Як Росія зруйнувала українську металургію

Так само, як тисячі інших жителів Запоріжжя, Денис Максишко багато років працює на металургійному заводі "Запоріжсталь". Протягом кількох поколінь це підприємство було найбільшим і найважливішим роботодавцем у місті.

"Запоріжсталь" — це не просто велике підприємство, це серце міста", — каже він.

Але тепер, після кількох російських ракетних ударів, це серце більше не б'ється. Чотири атаки — дві в серпні та дві у вересні — зупинили величезний завод, де працюють 8,5 тис. осіб, на невизначений термін.

"Усе обладнання практично повністю знищено. Вікон не залишилося, на даху діри. Доменні печі практично зруйновані", — пояснює Максишко.

За словами операційного директора "Запоріжсталі" Олександра Мироненка, Росія загалом випустила по заводу 17 ракет. Загинули вісім співробітників, 31 людина дістала поранення.

"Зараз ми розчищаємо уламки й намагаємося спланувати відбудову", — сказав Мироненко BBC.

Але поки що немає жодної впевненості в тому, що "Запоріжсталь" зможе коли-небудь знову запрацювати.

Кампанія зі знищення галузі

Послідовна російська кампанія ударів по українських металургійних підприємствах розпочалася в серпні. Наразі ракети уразили всі заводи, деякі — кілька разів.

Це ключовий сектор української економіки, і він — вигідна ціль для Росії.

До початку повномасштабного вторгнення у 2022 році на металургійну та видобувну промисловість припадало близько 10% українського ВВП і приблизно третина експорту країни. Тут працювали понад 500 тис. осіб, з цією галуззю було так чи інакше пов'язано орієнтовно 8% усіх робочих місць в Україні.

Як каже Мироненко, через нещодавні російські атаки індустрія зупинилася, і зараз її внесок у ВВП країни "ймовірно, наближається до нуля".

Донедавна його компанія була найбільшим в Україні виробником сталі та чавуну, але зараз усі її металургійні заводи не працюють.

"Очевидно, що вони намагаються зупинити українську економіку та зробити так, щоб Україна не мала змоги отримувати гроші від експорту за кордон, не могла сплачувати податки й зарплати, щоб її міста не мали змоги жити, а люди не мали роботи, — каже Мироненко. — Поки що ці їхні зусилля були дуже ефективними".

Що це може означати для економіки України

Збитки, завдані металургійній індустрії, можуть мати руйнівні наслідки для економіки України та її суспільства.

Доки у 2014 році не розпочалася війна з Росією, Україна мала 12 металургійних заводів. Частину з них країна втратила після окупації частин Луганської та Донецької областей.

До 2018 року заводів залишилося лише дев'ять, а у 2025-му, після трьох років повномасштабної війни, ця цифра впала до шести. Серед останніх втрачених підприємств були "Азовсталь" та Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча в Маріуполі.

25 вересня найбільше металургійне підприємство України "АрселорМіттал Кривий Ріг" (колишня "Криворіжсталь") оголосило, що не може працювати після постійних ударів, які тривали п'ять тижнів. При цьому завод віддав належне хоробрості своїх співробітників, п'ятеро з яких загинули.

Голова Ради оборони Кривого Рогу Олександр Вілкул виступив з екстреним зверненням до жителів міста, у якому заявив про "дуже серйозний удар", який вплине не лише на кілька тисяч співробітників заводу.

"Це податки до бюджету громади. І це не просто абстрактні цифри. Усі ми розуміємо — це кошти на зарплати бюджетників, на утримання міської інфраструктури, ремонти труб і котелень, це гроші на дитячі садки, соціальну сферу та багато іншого", — сказав він.

Як каже Станіслав Зінченко, голова київської консалтингової компанії GMK Center, податки металургійних компаній забезпечували від 30% до 70% доходів місцевих бюджетів у містах, де розташовані ці підприємства.

"Іншими словами, від цих компаній залежить фізичне виживання міст, — сказав він BBC. — Це катастрофічна проблема для економіки України. До війни металургійна та видобувна промисловість були ключовими. Ця галузь завжди була найбільшим інвестором в економіку, в середньому вкладаючи два-три мільярди доларів на рік".

"Смертельна лотерея"

Якщо металургійні підприємства залишатимуться закритими, втратити роботу можуть сотні тисяч людей. Це призведе до хвиль міграції, які відчують далеко за межами України, попереджає Зінченко.

"Насувається гуманітарна катастрофа", — каже він.

Кінець металургійної галузі також матиме вкрай важкі наслідки для оборонних спроможностей України та її відбудови.

Сталь — найважливіший компонент для військового обладнання, так само, як для виробництва укриттів та відновлення безлічі будівель, які пошкодила Росія.

Саме цим Москва намагається виправдати свої удари по металургійних підприємствах. Вона стверджує, що заводи в Запоріжжі та Кривому Розі виробляли озброєння.

"Ми спробували знову запустити "Запоріжсталь". Ми запустили піч і працювали 10 годин, поки не стався ще один повітряний удар", — сказав під час конференції в Києві Олександр Водовіз із компанії "Метінвест".

Він додав, що через невизначеність поки що немає сенсу витрачати кошти на відбудову заводів.

Але навіть якщо виробництво вдасться запустити, українські металургійні заводи ще не скоро зможуть повернутися до звичайної роботи.

Російські удари по залізниці зробили перевезення їхньої продукції небезпечною та важкою справою. А удари по портах перетворили експорт на смертельну лотерею.

"Порти фактично заблоковані, — каже Мироненко. — Кожне судно можуть атакувати, і шанси 50 на 50 — або вдасться, або ні".

Проблеми України можуть також поглибити квоти на імпорт сталі, які запровадив Європейський Союз 1 липня.

Але співробітник "Запоріжсталі" Денис Максишко не втрачає оптимізму.

Його колеги прагнуть знову оживити завод, розчищаючи уламки та намагаючись полагодити все, що ще можна полагодити.

"Це те саме, що військові роблять в окопах. Звичайні люди борються, як солдати, за те, щоб завод був живий", — підсумовує він.