Як Україна ламає модель війни Росії і чому скаржаться російські воєнкори

Бойові дії між Росією та Україною поступово переходять на новий рівень. Обсяги виробництва українських безпілотників різних типів виходять на проєктну потужність, їхня якість і ударні можливості швидко зростають, і Росія відчуває це вже не лише на фронті, а й у глибокому тилу.

Поява у ЗСУ великої кількості недорогих, але ефективних засобів ураження дозволяє розв'язувати одразу три взаємопов'язані завдання:

Результати видно навіть неозброєним оком: українські атаки на заводи й нафтосховища стали буденним явищем на всій європейській частині Росії, а просування російської армії в Україні повсюдно загальмувалося.

Військово-політичне керівництво Росії поки що не демонструє готовності до зміни курсу та пріоритетів, російська армія й надалі намагається зберігати ініціативу й атакувати на різних ділянках фронту.

Але чи може вона продовжувати бойові дії в Україні нинішніми методами, нічого кардинально не змінюючи?

Загальна обстановка

Станом на кінець травня 2026 року війна в Україні залишається переважно позиційною, але з постійними локальними наступами Росії на кількох ділянках: особливо в районі Костянтинівки, Лимана і Покровська в Донецькій області, а також на Гуляйпільському напрямку в Запорізькій області.

Темпи просування російської армії навіть там, де їй це вдається, різко знизилися порівняно з минулим роком, попри збереження високого рівня втрат.

Водночас російське військове командування продовжує звітувати про успіхи: "20-та армія, завершивши "визволення" Луганської народної республіки, наступає широким фронтом на захід у Харківській області", – заявив 16 травня начальник російського Генштабу Валерій Герасимов за підсумками особистої перевірки угруповання військ "Захід".

Зокрема, він стверджував, що російські війська захопили важливий населений пункт Борова на березі річки Оскіл і зайняли 85% міста Лиман на північний захід від Слов'янська.

Герасимов наступає швидше, ніж російська армія, іронізують багато хто, зокрема й російські провоєнні блогери.

"Відсутність бодай якоїсь реакції на ситуацію з Куп'янськом і сусіднім Куп'янськом-Вузловим дала зрозуміти, що так можна й надалі. Скоро за звітами Харків візьмемо", – пише "Военный осведомитель".

Насправді Борова, як і раніше "визволений", за версією начальника російського Генштабу, Куп'янськ, перебувають під повним контролем ЗСУ, а в Лимані російським військам вдалося зайняти позиції лише на околицях міста.

За останні тижні як незалежні дослідники, так і російські військові джерела, що не підпорядковуються безпосередньо Кремлю, не фіксують суттєвих змін лінії фронту. Невеликі просування на окремих ділянках є з обох боків, і загалом вони не на користь Росії – судячи з карт, уже третій місяць поспіль вона втрачає більше, ніж захоплює.

Кіл-зона зростає

Те, з якою наполегливістю і попри високі втрати російська армія намагалася наступати щонайменше протягом останніх двох років, могло створити враження, що вона не надто цінує особовий склад. Насправді це не зовсім так.

Наразі російське командування намагається берегти кістяк армії – професійних військових і мобілізованих, які вижили в кровопролитних боях 2022-2024 років. Не завжди і не всюди, але загалом намагається.

Для поповнення штурмових піхотних підрозділів, де шанс бути вбитим під час першого ж бойового завдання дуже високий, направляють переважно погано підготовлених людей із цивільного життя, яких привабили великі грошові виплати за контрактом, ув'язнених, а також тих, хто з тих чи інших причин став неугодним командуванню.

На відміну від них, військовослужбовці, які мають бойовий досвід і цінну військову спеціальність, здебільшого займають безпечніші посади на деякій відстані від кіл-зони, де перебування на відкритій місцевості – майже неминуча загибель.

Насамперед це офіцери, сержанти та солдати, які вміють працювати зі складною технікою: артилеристи, зв'язківці, механіки-водії, оператори БПЛА, радіолокаційних станцій і пускових установок ППО, фахівці радіоелектронної розвідки та радіоелектронної боротьби, інженери, техніки та багато інших.

Там само подалі від передової розміщуються штаби, пункти управління, служби постачання, польові госпіталі, мобільні вогневі групи (МВГ) та інші найважливіші елементи військової машини, без яких армія не може існувати.

Але проблема в тому, що з появою у ЗСУ великої кількості нових дронів, здатних атакувати на значну глибину, кіл-зона швидко розширюється. Сили безпілотних систем розгортають полювання на російську інфраструктуру на значній – 100 км і більше – відстані від лінії фронту. Такої кількості відеокадрів, знятих операторами "від першої особи" – причому у високій якості – з ударами по військових об'єктах і техніці в попередні роки не було.

Навіть стратегічно важлива траса Донецьк – Маріуполь і так званий сухопутний коридор до Криму (з Таганрога через Бердянськ і Мелітополь до Джанкоя) стали смертельно небезпечними, хоча ще недавно вважалося, що вони пролягають у глибокому тилу.

Очевидці розповідають, що якщо раніше українські оператори дронів, які діють на значній відстані від лінії фронту, вишукували лише великі й дорогі об'єкти, наприклад радари або пускові установки, то тепер вони атакують усе – навіть невеликі й поодинокі цілі.

"З МВГ ситуація зараз складніша, ніж була, скажімо, рік тому. Нині це небезпечна професія, бо вони самі вже є цілями. У найближчий рік у 100 км зоні від ЛБЗ (лінії бойового зіткнення. – Ред.) вони безпечно працювати не зможуть", – вважає автор телеграм-каналу Lobaev Z.

Аналогічно оцінюють ситуацію й інші російські військові джерела.

"До літа очікується нарощування ударів нових українських дронів по логістичному транспорту. У зоні ураження опиняться всі основні дороги на відстані до 150 км від ЛБЗ, – пише телеграм-канал "Молот відьом". – Те, що ми бачили останні два місяці на Покровській і Кремінській ділянках фронту, а також на валуйському напрямку, – це, як ми і припускали, були випробування нових типів дронів "Хорнет" ("Марсіанин") із системою наведення на основі ШІ".

Які дрони з'явилися у ЗСУ?

Серед нових дронів середньої дальності, прийнятих на озброєння ЗСУ і здатних атакувати цілі на 100 і більше км, російські військові виокремлюють чотири типи як найбільш ефективні.

Усі вони відзначаються високою швидкістю, безшумністю, стійкістю до систем РЕБ, здатністю розпізнавати й автоматично захоплювати цілі. Можуть керуватися як у режимі FPV, так і автопілотом на базі штучного інтелекту.

Російська армія також має на озброєнні ударні дрони середньої дальності – "Ланцет", "Скальпель", "Молнія", "Клин", "Куб" та інші. Деякі з них також мають непогані характеристики, але російська промисловість не може забезпечити їх виробництво в таких обсягах, як Україна та її союзники.

До того ж Україна має перевагу в засобах забезпечення роботи безпілотних систем: на додачу до "старлінків" у неї розгорнута ціла мережа мобільного зв'язку вздовж лінії бойового зіткнення, вона використовує надійно захищені радіоканали та велику кількість дронів-ретрансляторів. Українські оператори дронів мають змогу швидко отримувати й обробляти розвідувальні дані, детально аналізувати інформацію і водночас керувати безпілотниками, перебуваючи далеко в тилу.

"Кількісне зростання обсягів постачання ударних дронів у війська доповнюється якісними змінами. Противник розвиває можливості автономної навігації, автоматичного наведення на ціль і роботи в несприятливих погодних умовах (наприклад, у тумані)", – зазначає російський військовий "Філолог у засідці".

"У найближчі пів року – рік настане дуже велика криза протидії ударним БПЛА в ближньому тилу (100 км), майже всі МВГ і ППС (пости повітряного спостереження. – Ред.) будуть вибиватися "Хорнетами", що вже масово відбувається. Робочих альтернатив збивати ударні БПЛА у нас немає, і коли вони з'являться – незрозуміло. Якщо протягом 2026 року не буде вжито заходів, то наші логістичні тили можуть бути повністю паралізовані", – окреслює перспективи канал "Молот відьом".

Зневіра й оптимізм

Чи можна стверджувати, що нинішні методи російської армії вичерпали себе, а ситуація для неї стає загрозливою?

Судячи з пригніченого настрою значної частини російських блогерів, які ще нещодавно виступали за продовження війни з Україною, – так, можна.

"Держава вперто демонструє свою нездатність до навчання навіть на тлі жахливої, злочинної неефективності. Як на мене, зараз найгірший період СВО, навіть восени 2022-го не було так погано. Поясню чому – тоді були хоч якісь резерви, запаси зброї, боєприпасів і техніки, був "Вагнер", була хоча б якась довіра суспільства до армії і була криза, в якій ми традиційно гуртуємося і викладаємося. Навіть держсектор тоді заметушився", – пише в закритому телеграм-чаті блогер Dulce Lumen.

"Тепер ситуація значно гірша. Нову мобілізацію в тій кількості, яка зможе забезпечити корінний перелом на фронті, РФ собі дозволити не може. У неї є лише люди, а зброї, техніки і боєприпасів немає", – додає він.

Інша провоєнно налаштована частина російської аудиторії вважає, що становище ще можна виправити – її загальна думка така: потрібно терміново й масово розробляти та впроваджувати засоби протидії українським і західним розробкам, але для цього насамперед потрібне усвідомлення військово-політичним керівництвом Росії всієї серйозності ситуації.

Але, судячи з поведінки самого російського керівництва, воно не поділяє тривожних настроїв і не бачить необхідності щось кардинально змінювати. Російська армія продовжує масовані обстріли України, її солдати й далі штурмують міста, села і лісосмуги, а генерали будують нові плани.

За інформацією української Ставки, Москва розробила п'ять сценаріїв розширення бойових дій на Чернігівсько-Київському напрямку.

"Лінія фронту розширюватиметься. Головнокомандувач зазначив загрозу з боку Білорусі. Можлива операція на півночі, ми знаємо ці дані, російський Генштаб зараз активно планує наступальні операції з півночі", – розповів "Мілітарному" головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський.