"Війна йде до завершення", - заявив Путін. Чи справді це так

Одну з головних тем вихідних — парад Перемоги на Червоній площі — несподівано відсунула на другий план заява Володимира Путіна про можливе завершення війни. "Я думаю, що справа йде до завершення", — сказав він. Але наскільки таким словам можна довіряти?

Ця заява пролунала під час рідкісного для Путіна розлогого спілкування з пресою на настільки чутливу тему — і одразу після, мабуть, найнезвичнішого параду 9 травня в Москві за багато років.

Цього разу на Червоній площі не було звичних колон танків, ракетних комплексів і міжконтинентальних балістичних ракет. Російська влада пояснила скорочений формат міркуваннями безпеки — насамперед загрозою атак українських безпілотників.

Кореспондент BBC Стів Розенберг, який працював на Червоній площі, звернув увагу: на параді було помітно менше журналістів, гостей та іноземних лідерів, ніж у попередні роки.

Британський журнал Economist назвав цей парад симптомом дедалі більшої вразливості Росії: вперше за два десятиліття військова техніка не пройшла через Червону площу, адже її концентрація могла стати легкою мішенню для українських дронів.

Своєю чергою, газета Times зауважила, що урізаний формат параду став ударом по образу тотального контролю й непохитної стабільності — образу, який для авторитарних лідерів має не лише символічне, а й політичне значення.

Однак після пресконференції Путіна інформаційний порядок денний помітно змінився. У центрі уваги медіа опинилося вже не те, чому Кремль не зміг провести традиційну демонстрацію військової сили, а питання: чи справді війна може наближатися до завершення.

Слова Путіна про "завершення" конфлікту пролунали у відповіді на запитання головного телевізійного репортера кремлівського пулу Павла Зарубіна: "Чи не забагато собі дозволяє Захід?" — маючи на увазі українські удари по території Росії.

У відповідь російський президент знову вдався до звичних тез про те, що проти Росії "руками українців" воює "глобалістське крило західних еліт". Він також згадав прагнення України до вступу в ЄС та розширення НАТО на схід.

Говорячи про початок повномасштабної війни у 2022 році, Путін повернувся до теми так званих Стамбульських домовленостей і вкотре згадав тодішнього прем'єра Великої Британії Бориса Джонсона. За словами Путіна, саме Джонсон нібито переконував Київ не підписувати угоду, оскільки вона була несправедливою щодо України.

"А хто визначає, справедливо це чи ні? Якщо керівник української переговорної групи парафував ці документи, то що в них було несправедливого?" — заявив Путін.

Далі він додав, що після обіцянок підтримки Україні Захід фактично "розкрутив протистояння з Росією", яке триває досі.

"Я думаю, що справа йде до завершення. Але це все-таки серйозна річ", — сказав російський президент.

Відповідаючи на запитання кореспондента газети "Коммерсант" Андрія Колесникова щодо можливих переговорів із Володимиром Зеленським, Путін знову повторив, що готовий до діалогу.

Спершу він сказав, що може говорити з Зеленським у Москві, а потім — уперше — припустив можливість зустрічі "в третій країні". Водночас уточнив: це можливо "лише у випадку, якщо буде досягнуто остаточних домовленостей щодо мирного договору".

У своєму репортажі з пресконференції Андрій Колесников зауважив, що цього разу Путін "виглядав надзвичайно миролюбним".

Президент України згодом заявив, що саме Україна фактично "підштовхнула" російського президента до розмов про зустрічі та переговори.

"Треба закінчувати цю війну й надійно гарантувати безпеку", — наголосив Володимир Зеленський.

Чи зрушило питання завершення війни з мертвої точки?

Коментар кореспондентки BBC Єлизавети Фохт

Робити такі висновки поки що зарано.

По-перше, говорячи про те, що "справа йде до завершення", Володимир Путін одночасно не забув згадати й про необхідність "розгрому" супротивника.

По-друге, хоча він і назвав українського президента "паном Зеленським" та допустив можливість особистої зустрічі з ним, одразу зробив важливе уточнення: такий контакт можливий лише для підписання фінальної мирної угоди. Чи саме такий формат переговорів має на увазі Володимир Зеленський, коли говорить про готовність Путіна "до реальних зустрічей", — питання відкрите.

Варто звернути увагу й на останні заяви помічника Путіна Юрія Ушакова — одного з ключових кураторів переговорного процесу з російського боку. У медіа широко розійшлася його цитата про те, що американські переговірники Стів Віткофф і Джаред Кушнер знову приїдуть до Москви. Однак сам Ушаков сформулював це значно обережніше: "рано чи пізно, думаю, досить скоро". Така фраза поки що не виглядає як офіційне підтвердження швидкого візиту.

Не варто забувати й про слова держсекретаря США Марко Рубіо, який лише кілька днів тому прямо заявив: тристоронні переговори зайшли в глухий кут. Рубіо — політик, надзвичайно близький до Дональда Трампа, — наголошував, що Вашингтон не хоче витрачати час і ресурси на процес, який не демонструє прогресу, хоча США й надалі готові відігравати позитивну роль.

Ще наприкінці березня BBC детально пояснювала, чому переговори між Росією, США та Україною, які активізувалися в лютому, фактично зупинилися. І справа тут не лише в тому, що увага Білого дому нині значною мірою зосереджена на Близькому Сході. Співрозмовники BBC, наближені до переговорного процесу, прямо говорили: діалог зайшов у глухий кут через нездатність сторін наблизитися до компромісу щодо ключових і найболючіших питань.

Головне з них — майбутнє територій Донбасу. У тому ж інтерв'ю, де пролунали слова про можливий візит Віткоффа та Кушнера, Юрій Ушаков недвозначно дав зрозуміти: Москва, як і раніше, очікує, що Київ повністю залишить території Донецької та Луганської областей.

Українська влада неодноразово заявляла, що не розглядає варіант одностороннього виведення військ з власних територій. І навряд чи позиція Києва за цей час кардинально змінилася.

Усе це не означає, що найближчим часом не буде нового раунду переговорів. Але ознак того, що він може завершитися інакше, ніж попередні, наразі небагато.

Чи здатна Росія й надалі вести війну?

Журнал The Economist пише, що вперше за три роки повномасштабної війни ініціатива, схоже, починає переходити до України. Видання звертає увагу на масовані удари по російській енергетичній інфраструктурі, а також на відсутність помітних успіхів Росії на фронті.

За даними американського Інституту вивчення війни (ISW), у квітні Росія вперше від моменту українського вторгнення в Курську область у серпні 2024 року втратила більше територій, ніж змогла захопити. The Economist оцінює ці втрати приблизно у 113 квадратних кілометрів за останні 30 днів.

Втім, західні аналітики застерігають: зростання вразливості Росії ще не означає, що вона найближчим часом втратить здатність продовжувати війну.

Королівський інститут оборонних досліджень RUSI зазначає, що стратегія Москви залишається незмінною — виснажити здатність України чинити опір.

На думку експертів інституту, російська економіка все ще спроможна підтримувати воєнні витрати, хоча поступове скорочення резервів і зростання боргового навантаження роблять Росію дедалі вразливішою до зовнішніх потрясінь та санкційного тиску.

Американський Центр стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) в одному зі своїх аналітичних звітів зазначає, що Росія здатна продовжувати війну щонайменше ще два-три роки. Експерти центру звертають увагу на здатність Кремля адаптуватися до санкцій, ефективну державну підтримку оборонної промисловості, а також допомогу з боку Китаю, Ірану та Північної Кореї.

Крім того, Росія залишається авторитарною державою, де суспільна втома від війни та економічні труднощі не становлять критичної загрози для системи через відсутність дієвих механізмів політичного тиску суспільства на владу, пишуть дослідники. Кремль жорстко контролює публічну дискусію, придушує незалежні медіа та карає інакодумців, що значно знижує ризик відкритих протестів проти продовження війни.

Минулого тижня російський розслідувальний центр "Досьє" повідомив про закриту презентацію, яку нібито показали групі людей, наближених до першого заступника голови адміністрації президента Росії Сергія Кирієнка.

Із публікації випливає, що в Кремлі розглядають сценарій, за якого Росія отримує контроль над Донецькою та Луганською областями, Херсонська і Запорізька області фактично діляться по лінії фронту, європейські санкції залишаються чинними, американські — скасовуються, а Володимир Зеленський зберігає посаду президента України.

За даними "Досьє", в адміністрації президента РФ також обговорюють, як подати такий сценарій російському суспільству як перемогу у війні.

Аналітики Центру Карнегі зазначають: війна давно стала для російської влади не лише зовнішньополітичним проєктом, а й важливим механізмом внутрішнього контролю. Саме війною Кремль виправдовує нові обмеження, репресії та подальшу мілітаризацію держави.

Тому, вважають дослідники, Кремль може мати одразу два паралельні сценарії. Перший — поступово готувати суспільство до можливого завершення війни, якщо вдасться досягти угоди, яку можна подати як перемогу.

Другий — продовжувати бойові дії, якщо Москва й далі вважатиме, що час працює на неї.