Теорія перемоги. 5 головних питань про те, як НАТО відповість у разі нападу Росії

У разі нападу Росії на країну НАТО альянс має намір зупинити її на самому початку, спробує втримати конфлікт у локальних межах, а якщо це не вдасться, завдаватиме ударів по ресурсах і силах, які забезпечують воєнну операцію.

Такими є положення "теорії перемоги" — концепції стримування Росії та застосування збройних сил НАТО у разі нападу Москви. Цю концепцію на початку тижня представив верховний головнокомандувач Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі генерал Алексус Гринкевич.

ВВС вивчила цю концепцію і розповідає, до якої війни зараз готується Північноатлантичний альянс.

"Я не вважаю, що конфлікт є неминучим або що він ось-ось почнеться. Це не так", — заявив генерал Алексус Гринкевич, виступаючи на безпековому форумі у Варшаві.

Під час свого виступу він жодного разу не вимовив слова "Росія", хоча загальний сенс його слів і контекст промови були пов'язані з потенційною російською загрозою.

Погляд Гринкевича в Європі та навіть у НАТО поділяють не всі. У грудні 2025 року генеральний секретар альянсу Марк Рютте заявив: "Ми є наступною ціллю Росії, і ми вже перебуваємо в небезпеці".

Проте, попри дещо різні оцінки, після повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році НАТО у ставленні до Росії керується принципом "орієнтуватися на можливості, а не на наміри". І, судячи із заяв представників альянсу, вони вважають, що Росія є достатньо сильною, щоб становити загрозу для сусідніх держав.

Потенційним театром воєнних дій у разі російського вторгнення вважаються країни Балтії та Польща. Найімовірнішим місцем називають так званий Сувальський коридор. Це невелика ділянка польсько-литовського кордону між російською Калінінградською областю та Білоруссю. Відстань між ними по прямій становить лише 65 км.

Водночас інші ділянки кордонів Литви, Латвії та Естонії також вважаються потенційно небезпечними, тому новини про військове будівництво НАТО поблизу російських кордонів надходять переважно саме з цього регіону.

У жовтні газета Financial Times повідомила, що Естонія перекидає війська ближче до російського кордону.

Наприкінці вересня стало відомо, що до Литви після піврічної відсутності повертаються американські військові: танковий та інженерний батальйони, загалом понад тисяча військовослужбовців.

Німеччина розпочала формування бригади в Литві, щоб до кінця 2027 року довести її чисельність до 4800 військовослужбовців.

Водночас Литва та Польща готують плани евакуації населення країн Балтії на випадок російського вторгнення. Для цього визначають резервні прикордонні переходи, центри прийому біженців та іншу інфраструктуру.

До Латвії тимчасово перекинули чотири винищувачі Eurofighter зі складу ВПС Німеччини. Це зробили через побоювання проникнення безпілотників з боку Росії під час виборів до Сейму на початку жовтня. Водночас це перекидання стало перевіркою можливостей посилення повітряної присутності НАТО в небі над країнами Балтії.

По інший бік кордону також відбувається переміщення військ. Так, Білорусь із 15 вересня провела в районі Сувальського коридору командно-штабні навчання.

Одночасно в Калінінградській області авіація Балтійського флоту провела навчання, під час яких льотчики відпрацьовували ураження наземних цілей.

До якої війни готується НАТО

Під час свого виступу Алексус Гринкевич описав повномасштабний конфлікт у дусі протистояння в Європі часів холодної війни, коли країни Варшавського договору та НАТО готувалися до зіткнень великих армій.

У вересні Росія звинуватила НАТО в намірі ізолювати Калінінградську область від решти території країни і навіть пообіцяла в такому разі застосувати ядерну зброю. У письмовій відповіді НАТО заявило, що альянс є оборонним союзом, відданим протидії загрозам безпеці своїх членів з усіх напрямків, і що "жодні навчання чи дії НАТО не становлять загрози для території Російської Федерації".

"Теорія перемоги" дотримується принципу "стримування через недопущення", коли противнику дають зрозуміти, що будь-яка наступальна операція з його боку не буде успішною, а її ціна виявиться надто високою. Альтернативний принцип, "стримування через відплату", передбачає погрозу потенційному агресору потужним і руйнівним ударом у відповідь.

"Ми зупинимо початкову атаку. Якщо атака триватиме, ми послабимо її та не дамо противнику просунутися вперед. А якщо буде потрібно, ми розгромимо сили противника й оперативну систему ведення війни, розгорнуту проти нас", — заявив Гринкевич.

Цей принцип НАТО ухвалили ще у 2023 році на саміті у Вільнюсі, коли альянс оголосив про намір захищати "кожен сантиметр території союзників". Це призвело до посилення військової присутності НАТО в країнах Балтії та Польщі.

До цього контингенти НАТО в цих країнах виконували роль своєрідного "розтяжного дроту" або сигналізаційного механізму, який у разі нападу мав би забезпечити прибуття додаткових підкріплень. Це є класичним прикладом "стримування через відплату".

Ці два види стримування потребують різних підходів до розгортання сил і засобів.

"Стримування через недопущення" передбачає розміщення якомога більших сил у місцях імовірного початку бойових дій або на невеликій відстані від них. Саме так виглядає нинішнє перекидання військ ближче до кордонів Росії.

У другому випадку на місці залишається відносно невеликий заслін, завдання якого полягає не в тому, щоб зупинити противника, а в тому, щоб затримати його. Тим часом у глибині тилу готується нищівний контрудар.

Ізраїльський військовий експерт Давид Гендельман вважає, що на цьому етапі НАТО намагається зберігати стриманість хоча б для того, щоб не загострювати ситуацію своїми заявами.

За його словами, це мінімально можливий варіант військової відповіді без ескалації та підвищення ставок:

"В ідеалі вони взагалі не хочуть воювати. Але якщо доведеться, то заявляють, що воюватимуть у мінімально необхідному обсязі й не більше. Вони вважають, що заяви про нищівний удар і розгром у відповідь на вторгнення самі по собі є ескалацією, тому таких заяв не роблять, а декларують мінімально необхідні дії".

Чи боїться НАТО війни з Росією

Однією з можливих причин вибору такої стратегії є побоювання, що конфлікт із Росією може перерости в неконтрольовану ескалацію. Адже саме "відплата" у відповідь на початковий наступ, нищівний удар, є дуже різким одноразовим підвищенням градуса конфлікту, яке може спровокувати аналогічну відповідь.

Обрана НАТО стратегія передбачає значно плавніше нарощування інтенсивності конфлікту.

Із трьох етапів оборонної операції, описаних у "теорії перемоги" - зупинити перший удар; не допустити розвитку наступу вглиб території; "знищити оперативну систему ведення війни" - лише третій передбачає удари, ймовірно, по території Росії. І навіть тоді йтиметься, найімовірніше, не про стратегічні, а про оперативні цілі: комунікації, склади, штаби.

Гринкевич говорить, що НАТО намагатиметься покласти "тягар ескалації" на сторону, яка розпочне конфлікт. За його словами, сили альянсу лише оборонятимуться, не даючи противнику розвивати наступ.

"Саме він [противник], і тільки він, нестиме всю моральну, політичну та стратегічну відповідальність за рішення піти на ескалацію. І тут ми маємо переконатися, що противник також розуміє: перевага на нашому боці, а будь-яка ескалація лише погіршить його становище як у військовому, так і в політичному сенсі", — наголосив генерал.

Втім, чи можливо стримати ескалацію конфлікту, штучно обмежуючи себе у застосуванні сил і засобів?

"Ескалацію цілком можна стримувати, якщо сторони цього прагнуть. Більшість конфліктів у світі зазвичай не розвиваються "до межі". Тим більше в цьому випадку, коли НАТО насправді не зацікавлене в ескалації, а гіпотетичний російський напад наразі більше вписується в логіку "ескалації заради деескалації", тобто вибивання політичних поступок шляхом військового тиску, а не в логіку реальної військової перемоги", — сказав Давид Гендельман.

Свою перевагу НАТО вбачає у розвідці та системі ухвалення рішень, а також в авіації, високоточній зброї та здатності координувати дії в усіх п'яти "доменах" - на суші, на морі, у повітрі, космосі та кіберпросторі.

Іншими словами, НАТО, очевидно, розраховує, що ініціатива, яка може опинитися в руках Росії у разі початку війни, не дасть їй суттєвої переваги, оскільки про підготовку вторгнення, його масштаби та склад ударного угруповання буде відомо заздалегідь.

Чи існує небезпека застосування ядерної зброї

Найбільшою загрозою ескалації конфлікту між НАТО та Росією є ядерна зброя. У "теорії перемоги", яку представив генерал Гринкевич, її застосування не згадується. Однак ситуація з ядерною зброєю в Європі змінюється.

Загроза її використання регулярно звучить у заявах російських посадовців та пропагандистів. Виступаючи на початку жовтня на щорічному засіданні клубу "Валдай", президент Росії Володимир Путін звинуватив Європу в нагнітанні напруженості у відносинах із Росією.

"Якщо йтиметься про прямий напад на Російську Федерацію, у цьому випадку мається на увазі Калінінград, можливо, й інші території, то, звісно, на порядку денному неминуче й негайно постане питання застосування Російською Федерацією всіх видів озброєнь, які є в розпорядженні нашої країни", — заявив він.

Під словами "усі види озброєнь" мається на увазі й ядерна зброя.

Наприкінці вересня російське державне інформаційне агентство "РИА Новости" опублікувало колонку Олександра Носовича під назвою "Росію чекає ще одна СВО. Вона буде дуже короткою", у якій стверджувалося, що в разі війни Росія може застосувати ядерну зброю в країнах Балтії. Згодом цю публікацію видалили.

Колонка Носовича з'явилася після того, як Сейм Литви почав розглядати можливість розміщення на території країни ядерної зброї. Для цього необхідно внести зміни до конституції. Відповідна поправка пройшла перше читання 6 жовтня, а остаточне голосування заплановане на 12 січня 2027 року.

Ця поправка не означає, що Литва отримає власну ядерну зброю. Проте вона може дозволити тимчасове розміщення на своїй території озброєнь іншої держави. Наприклад, країна може долучитися до французької системи ядерного стримування, у межах якої на території європейських держав можуть базуватися літаки ВПС Франції з ядерними ракетами.

Оскільки йдеться про Європу, то ядерна зброя, яка потенційно може бути застосована в конфлікті такого масштабу, найімовірніше буде нестратегічною, або, як її ще називають, тактичною.

Після 2023 року Росія розмістила в Білорусі малопотужні ядерні боєзаряди. Ця зброя належить і контролюється Росією. Імовірно, йдеться про оперативно-тактичні ракетні комплекси "Іскандер" з ядерними боєголовками.

Крім того, у Білорусі розгорнуті російські ракетні комплекси середньої дальності "Орєшнік", здатні нести ядерний заряд.

Наразі США розробляють концепцію "контрольованої ескалації", у межах якої також планують розширювати арсенал нестратегічної ядерної зброї. За словами експертів, це потрібно для того, щоб контролювати можливу ескалацію конфлікту із застосуванням ядерних боєприпасів.

США мають тактичні авіабомби в кількох країнах Європи, однак вони менш ефективні, ніж ракети. Тому, як вважають у Вашингтоні, їм бракує інструменту стримування, потужнішого за звичайні озброєння, але не настільки руйнівного, як стратегічні ядерні ракети.

Усі ці приготування відбуваються на тлі припинення дії Договору про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності (ДРСМД), який протягом багатьох років знижував рівень напруженості в Європі, усунувши з арсеналів сторін найбільш небезпечні ядерні системи озброєнь.

Як НАТО відповідатиме на гібридні загрози

У "теорії перемоги" чимало уваги приділено також гібридним загрозам. Судячи із заяв західних політиків, країни НАТО стикаються з ними вже зараз.

Наступного дня після виступу Гринкевича у Варшаві польська влада звинуватила Росію в організації підпалу наземної станції супутникової мережі Starlink. "Ми не маємо сумнівів, що за цим актом саботажу стоять російські спецслужби", — заявив Томаш Семоняк, міністр, відповідальний за діяльність спецслужб Польщі. Сам підпал стався у вересні.

Гринкевич торкнувся теми гібридних загроз, відповідаючи на запитання ведучої:

"Коли держава, що зазнала атаки, готова і виконала всі необхідні юридичні вимоги для встановлення відповідальності за цю атаку, ми повинні робити це публічно. Це дає росіянам зрозуміти (...), що ми бачимо, чим вони займаються".

Однак він нічого не сказав про заходи у відповідь, тобто про те, як реагувати на доведений факт саботажу.

З одного боку, позначення "червоних ліній" у гібридній війні може спровокувати потенційного противника підійти до цих меж якомога ближче і, можливо, перевірити, наскільки рішуче вони захищатимуться. З іншого боку, важливо, щоб ці межі були чітко зрозумілими для того, хто їх встановлює, і щоб існував ясний план реагування на їх порушення.

Ще одна небезпека гібридної війни полягає в тому, що її ескалація може наростати поступово, і кожен наступний крок сам собою не буде достатньою підставою для початку війни.

Генерал Гринкевич у своїй промові не торкнувся цього питання безпосередньо, однак заявив, що в будь-якому разі приховати підготовку до повномасштабної війни противнику не вдасться.

Чи вступить Америка у війну з Росією

Вже після виступу Гринкевичу поставили запитання щодо участі США в конфлікті з Росією, якщо він розпочнеться. Це питання обговорюється вже давно, більш того, сумніви щодо цього відкрито висловлював ще у 1961 році президент Франції Шарль де Голль.

З одного боку, Сполучені Штати є найпотужнішою державою світу. Північноатлантичний альянс від самого початку створювався для захисту європейських союзників США.

З іншого боку, війна з Росією може обернутися ядерним апокаліпсисом, який становитиме загрозу для всіх країн світу.

Гринкевич назвав свою присутність у Європі прикладом того, що США залишаються відданими єдності НАТО, однак не згадав жодних конкретних планів.

"Послухайте, американські війська вже перебувають тут, у Польщі. Американські війська розміщені вздовж усього східного флангу. Зрештою питання про те, хто і де надає війська, є політичним рішенням. Але, думаю, ніхто не повинен сумніватися у відданості Сполучених Штатів цьому альянсу", — сказав він.

Тим часом ще влітку глава Пентагону Піт Гегсет на зустрічі міністрів оборони країн НАТО заявив, що часи "утриманства" минули і Європа має самостійно подбати про власну оборону, а США протягом найближчих шести місяців проведуть переоцінку своєї військової присутності в Європі.

Крім того, Гегсет підтвердив, що США вже зараз скоротять свою участь у силах реагування НАТО.

Втім, це не означає, що американці буквально збираються зменшувати свій контингент на європейському континенті. За його словами, Сполучені Штати виступають за "швидкий і незворотний рух до того, щоб Європа почала відігравати провідну роль і взяла на себе основну відповідальність за власну оборону".

Без конкретних відповідей

Сам факт того, що програмна промова генерала Гринкевича пролунала саме в столиці Польщі, виглядав символічним. Сам Гринкевич назвав Варшаву "місцем, де до стримування та оборони ставляться серйозно і де дії відповідають словам".

Польська влада постійно попереджає населення: кількість пов'язаних із Росією актів саботажу, диверсій та інцидентів на об'єктах інфраструктури зростатиме. Росія, пояснює Варшава, намагатиметься "розхитати" суспільства європейських країн, залякати їх і домогтися відмови від підтримки України.

Виступ головнокомандувача Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі докорінно відрізнявся від риторики прем'єр-міністра Польщі Дональда Туска та членів його уряду, які прогнозують подальшу ескалацію і можливі ракетні та дронові удари по Польщі.

Цей контраст був настільки разючим, що впливова газета Rzeczpospolita назвала виступ Гринкевича "голосом з іншої реальності".

Для багатьох експертів позиція альянсу, який має намір стримувати Росію не погрозами застосування сили, а шляхом створення потужної оборони, видається несвоєчасною.

"Навіть зараз НАТО не відмовилося від курсу на недопущення ескалації і не має наміру провокувати третю світову війну у відповідь на російський напад на свій східний фланг. Альянс має намір оборонятися, зокрема завдаючи ударів по території противника, але не прагне поставити Росію на коліна, обезголовити її керівництво чи знищити її ядерний потенціал", — пише військовий експерт видання Polityka Insight Марек Сверчинський.

З одного боку, зазначає оглядач радіо TokFM Шимон Кемпка, було б украй наївно очікувати конкретних відповідей на складні запитання від американського генерала, який обіймає таку високу посаду:

"Ми не повинні забувати, що слухачами його промови є не лише ми. До теорії перемоги уважно прислухаються і в Кремлі".

З іншого боку, коментатори закликають розглядати промову Гринкевича не окремо, а в комплексі з виступом на іншій панелі Варшавського форуму іншого представника американської адміністрації, близького до Дональда Трампа, посла США при НАТО Метью Вітакера.

Той нагадав, що в стратегії національної безпеки президента Трампа пріоритети розставлені таким чином:

"На першому місці — безпека самих Сполучених Штатів. Якщо ми не впораємося з цим завданням, усе інше не матиме значення. На другому місці — Західна півкуля. Очевидно, що ми повинні зосередитися на тому, що розташоване найближче до Сполучених Штатів. На третьому місці — Тихоокеанський регіон. І на четвертому — Європа. Думаю, саме в такому порядку ми зараз розглядаємо всі актуальні пріоритети Сполучених Штатів і наших союзників у сфері безпеки".

Хибне тлумачення двох концепцій

Уже після Варшавської конференції, 14 жовтня, МЗС Білорусі виступило із заявою, в якій засудило виступ генерала Гринкевича, побачивши в ньому загрозу для Білорусі.

"Ця концепція передбачає завдання превентивних ударів по території Білорусі із застосуванням дронів і наземних роботизованих систем", — йшлося в офіційній заяві МЗС.

Водночас у виступі генерала Гринкевича таких тверджень не було.

Можливо, це стало наслідком помилкового тлумачення статті The Wall Street Journal, яка, розповідаючи про "теорію перемоги", припустила, що вона може спиратися на напрацювання генерала у відставці Кріса Донаг'ю, колишнього командувача армії США в Європі та ексочільника сухопутного командування альянсу.

Ідея рішучого контрнаступу, який, серед іншого, передбачав би удари ракетами по російських командних пунктах, системах ППО в Калінінградській області, під Санкт-Петербургом і в Білорусі, згадується саме в описі концепції Донаг'ю у WSJ, а не у виступі Гринкевича.

"Цей підхід отримав назву "Ініціатива стримування зі східного флангу", і, за словами американських військових посадовців, його головна мета полягає в тому, щоб змусити Путіна, оцінивши оборону НАТО, дійти висновку: "не сьогодні", якщо він розглядатиме можливість нападу", — зазначалося у статті.

Згідно з публікацією, "у межах цієї стратегії передбачалося створення великої "автономної зони", щоб безпілотники та наземні роботи могли відбити російську атаку без значних втрат серед союзників".

Концепція стримування, яку пропонує Донаг'ю, відрізняється від "теорії перемоги" Гринкевича. Вона значно більше відповідає концепції "стримування через відплату" — саме тому підходу, який, судячи з усього, НАТО наразі застосовувати не збирається.