Європа боїться України в ЄС і вигадує альтернативу. Але ще ризикованіше не прийняти Київ - The Economist

Інтеграція України до Європейського Союзу переходить у нову, складнішу й суперечливішу фазу, пишуть європейські медіа Politico та The Economist. Вони розглядають її одразу в двох площинах: як практичний переговорний процес та як стратегічний вибір для майбутнього самої Європи.

Замість швидкого членства - "пакет зближення"

Як повідомляє Politico, після того як країни ЄС фактично відмовилися від ідеї прискореного вступу України, у Брюсселі з'явився інший підхід - пакет тимчасових заходів, покликаних посилити економічний та інституційний зв'язок із Києвом ще до повноправного членства.

У практичному вимірі це означає розширений доступ України до європейського ринку, участь у програмах ЄС і залучення до роботи його інституцій, повідомили Politico на умовах анонімності чотири дипломати, обізнані з ходом обговорень.

Серед обговорюваних ідей - можливість присутності українських представників на засіданнях європейських рад, хай і без права голосу.

Українська сторона, як підкреслює видання, сприймає це як проміжний етап. Посол України при ЄС Всеволод Ченцов наголошує: стратегічною метою залишається повноправне членство, однак відчутні результати потрібні вже зараз.

Поворот до більш обережної стратегії відбувся після напружених березневих переговорів, під час яких держави ЄС відхилили ідею Єврокомісії про так зване "зворотне розширення" - сценарій, за якого Україна могла б приєднатися до Союзу ще до завершення ключових реформ.

Як зазначають дипломати, стало очевидно: у короткостроковій перспективі повноцінне членство є практично недосяжним. Водночас Брюссель усвідомлює необхідність запропонувати Києву конкретні кроки підтримки - як політичної, так і економічної.

Серед можливих рішень - поетапне відкриття внутрішнього ринку ЄС, спрощення торгівлі через взаємне визнання стандартів продукції, а також залучення українських компаній до стратегічних промислових проєктів.

Усе це має забезпечити швидкий економічний ефект і посилити довіру інвесторів.

Довга дорога до ЄС

Навіть за сприятливих умов процес вступу України до ЄС залишається довгим. Як нагадує Politico, востаннє Євросоюз розширювався у 2013 році, коли до нього приєдналася Хорватія.

Попри політичну підтримку України, реальні строки виглядають значно стриманішими. Комісар ЄС з питань розширення Марта Кос попередила, що сподівання президента Володимира Зеленського на вступ до 2027 року є "нездійсненними".

Водночас високопоставлений представник Європейської ради зазначив, що Україна потенційно зможе завершити переговори щодо всіх кластерів до кінця 2027 року - але лише за умови, що збереже нинішній темп реформ.

Однак навіть після цього остаточне рішення про вступ потребуватиме одностайної згоди всіх 27 країн-членів ЄС. Це означає, що процес може ще довго залишатися предметом політичних дискусій і суперечок щодо умов майбутнього членства України.

Без України Європі не обійтися?

Якщо Politico описує механіку переговорів, то The Economist пропонує ширший погляд на ситуацію.

Видання ставить запитання: якщо Європа справді побоюється війни з Росією, чи може вона дозволити собі тримати Україну на відстані?

З одного боку, європейські лідери дедалі частіше говорять про все більшу загрозу. Прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск попереджає, що Росія може завдати удару по східному флангу Європи вже найближчим часом. На цьому тлі лунають заклики посилювати оборону та серйозніше ставитися до безпеки.

З іншого боку, ці ж політики не поспішають із повноцінним членством України в ЄС. Зокрема, Франція та Німеччина не підтримують швидкий вступ, на якому наполягає президент Володимир Зеленський.

Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц прямо заявив, що Україна не може приєднатися до Євросоюзу під час війни і має відповідати всім суворим стандартам членства.

Частина цих застережень, як зазначають автори публікації, є цілком зрозумілою: Україна залишається вразливою демократією з високим рівнем корупції та невизначеністю майбутніх кордонів.

Є й суто економічні побоювання, однак, як вважає The Economist, вони виглядають менш переконливими.

Наприклад, європейські фермери остерігаються конкуренції з боку потужного українського агросектору, яка може вплинути на чинну систему субсидій ЄС. Водночас, як зазначає видання, сама ця система давно потребує реформування.

З іншого боку, прихильники інтеграції наводять іншу логіку. Україна - це не лише країна-кандидат, а й найбільша армія в Європі, що має сотні тисяч військових і унікальний бойовий досвід. Крім того, вона активно розвиває сучасні оборонні технології, зокрема безпілотні системи.

Президент Фінляндії Александр Стубб формулює цю позицію максимально прямо: "Ми, європейці, маємо зрозуміти, що Україна нам потрібна більше, ніж ми їй".

Альтернатива НАТО і "проміжне членство"

Водночас, як зазначає The Economist, перспективи членства України в НАТО наразі фактично зникли. Західні чиновники прямо говорять, що ці амбіції "мертві" у найближчому майбутньому.

Тому головним інституційним "якорем" для України на Заході залишається саме Європейський Союз. І тут знову повертаються ідеї, про які пише Politico - проміжні форми інтеграції.

Йдеться про асоційоване або часткове членство. Також обговорюється можливість поширення на Україну положень про взаємну оборону, які закріплені в договорах ЄС.

Фактично Європа опиняється в суперечливій ситуації: з одного боку, вона остерігається економічних і політичних наслідків повноцінного розширення, з іншого - вже зараз готова брати на себе дедалі серйозніші безпекові зобов'язання, розмірковує видання.

Головне питання: чи готова Європа?

Втім, Європа вагається не стільки через Україну, скільки через саму себе, веде далі The Economist.

Ключове питання - це оцінка загрози. Якщо війна з Росією справді можлива, тоді швидка інтеграція України виглядає не політичним жестом, а елементом безпеки. У такій логіці зближення з Києвом стає критично важливим.

Водночас у Європі немає єдиної позиції. Частина політиків і виборців не вважає конфлікт із Росією неминучим, а тому обережніше ставиться до розширення ЄС і нових зобов'язань.

У підсумку, як йдеться в матеріалі, майбутнє України може залежати від простого питання: чи готові європейці воювати, якщо Україна не стане частиною їхнього "клубу".

Загалом обидва видання описують складну, багатовимірну картину. Україна залишається стратегічним партнером і країною-кандидатом на вступ до ЄС, але шлях до повноправного членства розтягується на роки.

Натомість поступово формується інша модель — повільна, поетапна інтеграція. Це компроміс між політичною підтримкою України та обережністю європейських інституцій.

І, схоже, саме цей компроміс і визначатиме нову реальність відносин між Києвом і Брюсселем у найближчій перспективі.