'яту частину всієї площі Японії.

І проблема в тому, що дерева сугі та хінокі виробляють велику кількість легкого пилку, який може легко потрапити в міста.

Саме цей пилок, який часто виділяється одночасно з монокультурних плантацій, є причиною більшості сезонних алергій у Японії. З часом проблема стала ще більшою, оскільки досягнувши 30-літнього віку, ці дерева починають виділяти ще більше пилку – а тому тепер це стосується майже всіх дерев на цих плантаціях.

"Алергія на пилок стала національною проблемою охорони здоров'я в Японії, – каже Сато. – Її треба вирішувати терміново".

У 2023 році Японія оголосила алергію національною соціальною проблемою, і уряд розробив амбітний план – зменшити кількість пилку на 50% протягом 30 років. Перший крок – це скоротити площу лісів, вкритих сугі з високим вмістом пилку, на 20% до 2033 року.

Але замінити ліси, що покривають понад 2% Японії, за 10 років – це масштабне завдання.

Крім того, просто вирубати ці дерева буде недостатньо – їх потрібно замінити на нові ліси, щоб уникнути ерозії ґрунту та не підірвати зусилля Японії з боротьби зі зміною клімату.

Повернення до життя

Гуляти лісовими плантаціями сугі або хінокі моторошно – всі дерева однакової висоти, птахів і комах мало. Земля вкрита сухою хвоєю, майже немає світла, навколо тиша.

Це разючий контраст із природними лісами Японії, які кишать біорізноманіттям і звуками. Завдяки різноманітним видам дерев, от як червона сосна, модрина та клен, ці ліси підтримують багато видів дикої природи.

Унікальна географія Японії зробила її одним зі світових центрів біорізноманіття, але втрата середовища існування та інвазивні види призвели до того, що значна частина її унікальної дикої природи зіштовхується із дедалі більшою загрозою.

Монокультурні плантаційні ліси спричиняють так багато проблем, що цілком логічним є те, що зараз Японія намагається замінити їх на щось краще. Але це складне завдання. Чому?

Так, у Японії багато лісів. Насправді це одна з найбільш лісистих промислово розвинених країн світу. 68% її території складають ліси, третина з яких припадає на плантації сугі та хінокі. США, для порівняння, мають 34% лісів, а Велика Британія – лише 13%.

По всій Японії ліси можна знайти навіть поблизу міст. У японській мові навіть є слово для позначення перехідної зони між містом і лісом: сатояма.

Але ще до амбітних заяв уряду 2023 року деякі місцеві суб'єкти і некомерційні організації почали пробувати перетворювати ліси на біорізноманітні екосистеми.

Подекуди переваги вже помітні.

Наприклад, невелике містечко Нішіавакура, Окаяма, створило цілу економіку, скоротивши 84% своїх лісів, що складаються лише з хінокі та сугі. Вони перетворили деревину на тепло для ферм з вирощування вугрів, а ще палички для їжі та пиломатеріали.

У 2020 році у Кобе, великому портовому місті в центральній Японії з щільною міською забудовою та величезними лісами в межах міста, почали перетворювати понад 180 гектарів плантацій на природні широколистяні ліси протягом 15-річного циклу.

Там щороку вибірково вирубують певну територію, видаляючи сугі, хінокі, а також інші інвазивні види, от як бамбук. Залишають тільки широколистяні дерева, і коли до землі потрапляє більше сонця, вони ростуть разом з новими саджанцями, посадженими персоналом або принесеними птахами чи тваринами.

Працівники місцевої влади кажуть, що були приємно здивовані тим, як швидко повернулося біорізноманіття.

"Повертається усе більше тварин і комах, включаючи борсуків, ставкових черепах, багато видів жаб, а також рідкісних комах, що обнадійливо", – каже Ацуші Окада, голова Бюро з охорони довкілля Кобе про результати моніторингу дикої природи.

У планах не тільки розв'язати проблему пилку, а й збільшити площу заповідних територій до 30% усієї землі Кобе до 2030 року. Більш різноманітні ліси також мають захистити місто від зсувів і стихійних лих, які можуть почастішати через зміну клімату, каже Дайсуке Точімото, місцевий лісник.

Що стосується зрубаних дерев, то їх використовують для опалення, виробництва меблів і японського білого вугілля – бездимного палива для барбекю, яке теж можна використовувати в промисловості. За словами Окади, є надія, що з часом проєкт стане фінансово сталим і не залежатиме від державного фінансування.

Величезний виклик

Подібні проєкти розпочинаються і в інших частинах Японії.

Один із них у Хотані, Осака, зосереджений на відновленні водно-болотних угідь та луків. Найбільші зусилля спрямовані на те, щоб перетворити 10 000 гектарів плантаційних лісів у префектурі Гумна на луки та змішані листяні ліси.

Є і менш масштабні проєкти, каже Акіра Морі, професорка біорізноманіття та екосистемних послуг Токійського університету, вказуючи на десятки ініціатив по всій Японії.

З моменту оголошення мети видалити 20% плантацій сугі з високим вмістом пилку, країна визначила приблизно 980 000 гектарів лісів як зони для цілеспрямованої вирубки та повторного насадження.

Але не всі з них перетворять на широколистяні ліси: частину плантацій просто насадять наново, це будуть ті ж сугі, але густіше насаджені та з низьким вмістом пилку або без пилку.

Міністерство сільського господарства, лісництва та рибальства Японії повідомило BBC, що планує відстежувати прогрес, але поки що не надало жодних цифр.

Так чи інакше, ці зусилля можуть бути недостатньо масштабними, щоб суттєво вплинути на пилок.

І навіть якщо мети буде досягнуто, 80% лісових плантацій ніде не дінуться. Тож Японія пробує й інші способи боротьби з сінною лихоманкою.

Наприклад, дані та прогнози щодо пилку використовують для кращого розуміння його ймовірного поширення, що дозволяє владі вибірково вирубувати найбільш "проблемні" ліси. Дослідники також розглядають можливість обприскувати дерева розчинами, які пригнічують утворення пилку. У 2023 році компанія, яка займається прогнозуванням, розповсюдила по всій Японії тисячі роботів, що виявляють пилок – залежно від рівня пилку, їхні "очі" змінюють колір.

Ще один напрямок боротьби – медицина. У процесі розробка нових методів лікування, які можуть полегшити симптоми алергії.

Наприклад, одне японське дослідження показало, що таблетки тривалої дії, які кладуть під язик, полегшують симптоми навіть через два роки після лікування. Інші науковці навіть проводять експерименти з генетично модифікованим рисом, створеним для зменшення симптомів алергії.

Обережний перехід

Коли ліси сугі та хінокі вперше посадили в 1950-х і 60-х роках, вони не мали на меті стояти вічно.

Передбачалося, що їх поступово вирубуватимуть і знову засаджуватимуть, як це було до війни.

Але з розквітом економіки Японії наприкінці 60-х і 70-х років великі міста, от як Кобе та Токіо, швидко зростали, і зрештою стало дешевше імпортувати деревину з інших країн, таких як Малайзія та Індонезія.

Але у 2011 році Японія поставила за мету менше покладатися на імпорт лісової продукції, і внутрішнє використання деревини зросло з 26% у 2010 році до майже 42% у 2020 році.

Міністерство лісового господарства Японії стверджує, що сприяння дедалі більший попит на деревину сугі є ще одним контрзаходом, який воно вживає проти джерел пилку, поряд із підвищенням продуктивності лісового господарства та покращенням умов праці.

Звісно, якщо Японія збирається експлуатувати свої ліси, вона має уникнути тих помилок, що у Південно-Східній Азії, де дешева деревина означає вирубку тропічних лісів.

Дзюнічі Мішіба, координатор лісових проєктів некомерційної організації Friends of the Earth Japan, стурбований тим, що збільшення стимулів для вирубки дерев призводить до поганої екологічної практики. "У результаті політики, що сприяє лісозаготівлі, ми помічаємо збільшення площ вирубок", – каже він.

Щоб підтримати зусилля із заміни плантацій, у 2024 році уряд почав стягувати новий податок на лісове довкілля у розмірі 1000 єн (6 доларів) на рік з усіх мешканців. Ці кошти йдуть на підтримку сталого лісівництва, в тому числі скорочення лісових плантацій і заміну старих сугі на нові саджанці з низьким вмістом пилку, особливо в міських районах.

Чи має це вплив – поки що невідомо. Але Морі каже, що підтримки недостатньо, оскільки муніципалітетам часто бракує можливостей та досвіду для проєктування і моніторингу таких змін у лісах. У звіті за 2023 рік зазначається, що в останні роки пересадили лише 30-40% недавно вирубаних земель Японії.

Міністерство лісового господарства Японії стверджує, що відтоді вдосконалило свою методологію розрахунку площі лісозаготівлі, і тепер цей показник приблизно на рівні 50-60%.

Міка Акесака, доцентка кафедри економіки Університету Кобе, погоджується із тим, що належне управління лісами надзвичайно важливе. Наприклад, якщо зрубані дерева залишати без догляду, це може збільшити ризик зсувів і зменшити водоутримувальну здатність, каже вона.

Втім, Мішіба побоюється, що, зосереджуючись лише на сезонних алергіях, а не на ширших екологічних показниках, Японія знову надає пріоритет короткостроковим рішенням. Країні потрібно думати на 50 або навіть 100 років уперед, каже він, враховуючи біорізноманіття, клімат та роль людей, які житимуть поруч із цими лісами.

Міністерство пояснило BBC, що його система планування лісового господарства "вимагає, щоб управління лісами здійснювалося з належним урахуванням численних функцій лісів", тому "ця ініціатива не завдасть жодної шкоди виконанню (цих лісових - Ред.) функцій".

Кліматична загроза

Терміновість також зростає через інший незапланований фактор – зміну клімату.

У всьому світі зміни температури та погоди впливають на поширення пилку, а в 2025 році пилок у Японії почав поширюватися значно раніше, ніж зазвичай.

"На розсіювання пилку значно впливають такі погодні умови, як температура і вітер", – каже Май Сато, речниця Японської метеорологічної асоціації, де регулярно публікують прогнози щодо пилку для громадськості.

Величезні ліси Японії також самі по собі утримують величезну кількість вуглецю, а плантації сугі відповідають майже за половину вуглецю, який поглинають ліси кожного року.

Японія значною мірою спирається на це поглинання вуглецю для досягнення своєї мети нульових викидів та сприяє цьому за допомогою схеми вуглецевих кредитів.

Тим не менш, з 2004 року в Японії спостерігається тенденція до зниження щорічного поглинання, що пояснюють зрілістю лісів. Дослідження показали, що чим старші дерева, тим менше вуглецю вони поглинають. А тому проріджування старих лісів та насадження нових, молодших та різноманітніших видів матиме важливе значення для збереження ефективного поглинання вуглецю.

Згідно із заявами міністерства, ділянки, де вирубали сугі, ретельно насаджують саджанцями кедра з низьким вмістом пилку або іншими видами дерев.

До 1960-х років у Японії не існувало навіть слова для позначення сінної лихоманки. Поліноз японського кедра вперше виявили у 1963 році і, за словами дослідників того часу, це було нове для країни захворювання. Є надія, що з поверненням більш природних, різноманітних лісів Японія колись зможе знову насолоджуватися своїми весняними днями – без чхання.