Польща дозволила пошуки загиблих українців на Холмщині 1944 року. Чому це важливо

Польща видала дозвіл на проведення Україною пошукових робіт на території села Ласків на Холмщині (східна Польща) у місці ймовірного поховання українців, убитих у березні 1944 року. Про це повідомив перший заступник міністра культури України Іван Вербицький.

Як він написав у фейсбуку, дозвіл отримав Меморіально-пошуковий центр "Доля", а роботи виконають на замовлення Українського інституту національної пам'яті (УІНП).

"Отримання дозволу є результатом домовленостей українсько-польської робочої групи з питань гідних поховань, що діє з ініціативи міністерств культури обох країн", – додав Вербицький.

У березні 1944 року підрозділи польського підпілля, зокрема Армії Крайової та Батальйонів хлопських (що складалися переважно з селян), здійснили масові напади на українські села Холмщини. В ході цієї операції, за даними УІНП, було вбито від 1500 до 2000 українців.

Польські історики також оцінюють, що внаслідок польсько-українського конфлікту на Холмщині до літа 1944 загинули понад 2000 українців. Водночас, як зазначає директор Офісу історичних досліджень польського інституту національної памʼяті (IPN) Мірослав Шумило, в антипольських акціях на тих теренах загинуло приблизно стільки ж людей – це, за його словами, до 2000 поляків.

У селі Сагринь, який називають символом української трагедії, загинула щонайменше 621 людина – стільки імен станом на 2025 рік встановили українські історики. За іншими підрахунками, убитих могло бути понад 1200 людей.

Загалом, за даними українських істориків, під час польсько-українського конфлікту 1942-1944 років українці втратили 13-16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки – 38-39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Польські історики ж наполягають, що кількість жертв серед поляків була значно більшою – щонайменше 100 тисяч людей. Стільки людей, за версією IPN, загинуло лише під час Волинської трагедії.

У Польщі ці події називають геноцидом польського народу і вважають, що вони спровокували польські акції у відповідь і призвели до загибелі приблизно 10-12 тисяч українців.

Два тижні тому, 18 серпня, посол України в Польщі Василь Боднар заявляв, що Україна вже кілька місяців не може отримати від Польщі дозвіл на проведення пошукових робіт на польській території. Водночас українська сторона, за словами посла, систематично видає дозволи за запитами Польщі, яких на той момент надійшло 26 лише від польського Інституту національної памʼяті.

"Я вже декілька місяців добиваюся хоча би одного дозволу на (проведення ексгумацій. – Ред.) в Ласкові. І весь час ми не можемо його отримати – постійно якісь бюрократичні обмеження", – розповів він в інтерв'ю RMF 24.

Ексгумації польських жертв

Питання ексгумації жертв Волинської трагедії, яку в Польщі називають геноцидом польського народу, для поляків є надзвичайно важливим.

Його часто використовують праві політики, аби гуртувати націоналістичних виборців, чим підживлюють напругу у відносинах з Україною.

Польський інститут національної памʼяті та низка правих політиків і активістів регулярно звинувачують українську сторону в затягуванні або й взагалі відмові у видачі дозволів на пошукові роботи та ексгумації.

Зокрема вони нагадують про мораторій на ексгумацію, який у 2017 році запровадив український Інститут національної пам'яті – це рішення в Україні пояснювали як відповідь на акти вандалізму щодо пам'ятників та пам'ятних знаків на українських могилах у Польщі.

Проте наприкінці 2024-го міністр закордонних справ Андрій Сибіга заявив, що Україна не перешкоджатиме ексгумації, і вже на початку 2025-го пошукові роботи на заході України відновилися.

Водночас Василь Боднар пояснює, що питання пошукових та ексгумаційних робіт залишається предметом роботи двосторонньої групи. Її очільником є політик центристської "Громадянської коаліції" Павел Коваль. Він неодноразово відвідував Україну протягом останніх місяців – зокрема був у Києві на початку серпня та застав одну з наймасованіших російських атак, в якій загинули 17 людей.

Питання ексгумацій Коваль коментує виважено; він також неодноразово підкреслював, що попри політичні конфлікти пошукові роботи в Україні та видача дозволів йде за планом.

Однак більш радикальні політики та журналісти звинувачували його у цензурі під час пошукових робіт. Це сталося після того, як публіцист Збіґнєв Парафʼянович заявив, що, за інформацією його джерел, Коваль забороняв робити та публікувати фотографії з місця розкопок, адже там начебто було "дуже багато" останків дітей.

30 серпня в Острівках поховали 55 польських жертв Волинської трагедії, серед них 26 дітей, останки яких були знайдені під час цьогорічних пошукових та ексгумаційних робіт.

Навесні 2025 року польська сторона провела ексгумації в колишньому селі Пужники, в нинішній Тернопільській області. У результаті робіт знайшли останки 42 осіб. Їх перепоховали в Пужниках 6 вересня 2025-го.

У Львові українсько-польська група виявила братське поховання жертв Другої світової війни. 14 листопада 2025 року тіла загиблих воїнів Війська Польського перепоховали у Мостиськах на Львівщині.

У 2026 році пошуки провели в Углах (там не знайшли останків), на території колишніх сіл Острівки та Воля Островецька на Волині, а також у Гуті Пеняцькій, що на Львівщині.

У поховальних ямах, що знайшли в Гуті Пеняцькій, як повідомили в польському інституті нацпам'яті, можуть бути останки близько 100 осіб. 21 серпня Україна видала дозвіл на ексгумацію – вона має розпочатися наступного року.

25 серпня стало відомо про початок ексгумацій у Львові: там на старому Голосківському цвинтарі виявили понад 100 останків бійців Війська Польського, які загинули у вересні 1939 року, обороняючи місто від нацистських військ. Серед них були й українці, мобілізовані до польської армії.