"Росіяни почали полювати на пасажирські автобуси". Як водії в Херсоні щодня ризикують життям

На початку цього місяця Анатолій Дмитров керував своїм автобусом на маршруті 14 у Херсоні. Автобус був повний, і люди стояли в проході, коли він доїхав до перехрестя, на якому в нього врізався російський дрон.

Увага, деякі деталі цієї історії можуть засмутити

"Усі вікна були розбиті. Я ледве доїхав до наступної зупинки, де було укриття. Глянув у дзеркало і побачив кров. Я подумав: мені потрібно швидко дістатися до укриття, бо іноді вони одразу бʼють другим дроном", - розповідає Анатолій.

Він був у стані шоку після атаки, щонайменше вісім його пасажирів отримали поранення, додав він.

"Тут працювати не весело, – каже Анатолій. - Це трапляється майже щодня, вони почали полювати на автобуси. Ти йдеш на роботу і не знаєш, чи повернешся додому".

Херсонське муніципальне транспортне підприємство, де працює Анатолій, каже, що атаки на автобуси почалися минулого року і посилюються. Громадський транспорт став пріоритетною ціллю для російських операторів дронів, йдеться у заяві компанії, якою вона поділилася з BBC.

Тільки цього року троє працівників підприємства загинули, вісім отримали поранення, а 21 тролейбус і вісім автобусів пошкоджено. Місцева влада стверджує, що у 2026 році також постраждали шість приватних автобусів.

У Херсоні до війни мешкало приблизно 300 тисяч людей, зараз, за оцінками, у місті залишилося 65 тисяч.

Росіяни окупували Херсон у перші кілька днів повномасштабного вторгнення 2022 року. У листопаді того ж року Україна звільнила місто, але з того часу воно зазнає невпинних атак російських військ з іншого берега Дніпра.

Рита Добрінова, менеджер Херсонського муніципального транспортного підприємства, вважає, що загроза з боку російських безпілотників посилюється, особливо після того, як вони почали використовувати волоконно-оптичні кабелі, стійкі до РЕБ.

"Одні просто зависають у повітрі, чекають. Інші - розвідувальні безпілотники. Вони дивляться водієві прямо в очі через лобове скло", - розповідає вона.

"Одному водію автобуса 11 квітня буквально на голову скинули бомбу. Вона пробила дах салону і впала на нього", - згадала вона про одну смертельну атаку.

Влада Херсона вжила заходів, щоб захистити водіїв автобусів та їхніх пасажирів. Деякі з найжвавіших вулиць накрили антидроновими сітками - вони захищають пішоходів та авто. Чиновники також кажуть, що водіям видають шоломи та бронежилети.

Їм також видали портативні детектори дронів, які називаються "Чуйка", але їхнє використання обмежене.

Вони виявляють лише ті дрони, які наближаються та використовують відомі частоти для навігації. Але безпілотники, які працюють на оптоволоконних кабелях або нових частотах, невидимі для них.

Муніципальна транспортна компанія зараз має близько 30 автобусів.

"Я не можу сказати, що кожен із них щодня зустрінеться з дроном, - каже Добрінова. - Але детектор дронів подає звуковий сигнал раз на годину або півтори години. Він лише показує, що дрон поруч, а також відстань до нього в метрах або кілометрах".

Якщо "Чуйка" спрацює, водії автобусів повинні зупинитися, випустити пасажирів і спрямувати їх до найближчого укриття.

Навіть дорога до роботи повʼязана зі смертельним ризиком. Інший водій автобуса, Едуард Задорожний, їхав на роботу разом із колегами в службовому фургоні 3 травня, коли вони попали під обстріл.

"Вони вдарили по нас, ми вийшли, а коли приїхала швидка, щоб допомогти нам, вони вдарили по швидкій".

Навмисне обстріл медичних працівників є воєнним злочином згідно з міжнародним правом.

"Вони б'ють по тобі, а потім б'ють ще раз. Вони перетворили життя людей на жахливе шоу", – розповів Едуард BBC.

Едуард отримав струс мозку, але один з його колег, інженер, загинув.

Але чому водії автобусів у Херсоні продовжують повертатися до роботи, попри серйозну небезпеку?

"Ми маємо довезти людей до аптек та лікарень: дітей та людей похилого віку, усіх, хто тут залишився, усіх, хто тут досі живе", – сказав водій муніципального транспорту Максим Дяк.

"Ніхто, крім нас, цього не зробить. Ми розуміємо, що якщо ми покинемо цих людей, ніхто інший їх не возитиме".

Як і його колеги, Анатолій та Едуард, Максим також був мішенню російських безпілотників. На початку цього року його госпіталізували зі зламаним ребром та уламком, який застряг у грудях.

"Ми працюємо як щури в клітці. Нас атакують з усіх боків, але ми продовжуємо їхати", – додав Максим.

Ближче до кінця розмови з Максимом я запитав його, чи думав він коли-небудь про те, щоб виїхати з Херсона.

"Я ніколи не думав про те, щоб виїхати. Тут я народився, тут я живу і тут я житиму до самого кінця. Я нікуди не поїду".