Люди більше не ростуть? У чому причина

Протягом останніх 150 років людство як вид пережило стрімкий стрибок у зрості. Однак з'являються ознаки того, що цей процес добігає кінця і однією з імовірних причин може бути зміна клімату.

Науковці вже неодноразово підтверджували, що глобальне потепління спричиняє екстремальні погодні явища, зокрема хвилі спеки та підвищену вологість. Тепер група дослідників із Каліфорнійського університету в США з'ясувала, що такі умови, можливо, сповільнюють ріст дітей ще до їхнього народження.

Команда проаналізувала дані про 200 000 дітей віком до п'яти років у Південній Азії — регіоні, який особливо гостро відчуває наслідки кліматичних змін. Дослідники підрахували: діти, чиї матері під час вагітності кожного триместру стикалися зі стрибками температури понад 35°C у поєднанні з високою вологістю, будуть на 13% нижчими, ніж передбачає вікова норма.

Фахівці вважають темпи росту дитини від народження до п'яти років ключовим показником загального стану її здоров'я та розвитку.

Хоча на наш остаточний зріст суттєво впливають генетика та інші чинники, як-от харчування та стан здоров'я, "дослідження свідчить, що дедалі більша спека та вологість в умовах кліматичних змін справді загрожують зниженням середнього зросту дітей віком до п'яти років у Південній Азії", — пояснює провідна авторка роботи Кейті Мак-Магон.

"Загальна світова картина поки що залишається незрозумілою, проте багато чого залежатиме від заходів із пом'якшення наслідків та адаптації в найближчі десятиліття, — додає вона. — Ми цілком можемо очікувати подібних результатів в інших країнах із низьким та середнім рівнем доходу — у регіонах, які вже потерпають від високих температур і вологості".

Згідно з класифікацією Світового банку, до категорії країн із низьким та середнім рівнем доходу належать близько 120 держав.

Циклічні зміни середнього зросту

Науковці знають, що протягом віків людство переживало періоди значних коливань зросту, особливо в часи масштабних змін.

Наприклад, деякі дослідження вказують на те, що перехід від збиральництва до землеробства 10 000 років тому спершу негативно вплинув на середній зріст населення.

Пізніше, у 2004 році, викладач економіки з Університету штату Огайо (США) професор Річард Стеккель опублікував важливе дослідження. Він ретельно вивчив дані про зріст тисяч скелетів, які археологи знайшли під час розкопок у Північній Європі. Ці знахідки датуються періодом від IX до XIX століття. Професор з'ясував, що протягом цього часу середній зріст то збільшувався, то зменшувався, досягнувши найнижчої позначки у XVII столітті.

У ту епоху Європа пройшла крізь низку випробувань: розростання міст прискорило поширення інфекційних хвороб, змінилися методи ведення сільського господарства, а також настав Малий льодовиковий період — етап похолодання, що тривав із XVI по XIX століття.

"До 1700-х років чоловіки в Північній Європі втратили в середньому 6,4 см зросту. Цю втрату вдалося повністю компенсувати лише у першій половині XX століття", — зазначає професор Стеккель.

Доктор Андреа Родрігес Мартінес, дослідниця здоров'я населення в Імперському коледжі Лондона (Велика Британія) та авторка кількох праць про тенденції зміни людського зросту, побоюється, що кліматичні зміни можуть так само впливати на сучасне населення.

"За оцінками ООН, приблизно один мільярд дітей у всьому світі перебувають під "надзвичайно високим ризиком" через наслідки зміни клімату. Можна впевнено сказати, що кліматична криза різними способами створює серйозну загрозу для зросту та здоров'я дітей", — стверджує вона.

Зменшуються навіть вийвищі

Якщо поглянути на загальну картину XX століття, умови життя справді суттєво вплинули на зріст людей.

У 2017 році NCD-RisC (мережа науковців у галузі охорони здоров'я з усього світу) оприлюднила аналіз біометричних даних чоловіків та жінок у 200 країнах, народжених між 1896 та 1996 роками. Дослідники підрахували, що за цей час середній світовий зріст чоловіків зріс зі 162 см до 171 см, а жінок — зі 151 см до 159 см.

Проте деякі нації росли швидше за інші. Наприклад, іранські чоловіки стали вищими на 16,5 см, а жінки в Південній Кореї додали у зрості 20,2 см. На іншому кінці спектра — жінки Мадагаскару, які за століття підросли лише на 1,5 см, та пакистанські чоловіки із показником 1,27 см.

Чому виникла така велика різниця?

"Хоча генетика значною мірою пояснює коливання зросту, цей показник також залежить від сукупності харчових, екологічних та соціально-економічних факторів", — пояснює доктор Мартінес.

Сюди належать доступ до поживної їжі та чистої води, а також досягнення медицини, які посилили нашу здатність боротися з хворобами.

Існують також дані, які свідчать, що середній зріст людства, можливо, досягає свого піка — принаймні у деяких країнах із найбільшою кількістю населення.

Найвищими людьми у світі вважають нідерландців. Цьому сприяли історичне покращення рівня життя, доступ до високоякісної їжі та розвиток медицини.

"Їхній приклад демонструє чіткий зв'язок між умовами життя та здоров'ям і зростом населення", — каже Крістіна Томпсон, професорка кафедри здоров'я та суспільства Вагенінгенського університету в Нідерландах.

Однак, за даними Бюро статистики Нідерландів (CBS), їхній середній зріст почав зменшуватися.

Чоловіки 1980 року народження до 19 років мали середній зріст 183,9 см, тоді як у хлопців 2001 року народження цей показник впав до 182,9 см. У нідерландських жінок середній зріст знизився зі 170,7 см до 169,3 см.

У заяві CBS однією з причин називають "імміграцію нових груп населення нижчого зросту та народження їхніх дітей уже в країні". Проте відомство також зауважило, що зріст зменшився і серед дітей, чиї батьки народилися в Нідерландах.

"Досі незрозуміло, що саме спричинило це скорочення, — зазначає Томпсон. — Чи погіршилася якість харчування? Чи, можливо, ріст сповільнює дитяче ожиріння?".

Затримка через нерівність

Не варто дивуватися, що розвинені країни світу очолюють глобальні рейтинги зросту.

Однак ці позиції можуть змінюватися.

Дані NCD свідчать, що наприкінці XIX століття США посідали третє місце у світі за зростом населення. Сьогодні ж американці не входять навіть до першої двадцятки.

Зауважте, вони не стали нижчими — американські чоловіки 1996 року народження були в середньому на 6 см вищими за своїх предків, що народилися на 100 років раніше. Просто решта світу росла швидшими темпами.

Джон Комлос, американський економіст і піонер антропометричної історії — науки, що вивчає фізичні параметри людини протягом століть, — вказує на соціально-економічну нерівність, яка з часом виникла в країні. Особливо це стосується доступу до медичної допомоги в останні десятиліття.

"США поступилися країнам, які обрали модель "соціальної держави", де навіть бідні верстви населення мають змогу звернутися з дитиною до лікаря", — пояснює він.

Професор Комлос також звинувачує стрімке зростання рівня ожиріння в США з середини XX століття, зокрема серед дітей та підлітків. Хоча урядові дані свідчать, що за останні два десятиліття харчові звички американців дещо покращилися, вони водночас вказують на те, що понад половина жителів США віком до 18 років досі харчується неповноцінно.

"Минуле навчило нас: якщо ви хочете, щоб населення ставало вищим або продовжувало рости, для початку ви маєте забезпечити людей належним харчуванням", — додає він.

Історія двох Корей і двох Німеччин

Ще одним яскравим прикладом ролі умов життя в зростанні є корейці, які були розділені на Північну та Південну Корею війною у 1950-х роках.

Дослідження науковців із сеульського Університету Сонгюнгван, яке вони провели у 2011 році, показало: люди, що народилися на півночі, були в середньому на 8 см нижчими за своїх заможніших південних сусідів.

Схожу, хоча й менш виражену різницю дослідники виявили під час порівняння людей, народжених у Німеччині протягом 41 року її поділу на дві частини (1949–1990).

Західні німці були в середньому приблизно на 1 см вищими за своїх східних сусідів.

То чи перестали ми рости

Існують докази того, що в деяких розвинених країнах ріст населення досяг свого піка або стабілізувався, проте країни, що розвиваються, можуть компенсувати цей показник, поступово наздоганяючи лідерів.

Водночас, хоча умови життя в регіонах, що відстають, ще можуть покращитися, дедалі частіше виникає підозра, що спричинені людиною кліматичні зміни стануть цьому на заваді.

"Люди, які живуть в умовах екстремальної спеки та вологості, часто стикаються з найбільшими перешкодами для адаптації до кліматичних змін", — зауважує Кейті Мак-Магон.

"Для тих, хто працює просто неба, наприклад у сільському господарстві, і має обмежений доступ до кондиціонування або взагалі його не має, зміна клімату, ймовірно, посилить ті негативні наслідки, які ми виявили".