Ормузька протока відкривається: коли чекати обвалу цін на нафту

США та Іран зняли блокаду Ормузької протоки й усунули єдину причину стрибка цін на нафту, який поставив світову економіку на межу кризи, але дозволив заробити двом найбільшим експортерам — Росії та Америці. Підписавши меморандум у Версалі, Дональд Трамп виголосив: "Нафта — вниз" і ткнув пальцем у підлогу, ніби наказуючи цінам знижуватися.

Чи послухаються Трампа світові ринки, і чи чекати тепер обвалу цін на нафту?

Через війну світ втратив близько 13% постачань нафти, і в підсумку ціни злетіли з 60 до 100 доларів за барель. Однак похмурі прогнози стрибка до 200 доларів не справдилися.

Ціни навіть не досягли піків, що спостерігалися під час попередньої енергетичної кризи, яку спровокував Володимир Путін вторгненням в Україну та газовою війною з ЄС.

Трамп обіцяв, що Ормузька протока відкриється вже у п'ятницю, і замкнена в Перській затоці нафта хлине на світовий ринок. Уже в четвер у протоці спостерігалося пожвавлення.

Однак експерти попереджають, що навіть із відновленням судноплавства пройдуть тижні, а то й місяці, перш ніж світовий нафтовий ринок енергоносіїв повернеться до норми після 110 днів "наймасштабніших перебоїв в історії", за визначенням Міжнародного енергетичного агентства (IEA).

Через закриття протоки найбільші виробники нафти в Перській затоці були змушені скоротити видобуток майже на 45%, свідчать дані IEA.

Щоб відновити видобуток хоча б до 80% від довоєнного рівня, знадобиться близько 4 місяців, а на повернення до 100% доведеться почекати до весни, а то й літа наступного року, сказав глава одного з близькосхідних нафтових гігантів — держкомпанії ОАЕ ADNOC Султан Ахмед аль-Джабер, якого цитує S&P Global.

Аналогічні оцінки у керівника британської Shell. На відновлення рівноваги на нафтовому ринку піде цілий рік, якщо не більше, сказав Ваель Саван на конференції на початку червня.

Коли чекати довоєнних цін

За найсприятливішого розвитку подій - протока відкрита, перемир'я діє - ситуація на світовому енергетичному ринку стабілізується до зими, а наступного року у світі знову виникне надлишок нафти. Такі оцінки дає IEA, яку створмлм заможні країни для боротьби з нафтовими шоками.

Лише тоді ціни знизяться, але - не обваляться, оскільки країнам-імпортерам доведеться поповнювати стратегічні запаси, розпродані цього разу.

Інакше їм нічим буде компенсувати наступну кризу - а, судячи з досвіду останніх років, вона не за горами.

Розпродаж запасів як міра пом'якшення наслідків війни спочатку була розрахована максимум на 4–5 місяців. Минуло вже майже чотири. Резерви тануть рекордними темпами: згідно з даними IEA, у травні вони щодня скорочувалися на 4,6 млн барелів.

Навіть такі безпрецедентні інтервенції не дозволили замістити втрачені через війну постачання з Перської затоки через Ормузьку протоку.

Світ споживає трохи більше ніж 100 млн барелів нафти на день. Саудівська Аравія до війни видобувала понад 10 млн, стільки ж постачали на трьох Ірак, Кувейт та ОАЕ, а Іран продавав 3,5 млн.

У травні з цих 24 млн барелів на світовий ринок із Перської затоки потрапляло вже менш ніж 14 млн, переважно нафтопроводами в обхід заблокованої протоки.

Запобігти масштабній кризі дозволив не лише небачений розпродаж резервів.

Були й інші причини: споживачі взялися економити: Китай і Японія різко скоротили імпорт за рахунок спалювання запасів, а США та Британія зняли санкції з російської нафти.

Та й загалом у світі до війни розвивався саме той сценарій, який IEA тепер обіцяє у 2027 році: нафти було більше, ніж потрібно, ціни були низькими.

Однак втрутився Трамп. Щойно США та Ізраїль почали бомбити Іран, ціни підскочили спочатку з 60 до 80 доларів, а коли стало зрозуміло, що завершити війну за пару тижнів не вдасться, вони злетіли вище 100 доларів.

Із наближенням дня підписання меморандуму про продовження перемир'я ціни почали знижуватися, і до четверга ф'ючерси на індикативний сорт Brent опустилися до позначки 78 доларів. Це нижче, ніж середні за понад 100 днів війни $100 за барель, але все одно на 30% вище довоєнної ціни на нафту.

Чому ціни на нафту не одразу повернуться до довоєнних

Війна не закінчена, меморандум — лише продовження перемир'я і початок переговорів про завершення війни, яка почалася в розпал попереднього раунду переговорів Ірану та США.

Для повернення цін на довоєнний рівень потрібна впевненість у тому, що на Близькому Сході запанував міцний мир. Але навіть цей фантастичний сценарій не призведе до негайного відновлення нафтового ринку. І ось чому.

У Перській затоці заблоковані десятки супертанкерів, і вони зможуть залишити її лише тоді, коли Іран і США знімуть блокаду Ормузу й гарантують, що в протоці немає мін і ніхто не буде стріляти.

Але це пів справи. Заблоковані танкери були завантажені нафтою ще в лютому. Відтоді країни Затоки заповнили до краю портові сховища, після чого були змушені скоротити видобуток на вже згадані 45%.

Поки через Ормуз не прийде армада порожніх супертанкерів, щоб усе це вивезти, неможливо буде розпочати відновлення видобутку.

На відновлення танкерного сполучення підуть тижні. На відновлення видобутку — місяці. На відновлення зруйнованого — роки.

Навіть на початковому етап виходу з наймасштабнішої нафтової кризи сучасності є ризик відновлення конфлікту. Наприклад, новий конфілікт може бути, якщо США спробують обмежити амбіції Ірану бути головним у регулюванні руху танкерів через Ормуз, попереджає Ноам Райдан з Вашингтонського інституту, яка давно відстежує судноплавство в цьому регіоні.

"Для безпечного виведення заблокованих у Затоці суден знадобиться узгоджена схема управління рухом у протоці. Питання в тому, хто буде залучений до неї, — пише вона. — Іран створив ситуацію, за якої ефективність будь-якого режиму судноплавства без його участі буде підірвана".