"Найнебезпечніший тиждень в історії людства". Як брати Кеннеді запобігли ядерній війні з СРСР

У період із 14 до 28 жовтня 1962 року світ опинився на порозі ядерної війни. За словами людей, які були безпосередньо причетні до тих подій і згодом розповіли про них BBC, світ урятували політична майстерність президента США Джона Ф. Кеннеді та його брата Роберта.

"Це був найнебезпечніший тиждень за всю історію людства", - сказав ведучий програми BBC Panorama 29 жовтня 1962 року.

14 жовтня американські аерофотознімки засвідчили, що Радянський Союз таємно розміщував ядерні ракети на острові Куба, за 150 км від узбережжя США. Протягом наступних 14 днів протистояння двох наддержав загрожувало перерости у відкритий конфлікт, а світ балансував на межі ядерної війни.

Зрештою кризи вдалося уникнути, коли Радянський Союз погодився вивезти свою зброю. У наступні роки люди, які були свідками тих подій, розповідали BBC про них, розкриваючи несподівані подробиці залаштункової тактики, до якої вдавалися протягом тих двох тижнів, що сколихнули світ.

Як з'ясувалося, на рішення СРСР відступити вплинули дипломатична майстерність президента США Джона Ф. Кеннеді та його брата Роберта, а також випадково почута розмова в одному з барів Вашингтона.

Упродовж літа 1962 року до кубинського порту Гавана прибули понад 40 тисяч радянських військових, інженерів і технічних спеціалістів. Вони видавали себе за туристів і фахівців із сільського господарства, а тим часом таємно розміщували на острові ядерні ракети.

14 жовтня американський розвідувальний літак виявив ознаки розміщення ракет, що й спричинило кризу. Артур Лундал, який на той час очолював у ЦРУ підрозділ фото- та розвідки, розповів програмі BBC Timewatch у 1992 році про момент, коли американці зрозуміли, що саме бачать на знімках.

"Я нахилився до окуляра, налаштував видошукачі й уважно подивився на зображення. Потім підвів очі на колег і сказав: "Я знаю, про що ви думаєте. І думаю про те саме… Ми бачимо позиції радянських балістичних ракет середньої дальності, так?"

Насправді діяльність СРСР на Кубі викликала занепокоєння у США ще за кілька тижнів до цього. Президент Кеннеді зажадав детальніших розвідувальних даних. За словами тодішнього міністра оборони США Роберта Макнамари, викриттю розвідувального літака передували численні попередження.

"Думаю, американські військові отримали п'ять тисяч повідомлень про те, що на Кубу завозять ракети. Вони перевіряли ці повідомлення й зрештою дійшли висновку, що вони не відповідають дійсності", - розповів він програмі Timewatch.

"Вони не могли повірити, що розважливі політики… підуть на ризик розміщення цих ракет на Кубі, адже це давало дуже мало переваг, натомість було пов'язане з величезними ризиками", - додав він.

Гра в покер із надзвичайно високими ставками

За наказом президента США інформацію про виявлення радянських ракет на Кубі приховували від світу, аж доки 22 жовтня Кеннеді не оголосив про це у своєму зверненні. Тим часом 18 жовтня він провів заздалегідь заплановану зустріч із міністром закордонних справ СРСР Андрієм Громиком.

У 2002 році про те, що відбувалося на цій зустрічі, BBC розповів перекладач Громика того дня Віктор Суходрєв, який здобув освіту у Британії.

"Ми, як завжди, пішли до Овального кабінету. Кеннеді сидів у своєму звичному кріслі-гойдалці, Громико розташувався поруч. Навпроти стояли два дивани, а між ними - маленький столик із шухлядою, - розповів він Аллану Літтлу, колишньому московському кореспондентові BBC.

"Розмова була цивілізованою, хоча й не надто дружньою. Мені чомусь здалося, що Кеннеді був досить напружений", - додав він.

Як підсумував Літтл, "Громико знав про ракети. Кеннеді знав про ракети. Але жоден із них не розкрив своїх карт. Їхня розмова була сповнена удаваних натяків і двозначностей - це була гра в покер, ставкою в якій були життя всіх нас".

Аерофотознімки лежали зовсім поруч із Кеннеді, проте він вирішив не показувати їх Громику й не став прямо звинувачувати його в розміщенні ракет.

"Вони лежали в шухляді того столика, - розповів Суходрєв. - Кеннеді жодного разу не згадав слово "ракета" й навіть не торкнувся шухляди".

"Я не знаю, та й ніхто вже ніколи не дізнається, що відповів би Громико, якби Кеннеді показав йому ці фотографії… Але факт у тому, що Громику не довелося брехати. Йому просто не поставили такого запитання", - додав він.

Натомість Кеннеді повторив свою публічну заяву від 4 вересня, у якій попереджав, що розміщення наступальної зброї на Кубі матиме "найсерйозніші наслідки". Громико ж зачитав власну заяву, запевняючи, що радянська допомога Кубі має виключно оборонний характер і не становить загрози для США.

Однак Кеннеді вже скликав військово-політичний комітет, відомий як Excomm, і за кілька днів мав оголосити світові про існування аерофотознімків. Таємні записи засідань комітету показують, як у ті напружені дні американська сторона намагалася розгадати наміри радянського керівництва.

"Він сам створив небезпеку, чи не так? Це він грає в Бога, а не ми", - сказав Кеннеді.

Один із членів Excomm відповів: "Ми ніколи насправді не вірили, що Хрущов наважиться розпочати загальну ядерну війну через Кубу… Мушу сказати, що я не бачу жодної логіки в тому, чому Радянський Союз заходить так далеко".

Фатальна розмова в барі

У кабінеті президента не було згоди щодо подальших дій, а нові польоти літаків-розвідників U-2 показували, що будівництво ракетних баз наближається до завершення. Об'єднаний комітет начальників штабів США виступав за військову операцію.

"Треба було ухвалити остаточне рішення… щодо того, як ми реагуватимемо", - розповів програмі Timewatch тодішній державний секретар США Дін Раск.

"Ми сиділи за столом у кабінеті президента. Президент увійшов останнім, і ми підвелися, коли він зайшов до кімнати. Він окинув поглядом усіх присутніх і сказав: "Що ж, панове, сьогодні ми відпрацюємо свої гроші"", - додав він.

Кеннеді відкинув варіант негайного авіаудару з подальшим вторгненням, побоюючись небезпеки ескалації. Натомість він оголосив суворий карантин для всіх наступальних озброєнь, які доправляли на Кубу, і зажадав демонтувати ракетні установки.

На подальше рішення Хрущова відвести ракети вплинув і випадок, про який стало відомо лише після розпаду Радянського Союзу.

25 жовтня, після трьох днів протистояння із Заходом, "Хрущов моргнув", повідомив Аллан Літтл у 2002 році.

"Історія про те, чому він моргнув, надзвичайна й моторошна", - сказав він.

Напередодні ввечері, незадовго до закриття бару в Національному пресклубі у Вашингтоні, туди зайшов випити агент КДБ під прикриттям Анатолій Горський. Він видавав себе за вашингтонського кореспондента радянського інформаційного агентства ТАСС.

Він розговорився з барменом - російським емігрантом на ім'я Джонні Прокофф. Той розповів йому про приватну розмову, яку за кілька годин до того випадково почув між двома журналістами газети New York Herald Tribune - Ворреном Роджерсом і Робертом Донованом.

За словами Прокоффа, Донован збирався тієї ночі летіти до Маямі. Він мав приєднатися до невеликої групи кореспондентів, які супроводжуватимуть американські війська під час вторгнення на Кубу, запланованого на наступний день. Горський поспішив назад до радянського посольства й надіслав до Москви повідомлення, що вторгнення неминуче.

Однак радянська розвідка була не такою ефективною, як могли вважати американці, охоплені параноєю часів холодної війни. З'ясувалося, що журналісти лише обговорювали запасні плани висвітлення можливого вторгнення США на Кубу, а не підтверджували, що таке вторгнення справді готують. Прокофф, який, як вважають, не був агентом КДБ, неправильно почув розмову.

Жахи світової війни

Однак звістка про випадкову розмову негайно потрапила на стіл Хрущова. Олег Трояновський, близький помічник радянського лідера, згадував, що це повідомлення дуже його стривожило.

"На той час, гадаю, він уже зрозумів, що вплутався в дуже брудну справу", - казав він.

Дехто вважав, що Кеннеді від самого початку намагався виграти час.

"Люди розуміли, що ситуація, якщо не врегулювати її з великою майстерністю й делікатністю, цілком може закінчитися ядерною війною", - розповів BBC у 1969 році лорд Гарлек, британський посол у США.

Він також був особистим другом Кеннеді та його брата Роберта - найбільш довіреного радника президента.

"Президент і Боббі цілком розуміли, що Хрущову доводиться ухвалювати надзвичайно складні рішення. Він сам обрав цей курс дій. Щоб відступити від нього, йому знадобилося б чимало часу, аби перегрупувати сили в Кремлі, переглянути позицію Радянського Союзу щодо союзників і щодо Куби. І кожні додаткові кілька годин, які йому давали, допомагали б", - казав він.

Гарольд Макміллан, який на той час був прем'єр-міністром Великої Британії, розповів BBC, що президент США та його брат мали саме ті якості, які були необхідні під час кризи.

"По-перше, державний діяч - а обидва Кеннеді мали хист до державного управління - повинен спробувати зрозуміти погляд іншої сторони. Як вона опинилася в такому становищі й як допомогти їй із нього вийти… Саме такої політики вони й дотримувалися", - казав Макміллан.

Другою необхідною якістю було повне усвідомлення "жаху… жахливих руйнувань", які принесла б ядерна війна.

"І все ж вони не повинні були дозволити цьому жаху паралізувати себе… Настає момент, коли ми маємо стояти на своєму й чітко дати зрозуміти іншій стороні, що не відступимо", - згадував він.

"Ми не повинні дозволити страху перед жахами світової війни змусити нас відмовитися від твердої й гідної позиції", - додавав Макміллан.

На його думку, брати Кеннеді поєднували "розуміння свого супротивника" з "абсолютною твердістю у відстоюванні позиції, яку вони зрештою захищатимуть".

Розв'язання кризи засвідчило, що "люди, які займалися її врегулюванням, діяли саме так, як треба".

Зрештою на піку кризи Хрущов погодився на вивезення ракет з Куби, а натомість отримав обіцянку США не нападати на острів. Також США згодом прибрала певні види ракет з Туреччини, а обидві країни налагодили секретний канал спілкування спецслужб.