В церкву тільки за паспортом і підписом: нові правила молитви для християн в Індії

У церквах Мумбаї перед молитвою вірян тепер можуть попросити підписати документ. У ньому людина підтверджує, що прийшла добровільно і ніхто не змушував її змінювати релігію.

Ім'я, іноді номер посвідчення особи, підпис - і документ зберігають у церкві

Навіщо? На випадок, якщо хтось звинуватить її в незаконному наверненні людей до іншої віри.

Юридичної сили така форма не має. Але для церков це своєрідна страховка.

"Якщо хтось раптом звинуватить нас у примусовому наверненні, ми зможемо показати, що люди прийшли молитися за власним бажанням", - пояснює юрист Девдан Трибхуван.

Причина таких запобіжних заходів - новий закон штату.

Він забороняє навертати людину до іншої релігії за допомогою насильства, погроз, обману, тиску або матеріальних стимулів.

За порушення можна отримати до семи років ув'язнення, а за повторне порушення - до 10 років.

Водночас закон вимагає заздалегідь повідомляти владу про добровільну зміну релігії. А в багатьох випадках саме людина, яка допомагала іншому перейти в іншу віру, має довести, що все відбулося добровільно.

Найбільше запитань викликає поняття "заманювання".

До нього закон відносить, зокрема, пропозицію роботи, безкоштовну освіту, обіцянку шлюбу, "кращий спосіб життя" і навіть релігійне зцілення.

Тобто межа між допомогою, переконанням і незаконним стимулом може виявитися дуже тонкою.

"Чому ви сюди прийшли?"

Девдан Трибхуван каже, що на практиці це вже відчувається.

Він християнин у четвертому поколінні та працює в організації, яка надає юридичну допомогу християнській громаді Мумбаї.

За останні місяці, розповідає він, люди все частіше звертаються до нього не через судові справи, а через зірвані молитовні зібрання та запитання: що їм тепер взагалі дозволено?

Деякі прихожани розповідають, що до церков заходять незнайомі люди й починають їх розпитувати:

"Як вас звати? Чому ви тут? Вам хтось щось пропонував?"

Якщо ім'я людини не звучить як християнське, запитання можуть стати ще прямішими: "Вас хтось змусив сюди прийти? Вам хтось щось пропонував?"

Більшість тих, хто звертається до Трибхувана, не хочуть судитися. Вони намагаються зрозуміти: чи може звичайна зустріч для спільної молитви стати підставою для звинувачення в наверненні людей до іншої віри.

У липні видання Indian Express повідомило про п'ять випадків зриву християнських молитовних зібрань у різних районах Мумбаї з квітня до липня.

Після цього поліція відкрила дев'ять справ: сім - проти вірян або організаторів молитовних зустрічей і дві - проти членів індуїстської націоналістичної організації Bajrang Dal.

На запитання BBC про ці розслідування та вжиті заходи поліція не відповіла.

"Невже сама по собі зустріч для молитви вже вважається наверненням до іншої релігії?" - запитує Трибхуван.

Мумбаї, де різні віри живуть поруч

Для Мумбаї це питання особливо чутливе.

Місто століттями зростало завдяки людям, які приїжджали сюди з різних куточків Індії та з-за кордону. З собою вони привозили своїх богів, традиції та обряди.

Тут церковний дзвін може лунати поруч із закликом до молитви з мечеті. До однієї святині можуть приходити люди різних віросповідань.

В такому місті будь-які нові обмеження у сфері релігії швидко стають питанням не лише для церков, а й для звичайних сімей та пар.

Махараштра став одним з понад десятка штатів Індії, де діють закони, що обмежують перехід з однієї релігії в іншу.

Останніми роками таких законів стає все більше, особливо у штатах, якими керує партія прем'єр-міністра Нарендри Моді. Деякі з цих норм нині оскаржують у Верховному суді Індії.

Що вважається "заманюванням"

За новими правилами стоять давні суперечки.

Індуїстські націоналістичні організації роками звинувачують християн у тому, що ті за допомогою грошей, освіти та медичної допомоги схиляють бідних людей і представників племінних громад переходити з індуїзму в християнство.

Є й інша теорія - так званий "любовний джихад". Її прихильники твердять, що мусульманські чоловіки вступають у стосунки з індуїстськими жінками, щоб навернути їх до ісламу.

Критики таких заяв вважають, що вони посилюють тиск на християнські молитовні зібрання та міжрелігійні пари.

Водночас влада Махараштри наполягає: добровільну зміну релігії ніхто не забороняє. Мета закону, за словами уряду, - боротися з обманом, тиском і примусом.

Але саме тут виникає головна проблема: де закінчується добровільний вибір і починається "заманювання"?

"Ми не підтримуємо примусове навернення до іншої віри", - каже Самсуддін Тамболі, президент реформаторської організації Muslim Satyashodhak Mandal.

Водночас його непокоїть те, наскільки широко сформульовано саме поняття "заманювання".

Пропозиція роботи, безкоштовна освіта в релігійному закладі, обіцянка шлюбу, "кращий спосіб життя" або "божественне зцілення" - усе це за певних обставин може потрапити під дію закону.

У деяких випадках порушенням може вважатися навіть твердження, що одна релігія краща за іншу.

"Визначення сформульоване настільки широко, що практично будь-яку вигоду, яку отримує людина, можна оголосити стимулом", - каже Абхай Типсей, колишній суддя Високого суду Бомбея.

"Якщо людина отримує певну вигоду і свідомо вирішує через це змінити релігію, чому це взагалі має вважатися неправильним?"

Коли релігія стає сімейною справою

Є в нових правилах ще одна деталь.

Батьки, брати, сестри та інші родичі можуть звернутися до поліції зі скаргою на нібито незаконне схиляння людини до іншої релігії.

А тому, кого звинувачують в організації або сприянні такому переходу, доведеться доводити, що все було законно.

Ця норма викликає особливе занепокоєння у тих, хто працює з міжрелігійними парами.

В Індії люди різних віросповідань можуть одружуватися, не змінюючи релігію. Але про такий шлюб потрібно заздалегідь повідомити владу, і ця інформація залишається доступною протягом місяця.

Адвокатка Лара Джесані, яка допомагала таким парам отримувати захист у суді, розповідає: за цей час про майбутнє весілля іноді дізнавалися родичі та індуїстські націоналістичні організації.

У деяких випадках, за її словами, родичі забирали жінок просто з офісу реєстрації шлюбу.

Тепер Джесані побоюється, що новий закон дасть родичам ще один привід втручатися в особисте життя пари.

"Навіть коли ніхто не збирається змінювати релігію, пари бояться, що родич може звинуватити одного з партнерів у спробі навернути іншого до своєї віри".

Уряд Махараштри запевняє, що закон не обмежує право людини змінювати релігію.

Міністр штату Панкадж Бхояр заявляв, що попереднє повідомлення потрібне лише для того, щоб переконатися у добровільності такого рішення та запобігати обману, тиску й примусу.

Але для багатьох питання вже вийшло за межі шлюбів.

Девдан Трибхуван каже, що люди почали боятися навіть невеликих молитовних зібрань біля своїх будинків.

На такі зустрічі може прийти 50, а іноді й 100 людей. Серед них можуть бути й представники інших релігій.

І саме це, на його думку, створює нову невизначеність: де закінчується звичайна молитва і починається те, що хтось може назвати наверненням?

"Якщо хтось хоче прийти і помолитися, ми не можемо йому заборонити. Це і є право людини самостійно обирати", - каже Трибхуван.

Колишній суддя Високого суду Бомбея Абхай Типсей ставить питання ще ширше:

"Якщо доросла людина має право самостійно вирішувати, з ким їй одружуватися, і має право голосувати, чому вона не повинна мати права самостійно вирішувати і це питання?"