Кінбурнська коса. Чим важлива ділянка Миколаївщини, де встановили український прапор

Оперативно тактичне угрупування військ Одеса показало відео, на якому прапор України розвивається на будівлі на Кінбурнській косі.

"Внаслідок потужного вогневого ураження Сили оборони Півдня змусили окупантів відступити із займаних позицій, відбувається евакуація вцілілого особового складу, окупанти залишають свої рубежі оборони", - йдеться у заяві.

Там не уточнили, чи прапор встановили дронами і чи триває якась операція із висадки на цій косі, але вказується, що військові не збираються зупинятись.

"Колись наші танки все ж дійдуть до Джанкоя", - йдеться у заяві.

Кінбурнська коса - остання окупована ділянка формально Миколаївщини, яка розташована на лівобережжі Дніпра й прилягає до Херсонщини.

З неї росіяни могли обстрілювати Очаків за 5 км і навіть Одесу за 60 км по прямій

Ще після звільнення правобережної Херсонщини восени 2022 року військові казали, що може бути певна операція зі звільнення Кінбурна, проте після невдалої операції у Кринках на лівобережжі Херсонщини цього не сталось.

Хоча оглядачі вказували, що ЗСУ намагались проводити певні операції на косі і намагались її звільнити.

Останніми місяцями ЗСУ відрізали логістику росіян на косі та намагались змусити їх залишити її.

Чим важлива Кінбурнська коса

Цей невеликий за розмірами піщаний півострів останні 200 років неодноразово ставав ареною кривавих боїв.

Територіально Кінбурн належить до Миколаївської області України. Але між косою і материковою частиною області розташований Дніпрово-Бузький лиман. Саме триваюча окупація цього піщаного насипу російськими військами не дає українській владі оголосити про повне звільнення Миколаївщини.

Цей клаптик української території війська РФ захопили ще на самому початку повномасштабного вторгнення.

Окупація Кінбурнської коси дозволяла їм встановити контроль над значною ділянкою морської акваторії Чорного моря і фактично заблокувати порти Херсона і Миколаєва.

Крім того, присутність на косі дозволяла артилерії РФ завдавати удари по Очакову. Це місто, де розташована база центру морських спецоперацій Військово-морських сил України.

Командир ОТУ "Одеса" полковник Денис Носіков 17 червня в інтерв'ю журналістам розповідав про важливість звільнення Кінбурна.

"Питання звільнення Кінбурнської коси дуже важливе. Для мене особисто цей шлях через косу – дорога додому, до рідного Криму, де я народився і виріс. Прийде час і ми повернемось!" - казав він.

"Тут ворог намагається постійно створювати проблеми. 99% їхніх FPV-дронів ми садимо засобами РЕБ. Але є питання по дронах на оптоволокні, і ми його також вирішуємо. Для надійної логістики будуємо антидронові тунелі", - казав командувач.

ЗСУ щодня знищували їхні засоби ураження – артилерію різного калібру.

"Як тільки туман або ніч – вони намагаються підтягнути нові системи, але буквально впродовж тижня ми перетворюємо їх на металолом. У нашому арсеналі є достатньо засобів БпЛА середньої дальності, так звані middle strike. Ми завдаємо ураження на ту глибину, яку нам потрібно".

Він твердив, що ЗСУ практично відрізали логістику росіян на косі.

"Постачання боєприпасів продовольства та пального фактично зупинене. Солдат без їжі та прісної води воювати не зможе. Тому, за даними розвідки, у них зараз йде евакуація".

Місце великих битв

Річ у тім, що це перед 2022 роком Кінбурнська коса була перш за все туристичним об'єктом, де на вузькому проміжку (довжина - 40 км, ширина - 8-10 км) поєднувались національний природний парк, чудові пляжі, піски і лісиста місцевість.

Але раніше цей півострів на межі Херсонщини і Миколаївщини був відомий як арена жорстоких і кривавих боїв.

Тривалий час ця місцевість була у володінні Османської імперії. Власне назва Кінбурн походить від тюркських слів "волосина" ("кил") і "мис" ("бурун"). Турецькі військові побудували тут фортецю в 15 сторіччі і володіли нею аж до середини 18 сторіччя.

В 1736 році війська Російської імперії захопили замок і зруйнували його. Однак через 6 років Кінбурн знову повернувся до турків, за Белградською мирною угодою 1739 року між Російською і Османською імперіями.

Невигідні для Росії умови були переглянути вже через 35 років. Новий договір з турками повертав росіянами велику частину земель Причорномор'я, зокрема і Кінбурн.

Османи не змирилися з таким розвитком подій.

Восени 1787 року турецька флотилія вирушила до Кінбурнської коси з наміром вибити росіян з неї. За оборону півострова відповідав "міфологізований" в сучасній Росії полководець Олександр Суворов.

Він дозволив турецькому десанту висадитись на західний бік коси з боку Очакова, безперешкодно побудувати траншеї і укріплення, а тоді атакував їх. Декілька нападів були невдалими, але з третьої спроби російські війська змогли розбити противника.

З майже 5 тисяч турецьких військових змогли врятуватися близько 300, писали російські історики. З російського боку загинули і були поранені близько 450 осіб. Двічі поранений був і полководець Суворов.

Ця битва фактично стала символом перемоги Російської імперії в боротьбі проти турецького війська на морі. Хоча деякі історики критикували рішення Суворова, який дозволив турецькому десанту висадитись на косі, побудувати укріплення, а згодом декілька разів безуспішно за допомогою кавалеристів намагався вибити їх з позицій. Що зрештою призвело до значних втрат серед захисників півострова.

Поразка Росії

Менш ніж через 100 років росіяни вже були змушені капітулювати на Кінбурні.

В ході Кримської війни англо-французькі морські сили вибили їх з цього півострова.

В жовтні 1855 року спільний флот британців (49 кораблів) і французів (31 корабель) підійшли до південного і західного берега Кінбурнської коси і почали обстрілювати російську фортецю на ній, а також висадили десант.

Атаки російської артилерії у відповідь були слабкими, оскільки майже всі снаряди не долітали до кораблів противника, а навіть ті, які долітали, не завдавали великої шкоди броненосцям. Такі надзвичайно захищені кораблі були новинкою того часу і вперше були застосовані в битві саме на Кінбурні.

І навпаки вогонь з боку англійців і французів був точний та знищив багато укріплень на російському березі.

Пізніше частина кораблів підійшла до Кінбурну ще й з півночі, що означало фактичне оточення російських сил. Командир гарнізону, генерал Іван Коханович прийняв пропозицію здатися в полон.

Це рішення викликало хвилю суспільного обурення в столиці Російської імперії, самого Кохановича і начальника артилерії гарнізону згодом судили за "ганебну капітуляцію".

На цій битві історія Кінбурну як укріпленої фортеці закінчилась. Хоча це і не позбавило півострів особливого стратегічного значення для військ під час наступних битв.

Наприклад, під час Другої світової війни війська нацистської Німеччини та її союзників спробували використовувати Кінбурнську косу в якості плацдарму своїх військ. Однак, в грудні 1943 року радянська армія вибила противника з півострова. Операція зайняла 2 дні.

"Таким чином, внаслідок дводенних боїв на Кінбурнській косі, частинами 24-ї гвардійської дивізії повністю був розгромлений десант супротивника, при цьому було вбито та поранено до 700 осіб та взято в полон близько 500, у тому числі 11 офіцерів", - йдеться в донесенні штабу 2-ї гвардійської армії.

Що було до 2022 року

Майже 80 років без бойових дій перетворили Кінбурн на заповідник дикої природи. В 2009 році ця місцевість указом президента офіційно стала національним природним парком "Білобережжя Святослава".

Святослав Хоробрий - це князь Київської Русі, який зокрема відомий своїми військовими походами на Візантію. За легендами, його війська полюбляли зупинятися для перепочинку під час походів саме на території Кінбурнської коси.

За словами заступника директора парку Павла Холодняка, велика частина заповідної природи Кінбурну постраждала від війни.

Причина в регулярних обстрілах, які вели з цієї території російські війська.

Слід зауважити, що на території півострова мешкали 4 тисяч видів тварин, зокрема 300 видів птахів, які обрали собі Кінбурн як зручне місце для гніздування та міграції.

Постійні обстріли території призвели до масштабних пожеж на півострові. За словами Холодняка, ще в 2022 році постраждало близько 42% природного парку, тобто 4,2 тисячі гектар території.

Зокрема згоріло близько 1 тисячі гектар лісового масиву на Кінбурні.

"Це дуже тяжка наша втрата. Ніколи Кінбурнський півострів не мав ще такої шкоди заподіяної і ніколи не зіштовхувався з таким", - наголосив еколог.

За орієнтовними підрахунками, розмір збитків ще в 2022 році складав близько 100 млрд гривень.