Франція запалала. Чому влада виявилася не готовою до протестів і що буде далі

Із понеділка у французьких школярів і студентів починаються канікули, і влада сподівається на перепочинок від протестів, що тривають із кінця вересня. Однак на 5 листопада вже заплановані нові масштабні акції протесту.

Що можуть зробити влада Франції та президент Емманюель Макрон, від якого рішучих дій вимагають усі політичні сили?

Після масштабних протестних акцій у суботу, які переросли в заворушення, підпали та пограбування магазинів, міністр внутрішніх справ Франції Лоран Нуньєс спробував піти у відставку, визнавши, що ситуація вийшла з-під контролю.

Однак президент відставку не прийняв і натомість доручив міністрові розробити заходи для підвищення безпеки на вулицях французьких міст і притягнення до відповідальності винних у заворушеннях.

Ходять чутки, що Макрон може запровадити тимчасову комендантську годину в деяких регіонах країни або навіть оголосити надзвичайний стан.

У неділю він виступив із телевізійним зверненням до нації, закликавши до національної єдності та намагаючись запевнити французьке суспільство, що винні в насильницьких діях будуть покарані.

Однак французькі ЗМІ розкритикували його за відсутність деталей.

Макрон не уточнив, яким чином притягнуть до відповідальності вандалів, як компенсуватимуть збитки постраждалим компаніям, як планують забезпечити захист міст під час нових заворушень і коли налагодять діалог зі студентами та представниками викладацького складу щодо проблем освіти, адже саме з цього минулого місяця й почалися демонстрації.

Софі Біне, генеральна секретарка Загальної конфедерації праці, найбільшого французького профспілкового об'єднання, звинуватила Макрона в тому, що він не приділяє уваги ані тому, що турбує учнів і студентів, ані кризі вартості життя, ані зниженню якості державних послуг у Франції.

Що сталося

Із кінця вересня у Франції тривають протести, які почалися як акції школярів.

Люди незадоволені зростанням вартості життя та погіршенням доступу до якісних державних послуг, зокрема до освіти.

У суботу на вулиці вийшло близько пів мільйона людей.

Більшість протестувальників поводилися мирно, однак серед них були групи людей у чорному одязі та масках, які діяли більш агресивно.

Підпали та пограбування зафіксували в десятках міст: від Лілля на півночі до Марселя на півдні, від Страсбурга на сході до Бордо на південному заході Франції.

Федерація торгівлі Франції заявила, що про пошкодження та збитки повідомили близько півтори тисячі магазинів і торговельних закладів.

У Ліможі на південному заході Франції невідомі підпалили історичну будівлю мерії, збудовану наприкінці XIX століття.

Поліція застосувала сльозогінний газ і водомети; у низці місць правоохоронці використовували кийки.

За даними МВС Франції, у суботу постраждали близько 1000 поліцейських, семеро з них отримали серйозні травми.

За даними МВС станом на ранок 19 жовтня, поліція затримала щонайменше 2400 людей.

Редакторка ВВС з європейських справ Катя Адлер, яка перебуває в Парижі, звернула увагу на напис, зроблений червоною фарбою на стіні поруч із розбитими вітринами магазинів у центрі міста.

"У "Місті світла" настали темні часи", - йшлося в ньому.

"Містом світла" (La Ville Lumière) називають Париж.

Хто винен

Політичні опоненти, деякі профспілки, а також користувачі соціальних мереж розкритикували міністра внутрішніх справ Лорана Нуньєса, звинувативши його в поганій підготовці до суботніх акцій протесту.

Сам Нуньєс в інтерв'ю радіо France Inter розповів, що в суботу на вулицях залучили 60 тисяч поліцейських та співробітників інших силових структур. Однак цього, за його словами, виявилося недостатньо, щоб узяти під контроль агресивно налаштовані натовпи в "низці міст".

Голова нижньої палати парламенту Франції Яель Браун-Піве заявила, що необхідно провести розслідування та встановити, що саме сталося.

Емманюель Макрон і прем'єр-міністр Себастьєн Лекорню поклали відповідальність за хаос і насильство, що сталися в суботу, на радикальні ультралiві угруповання та хуліганів.

Лідер ультралівих Жан-Люк Меланшон заявив про "некомпетентність" уряду.

Марін Ле Пен, яка представляє націоналістичний правий фланг, політичну силу, що позиціонує себе як гарант законності та порядку, опублікувала відеозвернення.

На кадрах вона сидить на тлі прапора Франції й, виступаючи в манері, більш притаманній президентові, критикує "адміністрацію Макрона", яку назвала "виснаженою, знесиленою та дезорієнтованою".

Як зазначає редакторка ВВС Катя Адлер, у країні зростає невдоволення і тим, що політики перекладають відповідальність один на одного.

"Ми турбуємося про власну безпеку, а вони перетворюють цю ситуацію на інструмент політичної боротьби напередодні президентських виборів", - так прокоментував ситуацію для ВВС місцевий житель Едуар, учитель і батько трьох дітей.

Г'ю Скофілд, кореспондент ВВС в Парижі:

Одне з головних питань для обговорення сьогодні - що пішло не так із забезпеченням правопорядку.

Чому ніхто з достатньою точністю не передбачив масштабів заворушень?

Як сталося, що в Марселі, де була лише одна рота CRS (спецпідрозділу поліції з охорони громадського порядку), яка налічує близько 85 співробітників, до центру міста підтягнулися 30 тисяч людей і вчинили ті пограбування та підпали, які ми бачили?

Станом на ранок сьогоднішнього дня залишається дуже багато запитань.

Франція не просто перебуває в шоку, вона буквально хитається.

Є відчуття, що відбувається щось історичне, і що це віщує щось дуже погане: наступного року відбудуться вибори, і назріває протистояння між ультраправими та ультралівими.

Редакторка ВВС з європейських справ Катя Адлер:

У Франції Макрона багато хто вважає "кульгавою качкою" - президентом, чий термін добігає кінця.

Розгорнулася гостра боротьба за право стати його наступником; вибори призначені через пів року.

Кандидати як від націоналістичних правих, які виступають проти імміграції (Марін Ле Пен), так і від антикапіталістичних лівих (Жан-Люк Меланшон) прагнуть привернути до себе увагу.

Це ще більше посилює напруженість у країні, як у політичній сфері, так і на вулицях.

Парламент паралізований і глибоко розколотий між трьома суперницькими політичними блоками.

До того ж Франція має серйозні фінансові проблеми.

Інвестори наполегливо вимагають узяти під контроль державний борг, який стрімко зростає.

Однак уряд побоюється: якщо скоротити витрати на соціальні послуги або виплати, на вулиці вийде ще більше незадоволених людей.