Дилема Федорова. Про що хотів сказати ексміністр і про що він змовчав

Не секрет, що в робочому кабінеті Михайла Федорова тривалий час висів великий фотопортрет сивочолого дідуся в круглих окулярах – відомого італійського футбольного тренера Клаудіо Раньєрі. Його метод роботи молодий український політик ставив всім у взірець – "створювати команду-зірку, а не зіркову команду". Однак, за іронією долі, Федоров може у чомусь повторити помилки свого кумира.

Річ у тім, що Раньєрі дійсно створив команду-зірку з провінційного британського клубу "Лестер" і вперше в історії привів її до чемпіонства в суперсильній та багатій англійській Прем'єр-лізі в 2016 році. За це він отримав титул "найкращого тренера світу".

Але парадокс в тому, що наступного року, отримавши більшу зарплату і більше зіркових футболістів, Раньєрі провалився, був звільнений з клубу і залишив Англію. Більше на вершину футболу уславлений "найкращий тренер світу" так і не зміг повернутися.

Схожу історію, імовірно, зараз переживає Михайло Федоров.

Він був зіркою свого міністерства цифрової трансформації, вірним соратником президента Володимира Зеленського, який багато в чому і забезпечив йому успіх на виборах 2019 року.

Але перехід у "вищу лігу" на посаду керівника найважливішого під час війни відомства – міністерства оборони – зламав впевнений поступ молодого чиновника. Продовжити переможний рух до вершин не вдалося.

Зараз вже насправді не так важливо, що саме стало причиною для звільнення Федорова.

Чи то дійсно гострий особистий конфлікт з головкомом Олександром Сирським, чи то великі гроші міністерства або ж ще більші амбіції всіх причетних.

Головне – Федоров після звільнення не пішов в тінь, як попередники, а зробив свій неочікуваний крок вперед.

Щоправда, кинув публічний виклик він не "старій системі", як сказано у його зверненні. Виклик він насправді кинув тому, "кого не можна називати".

Заборонене ім'я

У відеозверненні, тривалістю майже 10 хвилин, яке Михайло Федоров оприлюднив у своїх соцмережах 18 серпня, він каже не лише про вибори. Хоча саме на них декілька разів робиться акцент під час його промови.

"Необхідні", "складі", але вони "можливі", вважає молодий ексміністр.

"Складність не означає неможливість. Україна вже багато разів робила те, що світ вважав неможливим", – виводить таку неочевидну формулу Федоров, щоправда не пояснюючи, як саме він пропонує організувати виборчий процес під час війни.

А проте, "головну небезпеку" зараз він бачить навіть не у відсутності виборів. Більш небезпечним є "відчуття несправедливості", яке тривожить українців і не дає їм нормально жити.

Хто ж створює це "відчуття несправедливості"?

Тут Федоров уникає конкретних прізвищ, називаючи винуватцями лише "стару систему", "лояльність", "корупцію" (на цих словах у відеоролику показують фото ексголови ОП Андрія Єрмака), а також "приватні інтереси в оборонці" (тут вже демонструється обличчя голови фракції "Слуга народа" Давида Арахамії).

Звинувачення не нові, але неочікувано їх чути від одного з "гвинтиків" цієї "системи" протягом минулих семи років.

Відкритим колишній міністр залишає і питання, хто ж очолює цю погану "стару систему" і від кого українці мають вимагати звіту за встановлену "несправедливість" під час війни?

Зрозуміти Михайла Федорова можна.

Президент Володимир Зеленський, попри всі події навколо нього, його друзів і його команди, зберігає унікально високий, як для українських президентів, рейтинг на сьомий рік правління – йому довіряють майже 60% українців (дані соціологічної групи "Рейтинг" на початок серпня 2026 року).

Але парадокс – приблизно такий самий рейтинг суспільної довіри має і Михайло Федоров.

Щоправда, конвертувати його в реальний політичний результат доволі важка справа. Валерій Залужний не дасть збрехати.

Фальстарт?

"Картонковий майдан", що виходив з іменем Федорова на вустах, потроху згасає за місяць протестів.

Сама ідея виборів під час війни не популярна в українському суспільстві, хоча і не можна сказати, що повністю витіснена на маргінес.

Якщо припустити, що Федоров не просто ефемерно вимагає плебісциту, а має реально працюючу ідею, як його реалізувати, то постає наступне питання: чи підтримують цю ідею Дональд Трамп і Володимир Путін?

Обидва вже раніше казали про необхідність виборів в Україні і, вочевидь, заміни президента Зеленського.

Але для цього війна має або завершитися або призупинится на певний час. Жоден з них поки ніяк на ідею українського ексміністра не відреагував.

Тепер Михайло Федоров має довести усім – і не тільки прихильникам – що він не зробив фальстарт, а дійсно має план, чи то "візію", як любить говорить ексчиновник, щоб забезпечити безпечний і легітимний виборчий процес.

У іншому випадку молодий політик ризикує піти стопами футбольного тренера Клаудіо Раньері. Злетівши занадто високо, дуже просто не розрахувати свої сили і стрімко впасти донизу.