Хто такі "відьми" українського підпілля

Війна в Україні триває не лише в окопах, на артилерійських позиціях чи в небі, де щодня працюють дрони. На окупованих територіях існує ще один фронт - невидимий.

Його бійці - українські підпільники, які збирають розвіддані, відстежують переміщення російських військ, допомагають наводити удари безпілотників і працюють у реальності, де навіть проукраїнський напис на стіні може коштувати людині свободи або життя.

Про те, як функціонує цей прихований спротив і чому його ключовою силою стали жінки, розповідає у великому репортажі видання The Atlantic.

Про боротьбу на окупованих територіях, пишуть також Reuters і аналітики Міжнародного центру оборони та безпеки (ICDS).

Від відкритого протесту до підпільної боротьби

У перші місяці повномасштабного вторгнення спротив на окупованих територіях був відкритим. Люди виходили на вулиці з українськими прапорами, співали патріотичних пісень і демонстрували, що не приймають окупацію.

Згодом ситуація змінилася.

Співрозмовник The Atlantic Дмитро, який працює в підпіллі на окупованій частині Херсонщини від перших днів вторгнення РФ, згадує: тоді багато хто "ризикував шалено", бо майже ніхто не вірив, що росіяни затримаються надовго.

Та окупаційна система поступово ставала все жорсткішою. Зараз будь-який прояв підтримки України може завершитися арештом, катуваннями і навіть смертю.

Координатор підпілля в Маріуполі Петро Андрющенко розповів виданню, що навіть графіті на підтримку України може коштувати людині життя.

"Навіть якщо ти добре замаскований, твої пересування можна відстежити й з'ясувати, де ти живеш", — каже він.

За словами учасників спротиву, російські спецслужби створили щільну систему відеоспостереження та контролю, а перевірки й допити стали частиною повсякденного життя на окупованих територіях.

У результаті рух опору змінився: із символічного він перетворився на розвідувальний.

Флірт як зброя

У матеріалі The Atlantic український розвідник Сергій розповідає, що кілька місяців видавав себе у WhatsApp за самотню жінку й листувався з чеченським командиром Ахмадом, який служив на окупованому півдні України.

Вони говорили про особисте життя, війну та плани на майбутнє. Згодом Сергій попросив співрозмовника надіслати фотографію.

На знімку опинився не лише сам військовий, а й карта частини, що висіла на стіні позаду нього.

Невдовзі по цих координатах завдали українського удару.

Командир Сергія з усмішкою згадує: "Сергій чудово вмів фліртувати. Хлопці з нашої команди навіть почали просити в нього поради щодо знайомств".

Учасники підпілля кажуть, що подібні операції стали важливою частиною розвідувальної роботи. Російські військові нерідко стають джерелом цінної інформації, навіть не підозрюючи про це.

Телефони, стеження і посібники ЦРУ

Однією з найбільших проблем для підпільників стала російська система цифрового контролю.

Як пише The Atlantic, телефони, які продають на окупованих територіях, містять програмне забезпечення під назвою "Друг", розроблене російськими спецслужбами.

За словами учасників спротиву, ця програма збирає дані про місцеперебування користувача, його фотографії та комунікації.

Саме тому для зв'язку підпільники використовують телефони, які таємно доставляють з підконтрольної Україні території. Іноді такі пристрої перевозять складними логістичними маршрутами, а в екстрених випадках - навіть за допомогою дронів.

Більшість учасників руху опору не мають професійної розвідувальної підготовки й навчаються вже під час роботи.

За словами Дмитра, серед найпопулярніших посібників у херсонському підпіллі - старі посібники ЦРУ періоду холодної війни.

"Ваше ЦРУ було майстрами таких операцій. Ви, шельми, знали, як за допомогою флірту добувати потрібні дані", - цитує його The Atlantic.

Чому саме "відьми"?

Особливу увагу видання приділяє жінкам.

За словами учасників руху опору, саме вони сьогодні становлять основу багатьох розвідувальних мереж на окупованих територіях.

Жінки працюють у школах, лікарнях, адміністративних установах і часто мають доступ до інформації, яку іншим отримати значно складніше.

Деякі співпрацюють з організаціями, що доставляють гуманітарну допомогу російським підрозділам. І кожна така поїздка допомагає зібрати важливі розвіддані.

Недарма багатьох учасниць підпілля називають "відьмами".

Колишня народна депутатка України Леся Оробець пояснює, що слово "відьма" походить від дієслова "відати" — знати.

"Відьми були мудрими. Вони розуміли таємниці навколишнього світу. В Україні відьом поважали за їхні знання", - каже вона у коментарі виданню.

На думку Оробець, саме такі "відьми" сьогодні стали одними з найнебезпечніших противників російських військ на окупованих територіях.

Підпілля як частина стратегії

Інформація, яку збирають підпільники, безпосередньо впливає на ситуацію на фронті.

Командир підрозділу безпілотників Ігор Кравченко з позивним "Рам" розповів The Atlantic, що значна частина ударів по російських об'єктах в окупації ґрунтується саме на даних руху опору.

За його словами, між передачею координат і ударом по особливо важливій цілі іноді минає лише кілька годин, а в окремих випадках - ще менше.

Про те, що спротив на окупованих територіях залишається важливою частиною української стратегії, пише не лише The Atlantic.

Аналітики Міжнародного центру оборони та безпеки (ICDS) зазначають, що опір стає менш помітним, але не менш активним.

Про боротьбу в окупації нагадує і Reuters. Агентство пише, що навіть через роки після захоплення таких міст, як Маріуполь, Україна продовжує завдавати ударів по російській логістиці та військовій інфраструктурі на окупованих територіях.

Співрозмовники Reuters називають це частиною довгострокової кампанії, покликаної послабити контроль Росії над захопленими регіонами.