"Мені сказали, що мій син помер. Через 42 роки він мені написав"

Даян позує верхи на коні. На фото вона ще юна дівчина, зі світлим кучерявим волоссям, зібраним у два хвости з обох боків
    • Author, BBC World Service
  • Published
  • Час прочитання: 7 хв

Це була спекотна ніч у грудні 2018 року.

63-річна ветеринарка Даян Шихан щойно повернулася додому в австралійському Брісбені після вечері з друзями.

Вона вмостилася на дивані, коли побачила у смартфоні електронний лист. Його автор повідомив рік свого народження та назву лікарні, де він народився... а потім написав, що вважає її своєю матір'ю.

"У мене просто все в голові затуманилося", - розповіла Даян у програмі Outlook на BBC.

"Я не могла ні про що думати, не могла дихати, і це тривало годинами... Це було відчуття, ніби я перебувала поза власним тілом", - додала вона.

Усі деталі збігалися. Даян народила дитину в цій лікарні саме того дня 1976 року.

Але її син помер.

Принаймні так їй сказали працівники лікарні.

Несподівана вагітність

На чорно-білому фото дві маленькі дівчинки - Даян та її сестра - стоять надворі в пальтах.
Підпис до фото, Даян (ліворуч) та її сестра виросли в глибоко релігійній родині
Пропустити Подкаст і продовжити
Подкаст: Я тебе врятую
Я тебе врятую

Подкаст BBC News Україна про роботу й людські долі медиків під час війни.

Усі епізоди

Кінець Подкаст

Даян народилася у 1950-х роках у Веллінгтоні, Нова Зеландія. Вона виросла в католицькій родині й навчалася в школі, якою керували черниці.

"Формального статевого виховання не було... Нам забороняли сідати в автобус поруч із хлопцями", - згадує Даян.

"Нам казали, що якщо ми сядемо на одне сидіння, то завагітніємо", - додає вона.

Через відсутність доступу до правдивої інформації про секс Даян навіть не спадало на думку користуватися контрацепцією, коли вона закохалася і почала статеве життя з Ріком - молодим чоловіком, з яким познайомилася під час роботи нянею в Канаді.

"Він справді був моїм першим коханням. Він дуже дбав про мене. Був добрим. Ми обоє захоплювалися кіньми. Він був блискучим вершником", - розповіла вона.

На перше побачення вони пішли до McDonald's.

"Ми замовили гамбургер і картоплю фрі, а я ніколи раніше не бувала в таких закладах. Він був упевненим у собі, досвідченим і багато чого бачив у житті. А я просто поринула в цей момент", - згадує Даян.

Невдовзі Рік переїхав до Каліфорнії. Даян приїхала до нього, але пропустила свій рейс назад до Канади, і її одразу звільнили з роботи.

Це означало, що вона більше не мала права залишатися в країні, тож вирушила назад до Австралії.

На той час вона вже була вагітна, але ще не знала про це.

"Заперечувала очевидне"

У ті часи, коли ще не було мобільних телефонів і соціальних мереж, молода пара втратила зв'язок.

Даян знайшла роботу на кінній фермі в Сіднеї. Вона працювала на лікаря та його дружину, які поділяли такі самі консервативні католицькі цінності, як і батьки Даян.

Коли Даян уперше зрозуміла, що вагітна, вона злякалася.

"Я не могла визнати це навіть перед самою собою. Не могла вимовити це вголос", - каже вона.

Їй знадобилося близько шести місяців, щоб прийняти те, що відбувається, а свою вагітність вона ще кілька місяців приховувала під вільною робочою формою.

"Я була дуже маленькою й худенькою. Я працювала на фермі, носила комбінезон, тож вагітність було легко приховати", - згадує Даян.

"Ті часи були такими гнітючими, сповненими контролю й осуду. Незаміжню жінку, яка народжувала дитину, суспільство засуджувало", - каже вона.

Коли почалися перейми, Даян намагалася впоратися з ними самотужки, але, коли її почало нудити й вона почала блювати, її відвезли до лікарні.

Пологи

Даян згадує свій травматичний досвід у лікарні.

"Пам'ятаю, що зі мною майже ніхто не розмовляв. Коли в мене забрали дитину, мене залишили голою на столі. Пам'ятаю, що в мене йшла кров і мені було дуже холодно", - каже вона.

Їй не дозволили потримати дитину на руках і навіть не сказали, хлопчик це чи дівчинка.

Потім їй повідомили, що дитина померла.

Упродовж наступних десятиліть вона нікому про це не розповідала: ні Ріку, ні батькам, ні чоловікові, з яким одружилася через кілька років, ні двом дітям, яких народила від нього.

"Гадаю, я намагалася дивитися на все практично. Який у цьому сенс? І, мабуть, на той час я вже була досить сильно травмована", - каже Даян.

Вона з головою поринула в роботу ветеринарки та навчання.

"Якщо в мене була одна робота, я брала ще дві чи три. Щоб увечері просто падати в ліжко цілком виснаженою. Я не хотіла думати. Я хотіла бути якомога більше зайнятою", - згадує Даян.

На портретному фото жінка - Даян - зі світлим кучерявим волоссям до плечей дивиться в камеру. На ній чорна академічна шапочка та мантія з білим комірцем.
Підпис до фото, Даян під час випускної церемонії, коли вона здобула ступінь магістра ділового адміністрування (MBA)

Викриття правди

Але тепер, через 42 роки, їй довелося зіткнутися зі своїм минулим - коли вона прочитала, що її син, який вирішив зберегти анонімність, живий, і його всиновила інша родина.

Згодом Даян дізналася, що була однією з десятків тисяч жінок, які постраждали від політики примусового усиновлення в Австралії у період із 1950-х до 1970-х років.

Тоді Католицька церква та інші установи діяли спільно, щоб змушувати матерів-одиначок віддавати дітей на усиновлення. Ця практика передбачала психологічний тиск, примусове розлучення матерів із дітьми, а в деяких випадках - порушення процедури усиновлення.

У 2013 році уряд Австралії офіційно визнав шкоду, завдану тисячам родин, і перепросив у постраждалих.

На чорно-білому фото маленька дитина з коротким кучерявим волоссям сидить у великому м'якому кріслі. На ній сукня без рукавів із візерунком. Вона простягнула одну руку вздовж крісла й дивиться вбік від камери з відкритим ротом
Підпис до фото, Даян у дитинстві

У своєму листі син Даян пояснив, що нічого від неї не хоче, окрім зустрічі та, можливо, спроби з'ясувати, чи можуть вони побудувати стосунки.

Він написав, що має щасливе життя і що прийомні батьки дали йому все необхідне.

А потім він додав: "До речі, просто щоб ти знала: ти бабуся".

До листа була прикріплена фотографія кучерявої дівчинки.

Даян каже, що щойно побачила фотографію, одразу зрозуміла: лист надіслав її син.

"У мене є фотографія з того віку, в якому зараз моя онука, ну, мабуть, їй тоді було близько двох із половиною чи трьох років, і ми як близнюки... У мене просто голова йшла обертом", - каже вона.

Возз'єднання

У ветеринарній клініці на дерев'яній підлозі на передньому плані лежить великий білий собака на синьому повідку, повернувшись мордою до камери. Поруч із ним навколішки сидить людина - Даян - у синьому медичному одязі. Фото зроблене у світлому приміщенні клініки або приймальні для тварин. На задньому плані - полиці з товарами для догляду за тваринами та ліками.
Підпис до фото, Даян у своїй ветеринарній клініці в Австралії

Попри побоювання Даян щодо того, як розкриття її таємниці може вплинути на родину, діти й чоловік підтримали її бажання зустрітися з первістком.

Вона полетіла до Сіднея, щоб побачитися із сином. Він зустрів її біля літака.

"Він стояв там із маленьким букетиком білих квітів, міцно мене обійняв, і мені просто не хотілося його відпускати", - каже Даян.

Вони поїхали до нього додому, де Даян познайомилася з невісткою та онуками.

Поруч із жінкою - Даян - стоїть великий коричневий кінь на траві. Вона тримає його за повід. На ній світла сорочка, темний жилет, а на шиї - стетоскоп. Фото зроблене надворі, на залитому сонцем пасовищі, оточеному деревами. Яскраве природне світло відкидає тіні на траву.

Вона дізналася, що прийомних батьків її сина також ввели в оману.

"Їм сказали, що його мати не може про нього піклуватися, хоче, щоб його усиновила релігійна родина, хоче, щоб його назвали певним ім'ям, хоче, щоб їй надсилали фотографії на... цю адресу", - розповідає вона.

Згодом Даян з'ясувала, що прийомна мати її сина роками писала їй листи.

Одного дня, коли вони обидві прийшли на шкільний концерт одного з онуків, жінка показала на сина Даян, його дружину та їхніх дітей і сказала: "Дякую, що подарували нам усе це".

Даян каже, що той момент зламав її. За її словами, це суперечність, із якою їй доводиться жити.

"Він був зачатий у стосунках, сповнених любові. Його усиновили, попри біль, який я пережила, і тепер цей біль ще сильніший, адже я знаю правду про те, що сталося", - каже Даян.

"Але вони усиновили, виховали його, любили, піклувалися про нього, зробили для нього все. У них були чудові стосунки. Вони були прекрасними, чудовими, простими й порядними людьми", - додає вона.

Сьогодні Даян і далі розвиває стосунки із сином та його родиною і каже, що не дозволяє гніву поглинути себе.

"Я не можу змінити те, що сталося. Людей, які були причетні до цього, норми й культуру того часу... Я хочу спрямувати свою енергію на те, щоб побудувати стосунки з дитиною, яку втратила на 40 років", - каже вона.