"Люди, які ризикували". Як вікінги дісталися Америки за 500 років до Колумба

Скандинави дісталися Канади близько 1000 року й використовували її як базу для подальших досліджень. BBC дослідила "втрачену історію" перших європейців, які перетнули Атлантику.

Можливо, Христофор Колумб і перетнув океан у 1492 році - точніше, прибув на Багамські острови 12 жовтня 1492-го, - але він не був першим європейцем, який дістався території, відомої нам сьогодні як Америка.

Його попередники зробили це без особливого розголосу: без королівських урочистих заяв і натовпів, які вишикувалися б уздовж вулиць, щоб привітати їх після повернення.

До того ж вони не перетинали безпосередньо безмежний Атлантичний океан, прямуючи з одного континенту на інший. Натомість вони просувалися поступово, використовуючи Ісландію та Гренландію як проміжні пункти.

Століттями пізніше їхні мандри описали в сагах - оповідях, які радше належали до епічної літератури, ніж до підручників історії.

А свою першу подорож до американських берегів вони здійснили за 500 років до Христофора Колумба.

Скандинавські саги, оповіді про вікінгів, записані їхніми нащадками, з часом почали визнавати джерелами достовірних історичних відомостей.

У 1966 році ведучий BBC Магнус Магнуссон назвав Flateyjarbók, або "Книгу з острова Флатей", XIV століття "одним із найцінніших ісландських рукописів, які збереглися".

За його словами, книга настільки цінна, що в 1893 році, коли організатори Всесвітньої виставки в Чикаго попросили позичити її для запізнілого святкування 400-річчя подорожі Колумба, "вони запропонували надіслати військовий корабель до Данії, щоб забрати рукопис, а для його перевезення через Америку - броньований потяг".

"Також вони пропонували застрахувати книгу на суму в один мільйон доларів (на той час рукопис зберігався в Данії. - Ред.). Але навіть за таких умов данці не захотіли ризикувати", - розповів Магнуссон.

А причина, з якої американці "так відчайдушно хотіли позичити її", полягала в тому, що книга містить "розповідь про заселення Гренландії скандинавами у X столітті, а ще дивовижніше - історію відкриття Північної Америки скандинавами та їхньої спроби колонізувати її кількома роками пізніше, за п'ять століть до Колумба".

У 1960 році в Л'Анс-о-Медоуз на острові Ньюфаундленд у Канаді виявили транзитний табір скандинавів.

А в 2021 році дослідники, застосувавши новий метод датування, встановили, що вікінги перебували на цьому місці тисячу років тому. Вважається, що табір був базою для подальших досліджень внутрішніх районів Північної Америки.

"Це початок втраченої історії - століть, коли європейці відвідували Америку в морських експедиціях, сліди яких залишилися лише на воді", - сказав Робін Елліс в епізоді документального серіалу BBC Timewatch 1997 року.

Скандинави відкрили Ісландію приблизно у 870 році, а Гренландію - століттям пізніше. Звідти до острова Баффінова Земля на території сучасної Канади через протоку Девіса було лише близько 320 км. Вони називали його Геллуландом - "землею пласких каменів".

Згідно із сагами, вони рухалися далі на південь уздовж узбережжя до півострову Лабрадор (нині Канада), або Маркланду, "землі лісів", а потім ще далі на південь, до місцевості, яку називали Вінландом - "землею виноградної лози".

"Саги описують, як ці люди зупинялися в багатьох місцях, - розповіла Емілі Летбридж з Університету Ісландії в програмі Timewatch у 2016 році. - І вони вирушали туди на кілька років. Перед ними відкрився цілий новий світ для дослідження".

Згідно із сагами, найвідоміший переселенець, Ерік Рудий, прибув до Ісландії приблизно у 960 році, після того як його батька вигнали з Норвегії за вбивство.

У 932 році ісландці заснували парламент - Альтинг. Це були загальнонаціональні збори просто неба, які щоліта тривали два тижні й були присвячені законодавчим і судовим питанням. Вони відбувалися в незвичайному місці - в глибокій ущелині, яка утворювала приголомшливий природний амфітеатр.

"Це місце особливе не лише завдяки акустиці, - розповіла BBC Летбридж. - Тут проходить природний розлом. Ми перебуваємо саме в точці, де стикаються Північноамериканська та Євразійська тектонічні плити".

Виходить, що перші європейці, які досліджували Північну Америку, облаштували одне зі своїх місць парламентських зібрань у рифтовій долині між двома континентами.

На парламентських зборах, за словами Летбридж, "членів громади, які порушили всі правила, оголошували поза законом. Ви могли вирушити будь-куди, але протягом усього терміну вигнання вам заборонялося ступати на землю Ісландії".

У 982 році Альтинг вигнав Еріка Рудого з Ісландії після жорстокого конфлікту із сусіднім фермером. Його вигнання започаткувало дивовижний розділ в історії досліджень вікінгів.

"Ерік Рудий був першим ісландцем, який відкрив Гренландію, а потім заснував там постійне поселення", - розповіла Летбридж.

Він заснував колонію в Гренландії, яка проіснувала близько 500 років і стала відправним пунктом для скандинавських експедицій до Північної Америки.

"Це були люди, які ризикували й були готові витримувати величезні фізичні випробування, - сказала Летбридж. - Наприклад, перетинати Атлантику на відкритих човнах, щоб побачити, що вони зможуть знайти".

Скандинавське поселення в Гренландії проіснувало до початку XV століття. Схоже, вікінги на чолі із сином Еріка Рудого Лейфом Ерікссоном здійснили не одну, а кілька морських експедицій звідти до Північної Америки.

"Більшість людей вважає, що після того, як Лейф Ерікссон і його товариші дісталися Вінланду, а потім відмовилися від своїх планів і повернулися назад, про Новий Світ більше нічого не було чути", - розповів програмі Timewatch Роберт Макгі, археолог Канадського музею цивілізації.

"Але археологічні дані свідчать, що скандинави принаймні час від часу відвідували Новий Світ і протягом наступних двох-трьох століть", - додає дослідник.

Чи знав Колумб про Вінланд?

"Ми маємо чимало вагомих підстав вважати, що протягом усього Середньовіччя відбувалися морські подорожі вздовж обох берегів, які ми називаємо Гренландією та Північною Америкою", - розповіла Timewatch Кірстен Сівер, історикиня середньовічного мореплавства.

"Ми знаємо, що до 1480 року мореплавці вже цілеспрямовано намагалися дістатися Північної Америки, або того, що вони називали островом Бразил. Не слід вважати це їхньою першою подорожжю, але це була перша спроба дістатися туди безпосередньо, не заходячи до Гренландії, яка зазвичай була навігаційним орієнтиром".

Сівер також наводить документ, який свідчить, що сам Колумб міг знати про такі експедиції.

"Узимку 1497–1498 років англієць на ім'я Джон Дей написав Христофору Колумбу, щоб розповісти про успішну подорож Джона Кабота до Північної Америки в 1497 році. Серед багатьох інших подробиць він між іншим зазначив, що, як відомо самому Колумбу, жителі Брістоля в Англії вже багато років здійснювали такі подорожі до північних земель".

Отже, коли в 1492 році Колумб дістався берегів Багамських островів, Вінланд, як вікінги називали цю землю, вже міг бути йому відомий. Існують навіть теорії, що Колумб свідомо намагався уникнути земель, про відкриття яких європейцями він уже знав.

"Колумб, як і будь-який сучасний мореплавець, знав, що для перетину океанів у Північній півкулі потрібно рухатися на північ, де відстані між широтами коротші, швидко перетнути океан, а потім знову повернути на південь", - розповів Timewatch Макгі.

"Натомість Колумб обрав довший шлях - перетнув океан безпосередньо. Можливо, він намагався уникнути Канади. Можливо, хотів оминути Вінланд… адже шукав зовсім не його. Я вважаю, що намір Колумба полягав у тому, щоб обійти Америку й дістатися багатств Далекого Сходу".

Тож, хоча багато громадян США щороку в жовтні відзначають День Колумба, їм не варто забувати про всі трансатлантичні подорожі, які відбулися раніше.