Два місяці війни в Ірані: що змінилося

Минуло два місяці відтоді, як США та Ізраїль почали війну проти Ірану. Іран у відповідь обстріляв ізраїльські міста, завдав ударів по американських базах і по ключових підприємствах та об'єктах в арабських країнах - союзниках США. Потім Тегеран перекрив Ормузьку протоку - вузьку частину Перської затоки, заблокувавши морські поставки продуктів, важливих для економіки, - нафти, газу та хімікатів.

За ці два місяці президент США Дональд Трамп і члени його адміністрації зробили чимало заяв про цілі цієї війни.

То вони обіцяли швидке завершення військової операції, то проголошували її практичне закінчення, то погрожували Ірану жахливими наслідками, то рапортували про неминучу "угоду". Іран відповідав на ці заяви категоричними вимогами, і перспектива розв'язання цього конфлікту залишається туманною.

ВВС нагадує про основні поворотні моменти війни США та Ізраїлю з Іраном.

Операція "Епічна лють" почалася в суботу, 28 лютого, серією ударів американської та ізраїльської авіації по державних установах, військових об'єктах і сховищах. Невдовзі після повідомлень про перші удари Дональд Трамп та ізраїльський прем'єр-міністр Біньямін Нетаньягу виступили із заявами про те, що їхня головна мета - усунути ядерну загрозу, яка походить від Ірану.

У перший же день війни вбили духовного лідера Ірану, аятолу Алі Хаменеї, а також кількох високопоставлених військових і керівників спецслужб Ірану.

За два тижні до початку ударів Трамп заявив, що зміна режиму - це "найкраще, що може статися" з Іраном. А оголошуючи про загибель аятоли Хаменеї, "одного з головних лиходіїв в історії", Трамп написав, що це "найбільший шанс для іранського народу повернути свою країну", і додав, що "масовані й точкові бомбардування триватимуть безперервно впродовж усього тижня або стільки, скільки буде потрібно для досягнення нашої мети - миру на всьому Близькому Сході і, зрештою, в усьому світі".

Через кілька годин після початку авіаударів американська ракета зруйнувала початкову школу в південному іранському місті Мінаб. За заявою іранської влади, там загинули 175 дітей. Американська армія поки що не оприлюднила результати внутрішнього розслідування про те, чому обстрілу зазнав цивільний об'єкт.

Іран одразу пообіцяв дати "нищівну" відповідь на удари США та Ізраїлю. У відповідь Іран завдав бомбардувань по містах в Ізраїлі та по військових базах США в Катарі, Кувейті та Об'єднаних Арабських Еміратах. Наступного дня внаслідок удару іранського дрона по кувейтській базі Порт-Шуайба загинули шестеро американських військовослужбовців.

1 березня до бойових дій приєдналося підтримуване Іраном ліванське угруповання "Хезболла", розпочавши обстріли північних районів Ізраїлю. Того ж дня Трамп виступив із промовою, повідомивши, що бойові операції "тривають на повну силу й триватимуть доти, доки всі наші цілі не будуть досягнуті". На запитання журналістів New York Times про те, скільки саме триватимуть ці операції, Трамп відповів: "Ну, ми розраховуємо на чотири–п'ять тижнів".

Наступного дня Трамп заявив, що військові досягають результатів із випередженням графіка, і водночас сказав, що у США є можливості для тривалої війни. Міністр оборони США Піт Гегсет, своєю чергою, заявив: "Це не Ірак, війна не буде нескінченною, усе не так - у нас є чітка, рішуча, руйнівна місія: усунути загрозу ракетних нападів, знищити флот, не допустити [іранської] ядерної зброї".

Ракетні удари по Ірану тривали. 7 березня Трамп, відповідаючи на запитання журналістів у салоні президентського літака, назвав американо-ізраїльську операцію "короткою вилазкою" і продовжив упевнені заяви про те, що США виграють війну і вона йде зі значним випередженням графіка. У його дописі з критикою західних країн, які не підтримали Америку, була фраза: "Нам не потрібні ті, хто приєднується до воєн, які ми вже виграли!".

Упродовж тижня залишалося незрозумілим, хто замінив аятолу Хаменеї на посаді верховного лідера Ірану. 8 березня іранська влада оголосила, що новим верховним лідером став син покійного, 56‑річний Моджтаба Хаменеї.

Відтоді, попри публікацію заяв нового лідера, він жодного разу не з'являвся на публіці, кадрів із його виступами також немає, і спекуляції щодо стану його здоров'я та дієздатності тривають.

Взяли за горло

На початку другого тижня березня іранська влада почала посилювати обстріли в районі Ормузької протоки - вузького 40‑кілометрового "горлечка" на межі Перської затоки між берегами Ірану й Оману.

Під вогонь потрапили кілька кораблів, які намагалися пройти в цьому районі. 12 березня Моджтаба Хаменеї виступив із першим письмовим зверненням на новій посаді та віддав наказ збройним силам Ірану посилювати блокаду протоки. Сотні суден із нафтою та хімічною продукцією з країн Перської затоки опинилися заблокованими в морі.

Трамп і Гегсет продовжували демонструвати впевненість у тому, що військовий потенціал Ірану зруйнований.

В інтерв'ю журналу Time президент США заявив: "Війна, загалом, завершена. Подивіться - і ви побачите, що в них нічого не залишилося - нічого в військовому сенсі".

У розмові з республіканськими конгресменами Трамп сказав: "Ми вже перемогли в багатьох сенсах, але ми ще недостатньо перемогли".

Днем пізніше Піт Гегсет, відповідаючи на запитання журналіста, сказав, що ніхто не давав обіцянок щодо того, скільки триватиме ця війна. За його словами, важелі управління - у Трампа, і не його, Гегсета, справа говорити, де - на початку, в середині чи в кінці - перебуває цей конфлікт.

13 березня ВПС США завдали потужного удару по острову Харг, де розташовані іранські нафтоналивні термінали.

17 березня ударами ізраїльських ВПС були вбиті двоє високопоставлених іранських керівників: загинули Алі Ларіджані, голова Ради національної безпеки, та Голамреза Сулеймані, керівник воєнізованого угруповання басиджів, чиї патрулі втілюють вказівки Корпусу вартових ісламської революції (КВІР).

Від моменту загибелі аятоли Хаменеї це була найважча втрата в іранському керівництві.

Того дня Трамп дав ухильну відповідь на повторюване запитання про те, коли буде закінчена війна: "Не можу вам цього сказати. У мене є свої уявлення, але який сенс про це говорити? Вона триватиме стільки, скільки буде потрібно".

Обміни ударами тривали. На третьому тижні конфлікту Ізраїль розбомбив газові установки на родовищі Південний Парс, що дає більшу частину іранського природного газу. Іран завдав удару по промисловій зоні Рас-Лаффан у Катарі, де розташований найбільший у світі завод зі скраплення природного газу.

19 березня на зустрічі з прем'єр-міністром Японії Дональд Трамп заявив, що Іран "близький до руйнування. Залишилася лише [Ормузька] протока".

Того ж дня глава Пентагону Піт Гегсет сказав, що не хотів би "встановлювати точні рамки" щодо завершення війни.

Загроза цивілізації

23 березня президент Трамп повідомив, що США та Іран обговорюють завершення війни - це було перше свідчення того, що між Вашингтоном і Тегераном відбуваються якісь консультації. Трамп назвав діалог між США та Іраном продуктивним і сказав, що дав Пентагону розпорядження відкласти заплановані удари по іранській енергетиці.

Упродовж наступних кількох днів президент повторював, що війна виграна, стверджував, що Іран благає США про угоду, і висловлював сумніви в тому, що США готові на таку угоду піти. Останній тиждень березня минув у схожих заявах, і в якийсь момент у дописі у своїй соцмережі Truth Social Трамп навіть заявив, що в Ірані з'явився новий і більш адекватний режим.

Війна, однак, не припинялася: через чотири дні внаслідок іранського удару по базі США "Принц Султан" у Саудівській Аравії були поранені 12 військовослужбовців.

3 квітня іранська ППО збила американський винищувач. Це сталося рівно через місяць після того, як міністр оборони США заявляв: "У Ірану немає протиповітряної оборони. У Ірану немає ВПС. У Ірану немає флоту".

Обидва американські пілоти катапультувалися; одного врятували одразу, для пошуків другого знадобилася наземна операція американського спецназу.

Риторика Трампа знову стала більш агресивною, і він дав Ірану дві доби на те, щоб розблокувати Ормузьку протоку.

Кульмінацією цього посилення став відомий допис Трампа у Великодній день, 5 квітня: "Вівторок в Ірані буде Днем електростанцій і Днем мостів - усе в один день. Ніхто більше такого не побачить. Відкрийте [кляту] протоку, божевільні виродки, або житимете в пеклі".

За кілька годин до завершення ультиматуму Трамп виступив із новими шокуючими погрозами: "Ціла цивілізація помре цієї ночі й більше не з'явиться".

Від того січневого дня, коли він писав повсталим іранцям "Тримайтеся, допомога в дорозі", минуло трохи менше трьох місяців.

Увечері 7 квітня, за кілька годин до завершення ультиматуму, Трамп заявив, що Іран погодився на "повне, негайне й безпечне відкриття" Ормузької протоки, й оголосив двотижневе перемир'я. "Повна й остаточна перемога, 100%, без жодних питань", - заявив він журналістам AFP. Іранська влада підтвердила, що угода є, але подала її як перемогу над американцями.

Наступного дня Трамп заявив, що США допоможуть відновленню судноплавства в Перській затоці, що Іран зможе розпочати відбудову, і що всі зароблять багато грошей. На судноплавство в Ормузькій протоці заяви з обох сторін ніяк не вплинули.

Невизначене перемир'я

Ізраїль, який упродовж усього цього часу продовжував масштабні й руйнівні бомбардування Лівану, заявив, що боротьба з "Хезболлою" під перемир'я не підпадає.

Іранська влада, тим часом, висунула свій список умов для оголошених переговорів зі США. Із категоричних вимог, що включали репарації за руйнування та визнання права Ірану на контроль Ормузької протоки, стало зрозуміло, що про компроміс говорити поки що не можна.

11 квітня до Пакистану, який виступив посередником між ворогуючими сторонами, прилетіли віцепрезидент США Джей Ді Венс і спеціальні посланники Трампа - Стів Віткоф і зять президента Джаред Кушнер. Іранську сторону представляв спікер парламенту Мохаммад-Багер Галібаф.

Наступного дня переговори завершилися безрезультатно: досягти домовленостей щодо розблокування Ормузької протоки та контролю за урановими запасами Ірану не вдалося. Тоді Трамп заявив, що блокаду протоки встановлять уже США і розвертатимуть іранські судна, які перевозять іранський експорт.

16 квітня Ізраїль і "Хезболла" домовилися про 10‑денне перемир'я. Це усунуло одну з головних перешкод у переговорах США та Ірану. Втім, другий раунд так і не розпочався: віцепрезидент США Венс ніяк не летів до Ісламабада.

На цьому тлі розрив між реальністю та заявами виглядав особливо гостро.

"Війна в Ірані йде чудово. Ми робимо все, що хочемо. І вона повинна, повинна закінчитися досить скоро. Усе просто чудово", - заявляв Трамп під час виступу в Неваді.

Наступного дня він говорив, що протока відкрита, а блокада здійснюється лише щодо Ірану. Ще через день Іран обстріляв одне з суден - судячи з усього, силами військово-морського флоту, який, якщо вірити заявам Трампа і Венса, давно був розбитий ущент.

22 квітня, за кілька годин до завершення двотижневого перемир'я, Трамп заявив, що його продовжать на невизначений термін. При цьому оголошений другий раунд переговорів у Пакистані - на паузі. Ісламабад уже тиждень стоїть у страшенних заторах, спричинених перекриттям доріг напередодні прибуття делегацій.

Іран заявляє, що не просив Вашингтон про продовження перемир'я, а радник Галібафа, головного представника Ірану на переговорах, сказав: "Продовження режиму припинення вогню Трампом, безумовно, є хитрощами, щоб виграти час для раптового удару".

Перемир'я в Лівані триває, утім Ізраїль і "Хезболла" звинувачують одне одного в порушенні домовленостей про припинення обстрілів. Ситуація з Ормузькою протокою залишається такою ж тривожною: Іран то відкриває її для судноплавства, то знову блокує. США зберігають свою блокаду іранського морського трафіку і 19 квітня обстріляли та захопили іранське судно.

Якими б не були обіцянки Вашингтона й Тегерана, на практиці перевезення з країн Перської затоки залишаються в рази менш жвавими, ніж до початку війни.

Навіть якщо припустити, що конфлікт буде врегульований найближчим часом, це загрожує економікам країн Азії та держав Західної Європи багатомісячними проблемами.