Секта супермоделей. Як псевдогуру з Нью-Йорка переконав зірок, що він прибулець-рятівник

У 1980-х роках у Нью-Йорку харизматичний світський діяч, стверджуючи, що він прибулець у людській подобі, заснував секту. Серед членів Eternal Values були моделі та селебрітіз. Тепер один із її найвідоміших послідовників - супермодель Гойт Річардс - розповідає свою історію.

Мало хто вів настільки подвійне життя. У 1980-х цей вродливий випускник Принстонського університету був обличчям рекламних кампаній таких люксових брендів, як Ralph Lauren, Dunhill і Donna Karan.

Хоча згодом він почав займатися акторством, кіновиробництвом і публічними виступами, Річардса й досі часто називають "першим чоловіком-супермоделлю у світі".

Він виглядав уособленням спокійної, впевненої в собі мужності. Але коли він не літав у якісь екзотичні місця, де його фотографували такі легендарні фотографи, як Річард Аведон чи Стівен Майзел, Річардс був відданим членом загадкового духовного культу під назвою Eternal Values.

Хоча в 1990 році цей культ став темою розслідування журналістки Марі Бреннер для журналу Vanity Fair, згодом про Eternal Values майже забули.

Однак приголомшливе народження секти в атмосфері прагнень і амбіцій середини 1980-х та її поступовий занепад у 1990-ті тепер знову привернули увагу завдяки серіалу Bring Me the Beauties: A Model Cult. Цей захопливий і моторошний документальний серіал вийшов на HBO.

Цю історію складно було б вигадати.

Засновник Eternal Values, впливовий, але загадковий мангеттенський світський діяч Фредерік фон Мірерс, стверджував, що він - прибулець із планети Арктур, який вселився в людське тіло, щоб поширювати на Землі просвітлення.

Його місія, про яку він часто говорив, полягала в тому, щоб завербувати з-поміж людей нових арктуріанських лідерів до того, як "зсув полюсів" знищить планету в 1999 році.

Фактично це був культ кінця світу, доповнений великою дозою гламуру.

Майстер перевтілень, який водночас був затятим соціальним кар'єристом, фон Мірерс любив оточувати себе яскравими молодими людьми - моделями та амбітними молодими професіоналами.

Строго кажучи, йому були потрібні не лише красуні, а будь-хто, хто міг би покращити його репутацію та зміцнити його фінансове становище.

Його справжнє імʼя було Фред Маєрс. Він народився в робітничому Брукліні, хоча на той час мало хто знав його справжню особу.

Фон Мірерс створив свою аудиторію та статки культу, продаючи персоналізований аналіз долі на аудіокасетах та індивідуальні підписки на дорогоцінне каміння.

Ціни були високими, але фон Мірерс стверджував, що його коштовні камені мають цілющі властивості.

Джекі Адамс, супермодель 1980-х, яку заманили до Eternal Values, розповіла, що віддала лідеру культу понад 100 тисяч доларів за дорогоцінне каміння та ремонт квартири, яким він допомагав займатися.

Гойт Річардс вперше став мішенню фон Мірерса у 1978 році - майже за десять років до того, як Адамс приєдналася до Eternal Values у 1987-му.

Остаточно вирватися йому вдалося лише у 1999 році, через цілих дев'ять років після смерті його засновника, якого Річардс називає Фредді. Мірерс помер від ускладнень, пов'язаних зі СНІДом.

"Коли Фредді помер, я б сказав, що разом із ним помер і культ, - розповідає Річардс BBC. - Але ми продовжували жити в його тіні, як така токсична, дисфункційна сім'я".

До моменту, коли Річардс утік з Eternal Values у 1999 році, в чому йому допоміг супермодель Фабіо Ланцоні, кількість членів культу скоротилася до кількох дезорієнтованих затятих послідовників.

Проте й донині багато колишніх прихильників фон Мірерса відмовляються вірити, що колись були частиною культу.

Річардс, якому зараз 64 роки, не має жодних сумнівів у тому, що магнетичний лідер Eternal Values "промив йому мізки".

"Я 25 років намагаюся більше розповісти про те, що сталося, бо вважаю важливим, щоб світ про неї дізнався", - каже Річардс.

Як обманули Річардса

Ця історія здається цікавою насамперед тому, що Річардс був такою несподіваною жертвою.

У нього було привілейоване й сповнене любові дитинство в передмісті Пенсильванії, але його "культові стосунки" з Eternal Values, як він сам їх описує, призвели до того, що він 12 років не розмовляв зі своєю родиною.

Він ніколи не був фізично ув'язнений, але каже, що залишався під впливом чарів фон Мірерса навіть тоді, коли постійно їздив між Мангеттеном і Міланом на фотосесії.

Режисер серіалу Кріс Сміт, який раніше зняв документальні фільми про провальний музичний фестиваль Fyre Festival і суперечливого гуру омолодження Браяна Джонсона, використовує історію Річардса як повчальний приклад, що демонструє харизму та хитрість фон Мірерса.

Йому було лише 16 років, коли з ним заговорили на пляжі в Нантакеті - престижному курортному острові біля узбережжя Массачусетса, де його родина проводила літо.

Оскільки фон Мірерс хотів створити образ витонченого аристократа зі "старими грошима", саме такі місця він і любив відвідувати.

Хоча Річардс тоді цього не розумів, фон Мірерс із самого початку цілеспрямовано формував його залежність від себе.

"Перед тим як Фредді починав одну зі своїх тирад, він казав: "Ти дуже розумний, тому ти це зрозумієш, - згадує Річардс. - Тож навіть якщо я насправді не зовсім розумів, що він мені розповідає, я не міг це поставити під сумнів, бо він уже зробив мені цей комплімент".

Фон Мірерс, який стверджував, що він сирота з аристократичним європейським походженням, також почав віддаляти Річардса від його ровесників.

"Мої друзі вважали його просто ще одним ексцентричним типом у Нантакеті, - каже Річардс. - Але він дивився на них і казав: "Ти не такий, як твої друзі, ти інший". І у 16 років ти починаєш про це замислюватися: "Може, я й справді особливий?" Тож я провалився у цю кролячу нору".

Через три роки, коли Річардс вступив до Принстонського університету в Нью-Джерсі, щоб вивчати економіку, квартира фон Мірерса на Мангеттені стала зручним місцем для вечірок.

"Він був такий схвильований, коли почув, що я вступаю до університету Ліги плюща, але він ніколи не розповідав про власні студентські роки", - каже Річардс.

На той момент фон Мірерсу було близько 35 років, але він приховував свій вік і справжні біографічні дані, бо вони не відповідали ретельно створеному образу.

Пізніше Річардс дізнався, що чоловік, народжений як Фред Маєрс у Брукліні, використав коротку кар'єру моделі, щоб перевтілитися в блискучого мангеттенського світського лева Фредеріка фон Мірерса.

Він ніколи не говорив про свій університетський диплом, тому що не мав його. Але за 12 років знайомства цих двох чоловіків, за словами Річардса, "Фредді жодного разу не вийшов із ролі".

"Відтоді я зрозумів, що люди з нарцисичними рисами особистості, саме так я б охарактеризував Фредді, часто визначають себе через людей, якими себе оточують, - каже Річардс. - Коли він представляв мене комусь, то завжди перебільшував мої досягнення. Думаю, він робив це тому, що хотів, щоб ми обоє виглядали краще".

Після того як Річардс закінчив Принстонський університет, фон Мірерс познайомив його з Джої Хантером - впливовим діячем всесвітньо відомого модельного агентства Ford Modeling Agency, яке нині називається Ford Models.

Кар'єра Річардса стрімко пішла вгору, коли його, майже невідомого на той час, відкрив Брюс Вебер, відомий фешн-фотограф, якого згодом кілька чоловіків-моделей звинуватили в сексуальних домаганнях і неналежній поведінці.

Вебер завжди заперечував ці звинувачення, а всі справи проти нього або були закриті, або завершилися позасудовими угодами без визнання будь-якої відповідальності.

Річардс визнає, що "почувався винним через те, що будував кар'єру, яку не вважав духовною". У середині 1980-х років, коли рух New Age (Нова ера) набирав популярності, різнорідні духовні переконання фон Мірерса, які поєднували астрологію з ідеями, запозиченими зі східної містики, вже не здавалися такими маргінальними. Він опинився в ідеальних умовах, щоб скористатися невпевненістю Річардса.

"Я вважав Фредді чудовим учителем і пишався тим, що приносив гроші для групи", - каже Річардс, який передав Eternal Values, за його оцінками, від 4 до 5 мільйонів доларів.

Річардс каже, що фон Мірерс завжди був "душею компанії", але вважає, що він отримав додатковий інструмент впливу - славу - після того, як про нього написали у бестселері 1985 року Aliens Among Us ("Прибульці серед нас").

Розквіт культу

Автор книжки Рут Монтгомері підтвердила екстравагантну біографічну історію фон Мірерса, написавши, що він справді був високо просвітленим інопланетянином, який прийняв людську форму.

"Я б сказав, що ми дійсно стали культом, коли вийшла ця книга, - каже Річардс. - А потім ми побудували навколо цього культу бізнес, продаючи касети з аналізом долі на замовлення. У той час ми отримували листи із запитами від людей із 45 країн".

Попри регулярні виступи фон Мірерса на телебаченні, які Сміт майстерно вплітає в документальний фільм, за оцінками Річардса, повноправними членами культу за весь час стали не більше ніж 100 людей.

Можливо, саме через його фінансові можливості Річардс протягом тривалого часу був членом "внутрішнього кола". Він спав поруч з іншими людьми на підлозі в квартирі фон Мірерса й дотримувався суворого целібату, принаймні на початку.

"Нам всім було по 20, гормони вирували, тому, думаю, Фредді зрозумів, що неможливо змусити нас (придушувати сексуальні бажання. - Ред.)", - каже Річардс.

У цей момент фон Мірерс різко змінив підхід і наказав членам культу почати займатися сексом одне з одним.

"Це було надзвичайно нездорово, особливо для жінок у цьому середовищі, де домінували чоловіки", - каже Річардс. Тих, хто відмовлявся, фон Мірерс "жорстко критикував", звинувачуючи їх у "сексуальній пригніченості" та нездатності "відокремити свій дух від тіла", додає він.

Пізніше з'ясувалося, що в роки, коли він нібито дотримувався целібату, фон Мірерс регулярно зустрічався з секс-працівниками чоловічої статі.

"Мені так промили мізки, що я повірив у його версію про те, що він приводив їх до квартири, щоб допомогти їм духовно", - каже Річардс.

Річардс вважає, що фон Мірерс утримував владу над своїми послідовниками, "вміючи миттєво переключатися з доброго й турботливого лідера на суворого з жорсткою дисципліною".

Експерт із культів доктор Стівен Хассан, автор книги Combating Cult Mind Control ("Боротьба з контролем свідомості в культах"), каже, що фон Мірерс просто "застосовував переривчасте підкріплення - дуже потужну техніку формування поведінки".

По суті, він утримував Річардса та інших своїх прихильників у залежності, поєднуючи жорстку критику з достатньою кількістю позитивного схвалення, щоб вони постійно прагнули отримати ще більше визнання.

За словами Хассана, різка зміна позиції фон Мірерса - від нав'язування утримання від сексу до заохочення сексуальної розкутості - також є поширеною тактикою.

"У культі все зводиться до залежності від лідера і покори йому, а не якомусь конкретному принципу, - каже він. - І якщо ви можете маніпулювати сексуальними бажаннями людини, у вас з'являється дуже сильний важіль впливу на неї".

Майже через 48 років після того, як фон Мірерс підійшов до нього в Нантакеті, Річардс досі осмислює вплив лідера культу на своє життя. На щастя, він відновив стосунки зі своєю родиною й змирився з тим, що саме фон Мірерс допоміг йому побудувати надзвичайно успішну кар'єру моделі.

"Не можна ж виплеснути дитину разом із водою, правда?" - спокійно каже Річардс.

Окрім Bring Me the Beauties, нещодавно анонсували біографічний художній фільм про Річардса, якого зіграє актор Ніколас Голіцин, а Гас Ван Сент веде переговори щодо режисури. Поки не підтверджено, наскільки сильно фільм зосередиться на історії культу Eternal Values.

Але щодо документального фільму Річардс сподівається, що його історія допоможе людям замислитися над тим, як вони взаємодіють із тими, хто "буквально засипає їх увагою" та лестощами.

"Коли ви віддаєте комусь свою силу, свідомо чи ні, я б назвав це "культовими стосунками, - каже він. - Не кожні культові стосунки є такими ж насильницькими, як мої, але вони можуть бути нездоровими, і я думаю, що важливо визнати: вони, здається, є частиною людської природи".