Плинність життя проти стійкості духу: у чому секрет "Великої хвилі" Хокусая

Автор фото, The Iuchi Collection/ National Museum of Western Art, Tokyo/ Norihiro Ueno
- Author, Келлі Грувієр
- Role, ВВС Culture
- Published
- Час прочитання: 5 хв
Шедевр Кацусіки Хокусая 1831 року "Велика хвиля" став потужним глобальним символом, проте він також має дивну здатність збивати з пантелику.
На новій виставці в Лондоні представлено різні варіації цього твору. Кожна із них дає свою підказку, яка допомагає розгадати зміст цього визначного твору.
Одразу звертаєш увагу на "кігті", що вигинаються з гребеня хвилі на гравюрі 1831 року — "Під хвилею біля Канаґави", яку сьогодні частіше називають просто "Велика хвиля".
Саме ці загрозливі пазурі привернули увагу Вінсента ван Гога та його брата Тео, коли вони обговорювали цю роботу Хокусави в листуванні у 1880-х роках.
"Ці хвилі — наче кігті, — писали один одному Вінсент і Тео у вересні 1888 року, — судно потрапило в їхній полон, це можна фізично відчути".
Упродовж майже двох століть світ радше відчуває, аніж бачить цей надзвичайний, відносно невеликий і лаконічний образ Хокусаї, у якому переважає прусський синій.
Поряд із "Моною Лізою" Леонардо, "Дівчиною з перловою сережкою" Вермеєра та "Зоряною ніччю" самого Ван Гога, цей твір є одним із найбільш упізнаваних в історії культури.
Придивіться уважніше: насправді в обіймах хвиль опинилося не одне судно, а три. Ці довгі, обтічні вантажні човни (японською — "осіокурі-буне") — зовсім не дрібні деталі, які треба вишукувати, примруживши очі.
Їхня присутність і драматичне, завмерле в часі становище відіграють ключову роль у тій історії, яку розповідає "Велика хвиля". А їхня дивна непомітність свідчить про особливу властивість цієї гравюри — збивати з пантелику навіть найуважніших спостерігачів.
"Велика хвиля" складається з напрочуд невеликої кількості елементів: трьох човнів, бурхливих хвиль, похмурого неба і, десь далеко, гори Фудзі, вкритої снігом. І все ж, осягнути справжній зміст цієї знаменитої гравюри залишається завданням майже містично складним.
Чи є це зображенням величної сили природи та нікчемності людських починань, чи, можливо, це уособлення незламної стійкості людства перед обличчям неминучої катастрофи?
Чи є "Велика хвиля" твором, що протиставляє швидкоплинність життя (що символізується хвилею) та стійкості духу (втіленого в образі гори)? Або, можливо, це алегорія божественного споглядання — коли гора Фудзі, немов захисниця, непохитно вдивляється в нас крізь вируючий отвір смертельної небезпеки?
Сьогодні "Велику хвилю" можна побачити будь-де: від емодзі, мемів і Lego до японської банкноти номіналом 1000 єн.
Можливо, передчуваючи резонанс свого твору, художник створив супутню серію гравюр. Вона допомагає розкрити сенси, закладені у первинній "Великій хвилі", а також пояснити її всеосяжний вплив.
Під час створення цієї серії Хокусаї переживав період значного особистого оновлення. Перенісши інсульт у віці близько 60 років, він зосередив свою увагу на найвищій горі Японії — Фудзі, яка здавна асоціювалася з безсмертям.
Митець поставив собі за мету зафіксувати з різних ракурсів мінливий характер цієї гори — об'єкта як поклоніння, так і паломництва. І хоча жодне з інших 45 зображень, створених Хокусаї, не вкорінилося в культурній свідомості так міцно, як "Велика хвиля", кожне із цих зображень дозволяє по-новому поглянути на найвідоміший твір, привертаючи увагу до цікавих деталей і тем, які інакше могли б залишитися непоміченими.
Слабкість рибалок
Поглянемо на гравюру "Кадзікадзава в провінції Кай": у центрі зображення на скелястому виступі хитко вмостилася постать — рибалка закидає вудки в бурхливі води річки Фудзі.
Тут Хокусаї, який у своїй серії прагнув оспівати вічне в плинному, зосереджується на зусиллях одного рибалки, відшукуючи в його праці щось вічне й архетипне.
Рибальські сіті — ледь помітні, майже невловимі, — що тягнуться від рибалки до бакланів у стрімкому потоці, вписують його в тендітну геометричну структуру картини. Ці лінії перегукуються з трикутним силуетом величної гори, що височіє на задньому плані.

Автор фото, The Iuchi Collection/ National Museum of Western Art, Tokyo/ Norihiro Ueno
Раптом десятки безіменних членів екіпажу, що веслують у човнах на "Великій хвилі" — чию присутність Хокусай у цій гравюрі лише ледь окреслює, — стають нам ближчими, набуваючи значно більшої емоційної ваги.
Якщо покласти ці гравюри поруч, то примарні обриси, які утворюють рибальські сіті на "Кадзікадзава в провінції Кай", сходячись у кулаці рибалки, нагадують силует одного з тих човників "Великої хвилі".
Це видається передвістям випробування, що ще має статися, або ж моторошним нагадуванням про трагедію, яка вже відбулася.
Внутрішній та зовнішній світи
Або візьмімо, наприклад, оманливо просту гравюру "Фудзіміґахара в провінції Оварі", чий сонячний спокій на перший погляд здається цілковитою протилежністю бурхливості "Великої хвилі".
Цей витвір — справжній майстер-клас із композиційної побудови: гора Фудзі, яку здавна шанували як символ безсмертя, тут перетворюється на ледь помітну смужку деревної стружки, що відлітає з-під інструмента бондаря, який працює над великою круглою діжкою на передньому плані. Ця ще не завершена діжка, що не має дна, стає своєрідною величезною лінзою: крізь неї гора Фудзі водночас і проглядає, і ховається з очей. Вона і вписана в рамку, і водночас забута.

Автор фото, The Iuchi Collection/ National Museum of Western Art, Tokyo/ Norihiro Ueno
Якщо ми подумки повернемо цю бочку назад, до початку серії, і розмістимо її поруч із "Великою хвилею", то побачимо потужний — нехай і миттєвий — вигин хвилі, що охоплює гору вдалині.
Цей елемент водночас слугує і дороговказом, що спрямовує наш погляд до віддаленої гори Фудзі, і домінуючим об'єктом, який повністю заступає її собою.
Хвиля постає і як грізніша за гору стихія, і як контрастний фон, що підкреслює її безмежність.
У результаті виникає твір, який змушує наш погляд постійно перемикатися — від того, що саме ми бачимо, до того, як ми це бачимо, — фокусуючись на рухливій межі між внутрішнім і зовнішнім світами.
Усе змінюється
Сукупний ефект від цих різноманітних ракурсів гори Фудзі породжує відчуття ілюзорності буття.
Ця тема стала частиною гравюр укійо-е ("картини плинного світу") періоду Едо в Японії.
Мабуть, жоден інший твір із цієї серії не розкриває цей аспект настільки інтригуюче, як гравюра "Відображення в озері Місака в провінції Кай".
На ній зображено самотнього рибалку, що лежить у своєму човні посеред дзеркально гладкої води, а над усім цим височіє велична й оголена гора Фудзі.

Автор фото, The Iuchi Collection/ National Museum of Western Art, Tokyo/ Norihiro Ueno
У цьому нерухомому краєвиді, оточеному зеленими пагорбами й розлогими деревами, панує якась сновидійна безтурботність.
Проте її дивним чином порушує раптове усвідомлення: перевернуте відображення гори в озері — що займає нижню половину гравюри — зображує Фудзі не такою, якою вона є у пишному вбранні весни чи раннього літа, а такою, якою вона була або буде в розпал зими, вкрита снігом.
Якщо згадати "Велику хвилю", то побачимо, що Хокусаї майстерно грається з образом гори, яка, попри свою оманливу податливість, залишається незмінною.
































